Падіння ринків наприкінці 2008-го – на початку 2009 року дещо стимулювало зростання курсу долара, але відхилення індексу американської валюти від того, що був на момент колапсу Lehman Brothers, тримається в межах 2% (див. інфографіку).
Валютним трейдерам теж ні за що вхопитися. Часто вони грають на різниці між відсотковими ставками в різних країнах, скуповуючи валюту країни з найвищими відсотками. Та нині останні є досить низькими майже повсюди. Інколи біржовики дивляться на прогнози економічного зростання, але воно й досі скрізь однаково мляве. А часом звертають увагу на сальдо поточного рахунку, хоча у США дефіцит зменшився, в Японії надлишок майже повністю зник, а в єврозоні найбільша розбалансованість внутрішня, а не зовнішня.
Заходи економічної політики також ослабили коливання курсів. Трейдери, що грали на зниження курсу євро (їх називають ведмедями), розчаровані, бо Європейський центральний банк (ЄЦБ) під керівництвом Маріо Драґі виявився гнучкішим, ніж сподівалися критики, а уряд Німеччини погодився зробити необхідні кроки для збереження цілісності зони євро. Ті, хто пророкував близький кінець долара через експерименти ФРС, забули, що інші центробанки теж зрізали ставки до нуля й розширювали свої баланси. Тим, хто в пошуках безпечної гавані скуповував єни або швейцарські франки, всі плани зруйнували інтервенції центробанків, які обмежили зростання курсу цих грощових одиниць.
Коли якась тривала тенденція й була, то полягала вона в тому, що валюти розвинутих економік падали, а країн, що розвиваються, зростали. Економісти дивилися на це спокійно, як на закономірний процес, хоча деякі політики нарікали на «валютні війни».
Але торік тенденція змінилася на протилежну, і на початку 2014-го відповідні ринки знову ожили. Увага прикута до раптового падіння курсів валют країн, що розвиваються, викликаного як сповільненням зростання й неефективним економічним менеджментом у цих державах, так і рішенням ФРС почати скорочення обсягів («згортання») купівлі облігацій. Результатом здешевлення лір, песо, рандів і реалів стало, звісно, подорожчання долара. Схоже, що американські інвестори повертають свої фінанси на батьківщину після довгих пошуків вищих прибутків за кордоном. Дані компанії EPFR Global свідчать: у 2013 році інвестори почали переключатися з акцій країн, що розвиваються, на інвестиції в багаті економіки.
Поки що курс долара ще дуже далекий від максимумів, яких він сягав у цьому столітті порівняно з євро (у 2001 році) або єни (в 2002-му). Але Citibank, який веде моніторинг потоків іноземної валюти, каже, що інвестори, які вкладають гроші на довготривалий термін, переключились із продажу на купівлю долара, тож зелений може й далі зростати. Влада Японії, здається, охоче дозволяє єні девальвувати, а єврозона небезпечно сповзає на межу дефляції, через що ЄЦБ, можливо, доведеться продовжувати грошово-кредитне стимулювання й цього року.
Тим часом деякі із привілейованих валют на ринку втратили привабливість. Австралійський і канадський долари кілька разів за минулі п’ять років торгувалися вище паритету з американським, але впродовж останніх місяців курси обох згаданих валют дуже впали. Переважно винні в цьому, можливо, слабкі ціни на сировинних ринках. Але не виключено, що це теж наслідок повернення інвесторів США додому.
Останній тривалий період сильного долара припав на кінець 1990-х – пік оптимістичних сподівань щодо потенційного позитивного впливу інтернету на економічне зростання. Сьогодні спостерігаються схожі оптимістичні настрої, пов’язані з потенціалом сланцевих нафти й газу, коли йдеться про вирішення енергетичних проблем Америки, а відтак і про стимулювання виробництва.
Сильний долар може мати й негативні наслідки. Наприкінці 1990-х кілька нових економік намагалися зберегти прив’язку своїх валют до вічнозеленої американської, що призвело до фінансових криз у 1997 й 1998 роках. За інших рівних умов це також ускладнить життя великим компаніям зі Сполучених Штатів, зробивши експорт менш конкурентоспроможним і знизивши прибутки за кордоном у перерахунку на долари. Країни, які імпортують багато товарів, своєю чергою, платитимуть за них більше, бо всі ціни будуть установлюватися у доларах.
Але є тут і позитивні моменти. Якщо долар піде вгору, американський уряд не повинен мати клопоти з пошуками охочих купити облігації США. Коли торік у травні ФРС почала мову про згортання «кількісного пом’якшення», дохідність останніх різко зросла; 2014 року в десятирічних облігацій вона зменшилася поки що на третину процентного пункту.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com