Початок травня видався багатим на новини для справ Майдану. Йдеться, зокрема, про два дозволи на заочний арешт президента-утікача Віктора Януковича. Обидва, попри традиційне для майданівських справ затягування процесу, видав Печерський районний суд: перше датоване іще 4 травня, друге – 12 травня. Водночас, у цьому випадку аж ніяк не йдеться про покарання для колишнього президента: суд обрав лише запобіжний захід. В подальшому ж, якщо ці дозволи на арешт не оскаржать в апеляційному суді, все залежатиме від роботи слідчих – наскільки якісно та швидко вони зможуть завершити розслідування. Після цього справи мають передати до суду, а адвокатам Януковича відкриють усю зібрану доказову базу для ознайомлення.
Перший дозвіл на арешт Януковича, виданий судом 4 травня, стосується справи про узурпацію влади. Нагадаємо, йдеться про рішення Конституційного суду від 2010 року, яке скасувало політичну реформу президента Віктора Ющенка, обмежило повноваження парламенту й уряду і розширило повноваження Януковича. Фактично, країна повернулася до редакції Основного закону часів Леоніда Кучми. На думку слідства, саме це призвело до подальших злочинів, кульмінацією яких стали події на Майдані. Наразі окрім Віктора Федоровича у цій справі проходить колишній міністр юстиції Олександр Лавринович. Колишньому чиновнику інкримінували ч.1 ст. 109 Кримінального Кодексу (насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова щодо вчинення таких дій). Його справу вже передали до суду. Водночас, розслідувати роль Януковича у цих подіях було проблематично, оскільки колишній президент переховується на території Російської Федерації.
Читайте також: Як судять Януковича. На якій стадії процеси проти екс-президента
Другий дозвіл, датований 12 травня, стосується подій 18-20 лютого 2014 року та ролі Януковича у них. Нагадаємо, йдеться про цілу низку подій: тут і розгін мирної ходи біля Верховної Ради, і організація та реалізація так званої антитерористичної операції в центрі Києва, під час якої згоріла будівля профспілок, залучення тітушок, розстріли людей на Інститутській тощо. За версією слідчих, Віктор Янукович міг бути причетний до низки рішень, які призвели до масових убивств протестувальників. Зокрема, він, імовірно, знав про підготовку і міг надавати дозвіл на початок "АТО" на Майдані Незалежності. Також 20 лютого він нібито отримував актуальну інформацію щодо ситуації в центрі Києва і знав про те, що силовики відкрили вогонь по протестувальниках, однак не зупинив розстріли. Окрім нього у цій справі фігурує ще низка високопосадовців, зокрема – тогочасний міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, керівництво Служби безпеки тощо. І це розслідування зараз також зупинене, оскільки Янукович перебуває у розшуку.
Власне, на цьому моменті варто зупинитися. Слід нагадати, що існує фактично два види кримінальних проваджень: фактові, тобто такі, які розслідують за фактом самого злочину, і щодо конкретних підозрюваних. Перший тип розслідувань фактично не обмежений у часі й не залежить від розшуку імовірних злочинців. Водночас другий тип справ має часові обмеження, – максимум рік для розслідування, – а також прив’язаний до конкретної людини. Фактично, якщо підозрюваний переховується, слідчий має оголосити його у розшук і зупинити розслідування. Це потрібно з двох причин: по-перше, аби не втрачалися строки слідства і, по-друге, аби не порушувалися права підозрюваного. Як відомо, одразу після розстрілів на Інститутській більшість чиновників часів Януковича (включно із самим Віктором Федоровичем) втекла з України. Тож розслідування щодо цих людей та їх ролі у злочинах часів Революції гідності було неможливим.
Читайте також: Янукович у глухій обороні
Проблему треба було вирішувати, і в жовтні 2014 року Верховна Рада вносить низку змін до Кримінального процесуального кодексу (КПК). Там з’являється новий розділ про спеціальне досудове розслідування кримінальних правопорушень. Йдеться про те, що тепер навіть за умови втечі підозрюваних (як це відбулося із чиновниками часів Януковича) розслідування щодо них стає можливим. Щоправда, для цього потрібно виконати цілу низку умов: зміни до КПК дають вичерпний перелік статей Кримінального кодексу, за якими можливе «заочне» розслідування. Крім того, підозрюваного мають оголосити у міжнародний розшук. В подальшому заочне слідство може перерости у заочний суд – процедуру, за якою Феміда може розглядати справу без участі обвинуваченого. Для цього необхідно надати обвинувальний акт до суду й просити про спеціальну процедуру судового розгляду. Більше того, щодо Віктора Януковича вже існує такий прецедент: 24 січня 2019-го після понад року засідань Оболонський районний суд Києва виніс вирок у справі про державну зраду Януковича. Йшлося про лист президента-утікача до очільника РФ Владіміра Путіна, у якому він просив про використання збройних сил Російської Федерації на території України. Тоді він отримав 13 років тюрми (див. Тиждень №5/2019).
Втім ця процедура виявилася недосконалою. Однак з проблем, на яку скаржилися і слідчі, і прокурори – можливість зриву роботи вже на етапі заочного суду. Закон передбачає, що судові засідання мають відбуватися за участі адвокатів. Таким чином дотримується право обвинуваченого на захист. Водночас, якщо під час судового розгляду він повертається в Україну, то слухання справи у суді має починатися від самого початку. На цій проблемі свого часу, наприклад, наголошували представники Управління спецрозслідувань Генпрокуратури, нині ліквідованого. Але чи не найбільше нарікань викликає міжнародний розшук, який є обов’язковою умовою заочного розслідування. Власне, КПК не конкретизує це поняття. Водночас згідно з процедурою роботи правоохоронних органів такий розшук – це розшук за базами Інтерполу. Який, як відомо, не шукає чиновників часів Януковича (включно із самим Януковичем). Як пояснювали Тижню співрозмовники у правоохоронних органах, нібито через дві причини: Інтерпол зауважував, що не можна прив’язувати арешт людини до розшуку в його базах і в окремих випадках він нібито вбачав політичні переслідування. Немає єдиного бачення щодо цього питання й у судах. Скажімо, представники Генпрокуратури свого часу у розмові з кореспондентом Тижня скаржилися на те, що одна й та сама колегія суддів могла винести два різні рішення щодо заочного розслідування: наприклад, дозволяла «заочку» у справах Національного антикорупційного бюро й при цьому відмовляла у цьому для справ Майдану. Більше того: згідно чинного законодавства судову практику в Україні формує Верховний суд і лише його рішення є обов’язковими для врахування. Оскільки питання заочних арештів і дозволів на заочне розслідування не розглядаються у Верховному суді, то сформувати єдину практику з цього питання без змін до законодавства неможливо. На цьому наголошували й прокурори. Також вони просили конкретизувати момент з Інтерполом: чи достатньо буде рішення слідчого про міжнародний розшук, чи все ж таки потрібно дочекатися саме рішення Інтерполу. Зміни до законодавства почали розробляти ще за часів генпрокурора Юрія Луценка. Згодом ця робота нібито продовжувалася за Руслана Рябошапки. І нібито триває за Ірини Венедіктової.
Читайте також: Заочне розслідування проти Януковича. Що відомо про цей процес
Якщо ж повертатися до справ Майдану і Януковича, то свого часу прокуратура вже отримувала такий дозвіл: це сталося 7 лютого 2018 року. Тоді Печерський райсуд Києва погодив заочне розслідування щодо ролі Віктора Федоровича у подіях 18-20 лютого. Через неявку адвокатів, неодноразові призначення захисників з Центру безоплатної правової допомоги для цього знадобилося кілька місяців (див. Заочне розслідування проти Януковича. Що відомо про цей процес). В процесі виникла іще одна проблема. Прокуратура мала змогу займатися розслідуванням лише до моменту запуску Державного бюро розслідувань. Згодом Верховна Рада прийняла зміни до законодавства, які дозволили слідчим прокуратури продовжити роботу в майданівських справах. Однак ці зміни не зачепили заочне слідство. Тож справа щодо Віктора Януковича та його ролі у подіях останніх днів Революції гідності опинилася в підвішеному стані: через значний обсяг матеріалів (кілька сотень томів за словами прокуратури – ред.) захисники Януковича не встигли б ознайомитися з ними до початку роботи ДБР. А відтак розслідування не змогли завершити й передати його до суду. Власне, можна говорити про те, що ця справа у невизначеності й досі: хоча Печерський районний суд і дав 12 травня дозвіл на арешт підозрюваного, його спробують оскаржити в апеляційному суді.
«15 травня суд оголошуватиме повний текст ухвали. Після цього ми будемо подавати апеляцію. Щодо цього питання було 30 томів доказів. На їх вивчення судді знадобилося 15 хвилин, після чого він виніс своє рішення», – заявив у коментарі Тижню захисник Віктора Януковича Віталій Сердюк.
Тож про заочне розслідування можна буде говорити лише у тому випадку, якщо апеляція не перегляне це рішення. На цьому наголошують і представники прокуратури. «Якщо рішення Печерського райсуду в апеляційній інстанції встоїть – це значить, що здійснюється міжнародний розшук Януковича. А це вже є підставою для процедури заочного розслідування, без внесення змін до законодавства. І в подальшому це дає змогу почати заочну процедуру судового розгляду», – пояснив Тижню прокурор у справі щодо подій 18-20 лютого Олексій Донський.
Наразі ж можна говорити про таке: якщо апеляція лишить «заочний» арешт колишнього президента в силі, то в слідчих буде близько трьох місяців, аби завершити розслідування щодо ролі Януковича та інших чиновників у подіях останніх днів Революції гідності. Тим паче, як переконують у прокуратурі, станом на травень у слідчих є дозволи на «заочку» щодо всіх інших фігурантів цієї справи. Тож, за оптимістичного сценарію, вже цього року суспільство зможе побачити в суді одну із ключових справ Майдану. І, можливо, таки отримає відповідь на питання, хто давав наказ стріляти по протестувальниках.