Дурепа

Не вистачало 20 гривень, аби розрахуватися з таксистом, тож попросила зачекати, поки збігаю по гроші. Погодився, проте запропонував залишити в заставу мобілку. Віддала. Повернулася за п’ять хвилин, але таксі ніде не побачила. Почувши цю історію, друзі почали діяти. Заблокували мій рахунок, шукали злодія, щоб набити пику, написали заяву в міліцію, співчували, заспокоювали й врешті-решт подарували на Святого Валентина новий телефон. Та при цьому на їхніх обличчях гуляла якась загадково-непевна посмішка. Й лише двірник нашого будинку, якому я розповіла цю пригоду, щоб дізнатися, чи не передав таксист часом мою мобілку, сказав те, що, мабуть, думали, але не насмілилися сказати мої друзі: «Дурепа!»