Думки інвестора

5 Березня 2015, 19:07

Завдяки багатьом міжнародним компаніям, що повідкривали свої представництва в Україні, а ще через численних її громадян, які виїхали за кордон, у тутешніх спеціалістів формується репутація відмінних інженерів та співробітників. Але, зрештою, цінність працівника залежить від того, щó він може дати клієнту, а не від того, в якій державі трудиться чи з якої походить.

Я працюю та інвестую в цій країні вже близько 19 років. Виклики останнього року специфічні, але якщо не брати їх до уваги, то свої нюанси ведення бізнесу є всюди, а тут нині багато що змінилося. Хотілось би бачити тіснішу співпра­­цю між ІТ-індустрі­­єю й урядом у плані розвитку та забезпечення прозорості оподаткування в цьому секторі. Крім того, потрібна активніша спів­­праця, спрямована на зміни у вищій освіті. В Україні дуже хороша освітня база й багато вишів серйозно покращили викладання ком­п’ю­тер­­них наук, але в масштабах усієї системи можна вдосконалюватися далі, скажімо, запроваджувати курси практичного вивчення мов програмування, на які великий попит, на кшталт Java, чи давати студентам більше балів за досвід практичної роботи, а не за час, проведений в аудиторії. Насправді в багатьох українських містах є відмінні виші. І багато їхніх випускників шукають можливостей будувати кар’єру там, де живе їхня родина, де вони вчилися. В Івано-Фран­ківську, наприклад (там діє девелопмент-офіс Softjourn, а хед-офіс – у Каліфорнії. – Ред.), прекрасні умови для життя: в різних рейтингах він часто опиняється серед лідерів в Україні. А компанії, що там працюють, дають людям можливості для розвитку.

Хотілось би бачити тіснішу співпрацю між ІТ-індустрією та урядом у плані розвитку й забезпечення прозорості оподаткування в цьому секторі

Якщо говорити про те, як на ІТ-бізнес вплинула війна, то технологічні компанії, які базувалися в охоплених нею регіонах, у Донецьку, Луганську чи неподалік них, переїхали до інших частин України. А фірми, що працювали в інших містах, однозначно лишаються й розвиваються там, де вони й були. Багато ІТ-компаній, що діють в Україні, зростали навіть у 2014 році, незважаючи на складну ситуацію. Але саме через неї майже всі ІТ-фірми, що мали таку нагоду, за останній рік розробили «плани Б» на випадок форс-мажору, які часто передбачають переїзд до сусідніх країн – Польщі, Болгарії та ін. Водночас це дає компаніям змогу рости й запевнювати клієнтів у тому, що у випадку неможливості працювати з якоїсь причини в Україні вони можуть робити те саме деінде.

Сьогодні в країні багато компаній – розробників софту, які випускають продукт і для місцевого ринку, і для міжнародного. Інтерес до зростання відповідного ринку тут існує вже давно. Є чимало підприємців, що генерують численні ідеї і створюють власні інтернет- або мобільні програми. Багато таких проектів не вимагають значного капіталу на розробку, тому ці бізнесмени можуть фінансувати її самостій­­но, принаймні до того моменту, коли продукт треба вже активно роз­­вивати. Крім того, в Україні діють приватні інвестиційні компанії, котрі дають стартапам доступ до забезпечення коштами (якщо ідея і напрям бізнесу зацікавлять великих венчурних інвесторів) – іноземного чи вітчизняного. А ще підприємцям допомагають удосконалювати їхні ідеї до рівня, на якому вони могли б стати привабливими для інвестора, або організувати їх у бізнес, що фінансуватиме сам себе на першому етапі та під час дальшого зростання. Низка організацій пропонує стартапам тренінги, постійні семінари, менторів, які вчать розробляти бізнес-плани й спілкуватися з потенційними інвесторами, щотижневі конференції та чимало іншого. Тобто основи для розвитку підприємницького середовища тут уже закладено, і цілком можна сподіватися, що три стовпи, необхідні для успіху стартапу, – ідеї, капітал і менторська підтримка – в Україні тільки міцнішатимуть.