З кола питань, що їх винесли на розгляд, виділявся лише законопроєкт про індустріальні парки. Хтось його критикує, підозрюючи депутатів у підіграванні великому бізнесу на місцях. А хтось, навпаки, обіцяє промисловий бум. А є й такі, хто вважає, що від проєкту, як у приказці, «ні користі, ні шкоди». Документ таки схвалили у другому читанні, тож невдовзі наслідки його ухвалення перевірять на практиці. Та врешті перший день став зібранням, яке нагадувало 1 вересня у школі, коли діти розповідають, як минуло їхнє літо. Тут, щоправда, журналісти оцінювали депутатську засмагу, хто з обранців схуд, хто набрав, а також нові тренди в одязі. Також медійники насолоджувалися призабутим за півтора року пандемії виглядом кулуарів Верховної Ради.
Спікер Дмитро Разумков перед початком сесії вніс зміни до власного ж розпорядження щодо обмеження доступу преси. Свого часу його ухвалили саме у зв’язку з карантином. Журналістів пускали тільки на третій поверх будівлі. Депутати туди підіймаються рідко. Зараз кулуари на другому поверсі відкрили не повністю, а лише для обмеженої кількості медійників. До того ж залу розділили надвоє, ніби перед вірусом постає невидима стіна (заборонена для медійників частина опинилася там, де зазвичай ходять депутати «Слуги народу»). Про відновлення доступу преси на засідання комітетів, де власне й ухвалюють ключові рішення, взагалі не йдеться.
Читайте також: Верховна Рада. Третя осінь
У самих депутатів планів чимало. Як заявив перший заступник голови Ради Руслан Стефанчук, нинішня осінь має минути під знаком трьох «Д»: деолігархізації, децентралізації та дерадянізації. «Законодавства», — додав до останнього пункту Стефанчук, хоч би що це означало. Можна не погодитися з віцеспікером і зазначити, що до трьох «Д» сміливо варто додати ще по одній «Б» і «Т»: бюджетний процес і тарифоутворення, питання якого гостро постане восени у зв’язку зі зростанням вартості газу. Не слід забувати й про дві «Р» — реформи СБУ та судів, яких вимагають партнери на Заході. Останню нібито встигли ухвалити під завершення попередньої сесії, але вже говорять про необхідність уточнень. Щоб перелічити всі важливі теми, доведеться повторити абетку. Питання в іншому: що саме з оголошеного таки стане реальністю. І це певною мірою нагадує стару гру в «Морський бій». Клітинок сотня, але тільки під деякими розташовані кораблі.
У такому контексті наразі можна говорити про єдине: цієї осені Рада точно розгляне бюджет. І вже цей сюжет може оживити або відкласти розвиток інших. У середині вересня уряд подасть перший проєкт кошторису на наступний рік. І хоча Стефанчук хвалиться, що його вперше в історії сплановано на основі бюджетної декларації на три роки, доля документа буде схожою на всіх його попередників. Проєкт бюджету (і уряд, який його сформував) нещадно розкритикують парламентарі, наввипередки розповідаючи про певні найважливіші речі, які забули врахувати. Це відкриє шлях іншому обговорюваному нині сюжету — можливим змінам в уряді. Підрахувавши, які галузі в бюджеті депутати критикуватимуть найбільше, можна буде зробити приблизні висновки щодо головних кандидатів на виліт із Кабміну.
Якщо повернутися до прикладу з «Морським боєм», то клітинки вже розмічено, а кораблі малюватимуть у ході гри. Тому всі нинішні плани не більш ніж дуже приблизний опис того, чим займуться депутати. Якщо казати про одну з «Д» — децентралізацію, то йдеться передусім про ще не внесені до парламенту зміни до Конституції. На першій Погоджувальній раді представник «Слуги народу» Олександр Корнієнко зазначив, що на проєкт очікують, однак стовідсоткової певності в його словах не відчувалося. Зрештою, цей документ анонсують майже на кожній сесії. Водночас доволі несподівано зросла увага до іншої теми, пов’язаної з децентралізацією. Ще восени у 2019-му Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт № 2143–3 «Про місто Київ — столицю України». Його співавтором став нинішній міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, який тоді мітив у крісло столичного мера. План реалізувати не вдалося, й відтоді документ пролежав без руху. Ще навесні співрозмовники Тижня серед депутатів називали ймовірність його ухвалення близькою до нуля. Однак на початку вересня з’являється дедалі більше повідомлень, що документ допрацюють і таки ухвалять.
Причина повернення до його розгляду перебуває на поверхні. Офіс президента конфліктує з головою Києва Віталієм Кличком. Однак за законом президент не може звільнити останнього з посади голови КМДА. Вихід — змінити закон. Однак і тут не варто говорити про щось напевне. Ухвалення або нове забуття законопроєкту залежить від розвитку відносин команди Володимира Зеленського і Кличка. Якщо сторони домовляться, то жодного закону не змінюватимуть.
Сюжет, якого Раді не уникнути, — деолігархізація. Відповідний законопроєкт проголосовано в першому читанні. З цим документом може виникнути проблема для керівної «монобільшості». З одного боку, його критикують через декларативність і неможливість визначити чіткі принципи, кого вважати олігархом. З другого — навряд чи претенденти на офіційний статус олігарха, яких усі знають і без закону, радітимуть ухваленню навіть такого документа. Зважаючи на вплив на фракції в Раді, а президентська — не виняток, імовірність легкого проходження у другому читанні низька.
Читайте також: Життя під куполом
Водночас автором законопроєкту є особисто Зеленський. Якщо фракція більшістю у 226 голосів не підтримає його ініціативу, особливо в такому питанні, це стане ударом і по заявах про єдність керівної команди, й по особистому авторитету Зеленського. Сам він заявляє, що деолігархізація — головне завдання на осінь. 2 вересня законопроєктом зацікавилася навіть омбудсмен Людмила Денисова, про яку останнім часом було чути рідко, хоча справ для особи на її посаді достатньо. Вона надіслала офіційний лист до Ради, у якому назвала законопроєкт неконституційним і пригрозила подати у КСУ від власного імені в разі ухвалення. А також запропонувала надіслати документ на аналіз до Венеційської комісії. Загалом це схоже на пропозицію сторонам відкласти питання на певний час і спробувати домовитися інакше без вагомих утрат для репутації. Як буде насправді, стане зрозуміло вже в перший місяць роботи парламенту.
Нарешті ще одна тема, за якою слід пильно стежити, — можливі зміни до регламенту. Річ у тім, що досі єдиним для опозиції дієвим способом вплинути на роботу парламенту було затягування шляхом «правкового спаму». До законопроєкту подають тисячі пропозицій, і розгляд розтягується на місяці. «Монобільшості», вочевидь, така практика не подобається. Одного разу «слуги» вже змінили регламент задля ухвалення «антиколомойського» закону в банківській галузі. Однак тоді спецпроцедуру назвали разовим кроком. Починаючи ще з минулої сесії, депутати «монобільшості» обережно говорили про можливість повернутися до такої практики, якщо опозиція й далі гнутиме свою «правкову» лінію. Тепер ці розмови стали публічними й гучнішими. Під час Погоджувальної ради Корнієнко попросив колег з інших фракцій вносити лише «конструктивні» пропозиції. За день до того його заява була різкішою: «Ми як країна не можемо собі дозволити, щоб парламент працював такими низькими темпами. Ми п’ять сесій поспіль закликали опозицію до совісті. Але зрозуміли, що ці розмови скінчилися. Тепер будемо активніше пропонувати різні рішення, як вийти з цієї ситуації». За його словами, законопроєкт про спецпроцедуру на регламентному комітеті розглянуть уже цього тижня. Якщо «слуги» таки обійдуть «правковий спам», то це повністю змінить форму роботи нинішньої Ради. Що суттєво вплине й на її зміст.