Його картину «Заповіт доктора Мабузе», яка вийшла в 1933 році, було одразу заборонено режимом націонал-соціалістів, що саме здобув владу. Проте вона стала кінокласикою і зробила божевільного геніального злочинця іконографічною постаттю ХХ століття.
Однак сьогодні може здаватися, що доктор Мабузе зійшов із вигаданого світу рухливих зображень і впливає на дійсність як реальний історичний актор. Адже сьогодні ми загрозливо наблизилися до його візії — світового панування зла.
У легендарному кримінальному фільмі Фріца Лянґа Мабузе є пацієнтом божевільні, який несамовито створює плани найогидніших монструозних злочинів. А здійснює його жахливі задуми потаємна мережа злочинців. Водночас за бажанням Мабузе розроблені ним злочини мають здаватися громадськості беззмістовними і свавільними, щоб ніхто не був здатним розгадати, хто за ними перебуває і якими є його наміри. Однак коли поліція таки нападає на його слід, то виявляє, що він раптово помер. Проте неймовірна хвиля злочинів триває й без нього. Виявляється, що злочинний дух Мабузе вселився в директора клініки, пацієнтом якої той був. Чоловік, що мав вилікувати божевільного Мабузе, тепер сам втілює його нищівні заповіти.
Читайте також: Корінь усіх бід
Сьогодні «принцип Мабузе» зловісно представлений у нових формах авторитарного правління. Лідером тут є мафіозна держава Путіна. У ній керовані спецслужбами державні інституції та організована злочинність стали симбіотичною одиницею. Злочини, які вчиняє ця новотипна структура, нерідко видаються такими обурливими й неймовірними, що орієнтована на раціональну мету логіка більше не може їх простежувати. Так, частина західної громадськості сумнівається, що отруєння Скрипалів і Навального чи вбивство чеченського дисидента у парку в центрі Берліна справді можуть бути прямим розпорядженням Кремля. Скептикам не збагнути практичної користі таких ризикованих акцій для російського керівництва, адже через це воно саме опиняється у важкій міжнародній ситуації. Вони не розуміють, що замовникам цих операцій ідеться передовсім про демонстрацію всемогутності та повсюдності злочину. Так західні суспільства привчають до «нормальності» злочину й поступово руйнують їхнє моральне йому протистояння.
Водночас дезінформаційний апарат мафіозної держави закидає міжнародну громадськість фіктивними версіями реальності із систематичним наміром знищити здатність розрізняти божевілля та здоровий глузд. Те, яким родючим є ґрунт, у який це потрапляє, зараз можна побачити на західних дисидентах коронавірусної хвороби — численна їх кількість вірить у безумні страшилки, як-от у підземні лабораторії Біла Ґейтса, у яких із дітей викачують кров.
Водночас Дональд Трамп імітує методи Путіна у США: відкрито зневажає демократичні інституції та постійно бомбардує громадськість нестримною брехнею й вигадками. Через Трампа, на якого після завершення президенства чекають численні кримінальні процеси, ідея Мабузе приховати злочин шляхом його піднесення до нестримної ірраціональності дісталася керівних щаблів лідера вільного світу. А зі створеною в Угорщині Віктором Орбаном клептократією вона прийшла й у ЄС. Як і в історії доктора Мабузе, дух беззаконня перекинувся на тих, хто мав би його поборювати.
У творенні клептократичних автократій давно неважливо, яким плащиком вони прикриваються: «лівим», «правим» чи ідеологією іншого штибу. У Венесуелі Мадуро, Нікарагуа Ортеґи, Білорусі Лукашенки, Філіппінах Дутерте чи Північній Кореї Кім Чен Ина — метою заволодіння владою в державі автократичними лідерами завжди є визиск ресурсів їхніх країн задля власного збагачення, до якого вони допускають відданих їм приспішників. Розгалужені кримінальні структури ховаються також за ідеологічним фасадом ісламізму. «Талібан», Корпус вартових Ісламської революції, ХАМАС і «Хезболла» — всі вони імениті гравці міжнародної торгівлі наркотиками і зброєю.
Читайте також: Die Welt:«Цих людей слід покарати»
Жадоба наживи за лаштунками ідеології панувала серед номенклатури ще в «класичних» тоталітарних системах. Але фашизм, націонал-соціалізм і комунізм іще цінували опцію надання їхній картині світу вигляду закритої, строго (псевдо)науково обґрунтованої світоглядної системи. Натомість сьогоднішні автократи довільно виламують з ідеологій ті декорації, які видаються їм придатними для приховування й містифікації їхніх кримінальних амбіцій. Єдиний виняток тут — Китай, чиє керівництво знову посилено спирається на догматику марксизму-ленінізму.
Злочинна активність сучасних автократій більше не спрямована на сприяння втіленню обіцяного досконалого світу. Її глибинний сенс радше в тому, щоб дискредитувати і знищити всі цінності, що перебувають на заваді безмежній легітимізації злочину. Доктор Мабузе знов у тренді.