Французька драма Дені Деркура «Завтра на світанку» («Demain dès l’aube») захоплює передусім незвичним і цілком оригінальним сюжетом. Те, що є рольові ігри, під час яких хлопчики з дівчатками вбираються у гобітів, тролів та орків, ми знали задовго до виходу «Володаря перснів». А ось що є такі самі навіжені реконструктори бонапартиської Франції, які в строях солдатів Наполеона днями «живуть» у лісах, тренуючись стріляти з гармат, рушниць і вбивати один одного на дуелях, дізнаємося з фільму – учасника торішнього Каннського «Особливого погляду».
Цими перевдяганнями займається Поль, схиблений на історії молодший брат Матьйо – піаніста, який, маючи проблеми в сім’ї, втікає до хворої мами. Прагнучи обмежити матір від турбот, Матьйо погоджується бути поряд із братом і йде на вербування в солдати, записуючись у гусарський полк. Білі сорочки і сині мундири із золотими нашивками, шпаги й розмови на межі з параноєю. Якось, захопившись фантазуванням, Матьйо ненавмисне ображає начальника полку ідейних супротивників, і його викликають на дуель. Він виграє, але «ображений» хоче продовження двобою.
З цього моменту драма стрімко переходить у трилер і закінчується на злеті напруження, залишивши простір для роздумів. Окрім оригінальної зав’язки для розкручування драматизму стрічка містить багато цікавих деталей. Передусім це музика, без якої важко уявити фільми Деркура (цікаво, що, як і в попередній роботі режисера, тут звучить фортепіано, хоча Деркур – альтист, він п’ять років грав у Французькому симфонічному оркестрі). І недоговорені (непроговорені) моменти стосунків із дружиною, братом та матір’ю. Ця таємничість, коли глядачеві не розжовують кожний нюанс, створює потрібну атмосферу і водночас настрій побавитися в гру, правила якої самі по собі є інтригою. Венсан Перес, який грає Матьйо, – незаперечна удача стрічки. Актор спромігся знайти правильний, мінорно-задумливий ритм, в його очах бринить цілком доречна туга. Він рухається не кваплячись, але й не сомнамбулічно. Його міміка не надто емоційна, але присутня. Він впевнений. І стрічка зроблена досить впевнено й вдало. Вона має все, щоб виділитися. Проте не має яскравого кліше, щоб залучити до себе масового глядача.