Хтось уже назвав їх жертовними коровами, а вбивство ритуальним. І було б дивним, коли б мішенями, з поміж великої отари антиукраїнських елементів, обрали когось іншого. Так, тих кого не навидять у цій країні і чиє прізвище справжні українські патріоти вимовляють з презирством, через мат, або огидно спльовуючи, є багато. Всі вони, в тій чи іншій мірі, добряче нагадили народу який їх вигодував і пригрів, але майже ніхто з них не досяг таких вершин нелюбові, як ці двоє. Перший, бо глумився над святим – арештованою Юлею у час її судилища і потім над Майданом, а другий над пророком, якому українці багато чого завдячують, зокрема своє воскресіння з рабства. Другий, звісно, перевершив першого. І вже хоча б тому, що є кісткою з кістки цього народу, який ненавидів і проти якого воював. Йому належить більша зневага, аніж зайді з яким і так все зрозуміло. Але, про померлих погано не говорять, тому залишмо їх самих зі своїми здобутками. Бог про них подбає і кожному подасть його порцію смоли, або може пригоршню небесних цукерок.
Нас же повинні цікавити лише питання практичні, хто і для чого. З хто – все фактично зрозуміло. Очевидно, що багато з українських патріотів, не були б проти, десь в потаємних своїх снах упитися терпким ароматом смертельної насолоди, караючи рукою месника, зрадників і ворогів своєї Батьківщини. Але це лише в снах. Якби українські патріоти справді мали до цього стосунок і дуже цього хотіли, то цілком реально вже могли б здійснити цей акт за той рік часу, що минув. Але чи то в патріотів не було часу, чи вони не забажали цього, чи вони просто зайняті більш цінними справами на фронті.
От кому дуже вигідні ці ритуальні вбивства, які можна чудово використати на «службу отєчєству», це ворожій стороні. Це така дуже умовна назва. Очевидно, що під нею слід розуміти м’ясників які населяють береги Москви ріки, але не виключено, що під їх брендом можуть працювати і інші покидьки. Навіщо їм смерть цих двох блаженних? Все дуже просто. Для канонізації, а ще правильніше, для роздуття смороду і аргументації свого огидного втручання у справи братнього народу. Дивіться мовляв, що хунта фашистська робить.
Читайте також: Держдеп США закликає відкрито розслідувати вбивства Бузини та Калашнікова
А коли зважити, що завданням номер один є для цих виродків навіть не повалення хунти, а знищення української держави як такої, шляхом розколювання, розхитування, дестабілізації провокування зіткнень і іншого лайна, на організації якого вони зуби свої православні з’їли, то немає чому власне і дивуватися. Вбили цих, вб’ють ще кількох і дивись забурлить з переляку в Україні, почнуть хапати один одного за чуби, підозрювати, звинувачувати і воювати. Приходь і бери дурних хохлів голими руками. А що побороти українців на полі бою, путінському воїнству не судилося, то залишаються якраз лише такі способи: провокація, підлість, підступ – все в традиціях великого російського народу. Братнього, не забуваймо цього сакрального слова. Братнього, аж до гробової дошки.
Є щоправда і інша версія. Вбили, мовляв, націоналісти-бандерівці-фашисти, які тільки і думають, якби зжити зі світу всіляких конкурентів та інакомислячих. Версія заманлива, але брехнею тхне. Про нікчемність і безперспективність її, вже вище було сказано. І навіть поява якоїсь міфічної УПА, яка нібито взяла на себе відповідальність за ці злочини, вносить ще більше впевненості, що кінці ведуть в напрямку кремлівського замовника. Надто примітивна робота. Надто убога фантазія. Ну не можна так тупо працювати товаріщі фесбешники на вас же імперія мільйони рублів тратить.
Але, коли навіть припустити, що хтось з українців таки мав до цього якийсь стосунок, то тут невмолимо напрошується дуже простий висновок. Якщо гіпотетично, вбивство цих двох діячів, справа рук українських патріотів, тоді вся вина за нього автоматично лягає зовсім не на них, а на чинну владу, яка не те щоб не вберегла цих людей від розправи, але навіть не зацікавилась їх роллю в утвердженні української державності. Можливо сховавши у в’язницю бодай одного з них, вдалося б уникнути такого жахливого кінця. І справа навіть не в тому чи щось вони завинили, а чи були чисті мов янголи. Після цілої епохи «бєспрєдєлу», на фоні всіх тих сотень, а то й тисяч смертей, нова влада так і не ризикнула віднайти справжніх винуватців української трагедії, назвати імена злочинців і покарати їх. Ці ж двоє просто потрапили під гарячу руку…
Читайте також: У справі про вбивство Бузини є п’ятеро свідків – МВС
Адже кожне не покаране зло, обов’язково дасться чути – це закон. І коли його не нейтралізувати, коли до боротьби з ним не стають сили, які спеціально для цього призначені, тоді вирішення проблеми беруть у свої руки самі жертви. І хай тоді закон не втручається в процес, бо у нього був шанс все зробити згідно букві. Був цілий рік, а це доволі часу, це дуже багато, занадто багато. І якщо він ним не скористався – це його особисте горе, і гріх за кров лежить саме на ньому. І не так абстрактно, як би комусь хотілось. А на конкретних людях.
Але в даному випадку, схоже вбмлм таки друзі. У них явно є план, а ціною вони, як відомо, ніколи не переймаються…