Екс-міністр МНС Нестор Шуфрич причиною своєї відставки у липні цього року вважає потребу звільнити місце для Віктора Балоги. Підстав для призначення колишнього керівника Секретаріату президента Ющенка на міністерську посаду в уряді прем’єра Азарова Шуфрич назвав дві. Перша – голоси партії «Єдиний центр» Віктора Балоги знадобилися для поповнення владної коаліції. Друга – це була особиста помста йому від голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна за пику, побиту рік тому.
Тоді зробити Віктора Балогу керівником МНС не вдалося. Проти нього рішуче виступили комуністи – на цій посаді вони хотіли бачити свою людину. Нині потреба в голосах ЄЦ відпала як така – в парламенті більше немає коаліції. Проте віщування Нестора Шуфрича справдилися. Віктора Балогу призначено міністром з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
На круг свій
Віктор Балога – один із важковаговиків української політики. У свої 47 років він устиг побувати мером міста Мукачевого, головою Закарпатської ОДА, народним депутатом України, знову головою Закарпатської ОДА (тепер уже за помаранчевих), міністром МНС в урядах Єханурова та Януковича та головою Секретаріату президента Ющенка. У своєму житті Віктор Іванович змінив кілька політичних прапорів. У його активі вже є членство в СДПУ(о) та «Нашій Україні». Дотепер Балога є лідером партії «Єдиний центр».
Віктор Балога ніколи не боявся повертатися на попередні посади (хай навіть із пониженням) і змінювати політичні вподобання. Очевидно, що колишнього голову Секретаріату президента явно не влаштує нинішній статус тіньового гуру маленької партії регіонального значення. Водночас з обранням президентом Віктора Януковича шлях Балоги до верхівок влади виглядав сумнівно. Саме за його дієвої участі було усунуто Януковича з посади прем’єр-міністра й проведено дострокові вибори до Верховної ради в 2007 році.
Перша нагода стати міністром для Балоги з’явилася в липні цього року, коли регіоналам знадобилися голоси п’яти депутатів «Єдиного центру», що входить до блоку «Наша Україна – Народна самооборона». Під нього терміново звільнили чинного міністра Нестора Шуфрича. Але демарш комуністів усе зіпсував.
Перемога ж на обласних виборах на Закарпатті фактично стала перепусткою для повернення Віктора Балоги у велику політику. Не досягши успіху на загальнодержавному рівні, ЄЦ поставив за мету міцно закріпитися принаймні у «своєму» регіоні – на Закарпатті, з якого можна отримати досить великі дивіденди. Саме там виросли такі персони, як колишній голова Адміністрації президента Кучми Віктор Медведчук, чинний президент ФФУ Григорій Суркіс, а також уже згадуваний Нестор Шуфрич. Як і Донбас, Закарпаття стало сумновідомим у «лихі 1990-ті». Угорська поліція в ті часи називала Мукачеве однією з кримінальних столиць СНД. Це й не дивно, адже Закарпатська область оточена кордонами чотирьох європейських країн. Головне джерело прибутку там – імпорт, експорт і контрабанда. У 1990-ті Мукачевому судилося стати для України тим, чим був для Росії Петербург. Саме через Закарпаття в ті часи до Європи вивозили метал і «все, що тільки купував Захід».
Здавалося, завоювати Закарпаття для ЄЦ було справою не з легких, навіть зважаючи на власні корені. За два тижні до місцевих виборів «Єдиний центр» у своїй вотчині мав напрочуд низький рейтинг – 8,6% проти 20,2% голосів у ПР і 8,7% у «Батьківщини». Проте примітивна виборча технологія (див. «Балоган на Закарпатті») подарувала йому 24,3% голосів при 18,2% у регіоналів. До Закарпатської обласної ради (108 місць) ЄЦ провів 46 депутатів (разом із мажоритарниками), Партія регіонів – 36, «Батьківщина» – 8.
За таких політичних розкладів було зрозуміло, що більшість на Закарпатті має створити або ПР, або ЄЦ. Непорозуміння з «Єдиним центром» загрожувало регіоналам отримати опозиційну облраду, та ще й із Балогою на чолі. А причин для обурення і Києвом, і Донецьком у закарпатців більше ніж достатньо: низькі зарплати, високі ціни, засмічені міста, русинський сепаратизм тощо.
Тож логічно припустити, що посада міністра МНС – це плата Вікторові Балозі за відносний спокій і поступливість на Закарпатті. Проте не все так просто, як здається.
Надзвичайна ситуація
Останні події (наприклад, призначення громадянина Молдови на посаду мера Могилева-Подільського) засвідчили, що в команді донецьких відчувається певний кадровий голод. Побільшало повідомлень про бізнес-авантюри за явного сприяння влади, такі як судовий наскок на Криворіжсталь та податкова історія з фірмою «Лівела», що домоглася нечувано сприятливого оподаткування на ввезення нафтопродуктів в Україну (з нею преса пов’язує віце-прем’єра Андрія Клюєва). Недалекі часи, коли бізнес-апетити головних донецьких почнуть перетинатися.
Тож символічним виглядає рішення президента Януковича призначити міністром з надзвичайних ситуацій людину із зовсім іншої команди – колишнього соратника президента Ющенка.
Балозі на посаді міністра МНС явно радітимуть і в таборі опозиції, передусім її грошові мішки. Віктора Івановича вони давно знають і мають із ним хороші стосунки. Для них це своя людина в Кабміні. За потреби нардепи-бізнесмени від опозиції можуть сподіватися, що з висоти міністерського крісла він зможе їх прикрити.
Не варто лишати без уваги й заяви Нестора Шуфрича про те що головним лобістом призначення Балоги був голова Адміністрації президента, якого пов’язують з олігархом Дмитром Фірташем. А за деякими даними, колишній чернівецький ресторатор Фірташ із мукачівським підприємцем Балогою знайомий ще з 1990-х. Газовому олігархові явно не зайвим буде мати в уряді ще одного лояльного до себе міністра, та ще й на чолі воєнізованого формування – МНС.
Виникає парадоксальна ситуація: призначення Балоги вигідне практично всім, окрім Шуфрича й партнерів регіоналів по коаліції. Але їхніх скарг на Банковій уже не чують.
Цілком задоволеним, вочевидь, залишився й сам Віктор Балога. З фінансового погляду посада чільника МНС – одна з найсмачніших у Кабміні. Міністерство надзвичайних ситуацій України, незважаючи на ігри політиків, усе ще лишається дієздатною структурою. МНС, це ще й освоєння коштів, виділених на подолання наслідків аварій, та вибір підрядчиків для відновлювальних робіт. Віктор Балога знає це не з чуток – саме він долав наслідки аварії в Алчевську, повеней на Закарпатті, вибухів у Новобогданівці та курячого грипу в Криму.