Крилата фраза Карла Маркса про те, що все тверде розчиняється в повітрі, звучить як ніколи доречно: навіть солідні підприємства й установи (на кшталт старих юридичних фірм і університетів) відчувають загрозу з боку технологій у парі з глобалізацією. Але придивіться уважніше, і ви побачите, що скрізь на плаву тримаються якісь дивні речі – швейцарські годинники, ручки Montblanc, твідові піджаки Harris, книги видавництва Folio Society, старомодні вітрильні човни… І нехай собі гуру менеджменту наказують нам поклонятися великому божеству підривної інновації, та деякі компанії знай роблять своє – зберігають або оживлюють традиційні технології та бізнес-моделі.
Доцент Гарвардської школи бізнесу Раян Раффаеллі детально розглянув три приклади так званої повторної появи технологій. Найбільше вражає приклад швейцарської індустрії механічних годинників. У 1970-х роках її майже змило потоком дешевших і точніших цифрових годинників. Нині ця галузь як ніколи успішна – вона є одним з найбільших джерел експорту в країні (після фармакології й техніки). Двигуном її відродження став старомодний механічний дзиґарик. І таких прикладів повторної появи технологій не бракує.
Продажі чорнильних ручок у 1950-х роках упали через появу дешевих кулькових, але з середини 1970-х вони переживають стабільне відродження. Трамваї мали б перетворитися на розвагу для туристів у містах, які ще зберегли дух давнини, як-от Сан-Франциско чи Нью-Орлеан (там і досі можна покататися на трамваї «Бажання»). Але 30 американських міст або вже проклали нові колії, або ж планують це зробити. Трамваї навіть повертаються до двох міст, які з усієї сили намагалися їх позбутися на початку ХХ століття, – Детройта й Лос-Анджелеса. Продаж вінілових платівок у Сполучених Штатах зріс майже з нуля в 1993-му до шести з гаком мільйонів примірників у 2013-му. Уперше за останні десятиліття збільшується кількість незалежних книгарень. Із 2009 по 2012 рік компанія Harris Tweed більш ніж удвічі наростила випуск знаменитого твіду. Автор цієї статті зробив і свій внесок у той процес, полишивши задушливу комірчину в редакції The Economist і пройшовши 20 з лишком метрів до крамниці Емми Вілліс на Джермін-стрит, де продають одяг, пошитий на невеличкій фабриці в Глостері (зокрема, там є й шкарпетки, сплетені на верстаті вікторіанської доби).
Читайте також: За рівнем інновацій Україна випереджає Монголію, але відстає від Молдови
Як же підприємцям удається оживляти старі технології, коли навколо панують суцільні інновації? Раффаеллі стверджує, що ключ до успіху лежить у переосмисленні цінності й значення продукту. Швейцарські годинникарі знайшли нове визначення своєму товару, який став статусним аксесуаром, а не просто хронометром. Робити механічні годинники набагато важче, ніж цифрові, і це незмірно збільшує їхню привабливість. Незалежні книготорговці описують свої крамниці як місця, де можуть зустрічатися й спілкуватися книголюби. Трамваї повертаються як екологічна альтернатива, яка вирішує одночасно дві проблеми – забруднення та розростання міст, тому зараз на півдні США цілі агломерації прокладають трамвайні лінії.
Нова самоідентифікація вимагає ретельно дотримуватися балансу між традицією та інновацією. Відродженому бізнесу часто потрібно культивувати тісні взаємини між своїми майстрами та клієнтами, які, можливо, вважають себе не просто працівниками чи споживачами, а хоронителями великої традиції. Швейцарська годинникова індустрія вижила, мабуть, лише тому, що колекціонери на аукціонах і далі платили рекордні ціни за вироби, а висококваліфіковані майстри відмовилися відступитися від старих методів роботи. Коли швейцарська фірма Zenith вирішила викинути ливарні формочки для годинникових механізмів у розпал так званої кварцової кризи, один із ветеранів індустрії натомість склав їх у себе в комірчині, щоб витягнути аж тоді, коли світ дорогих годинників оджив. Відродженому бізнесові потрібно без жалю й докорів сумління торгувати своєю передісторією. Особливо добре вміють це робити у Harris Tweed, розповідаючи про Зовнішні Гебриди й місцевих острів’ян, які тчуть сукно достеменно так, як це робили там іще з діда-прадіда.
Читайте також: Країна інноваторів
Утім, продаючи свою історію і запевнюючи покупців на майстрів у вірності традиціям, відроджений бізнес повинен також пориватися до змін. Ніколас Гаєк і Ернст Томке врятували швейцарську годинникову індустрію від неминучої смерті, раз за разом застосовуючи до неї електрошок. Вони підписали цілу низку контрактів і зібрали кілька підупалих фірм у потужну Swatch Group, продаж якої за минулий рік сягнув 8,8 млрд швейцарських франків ($9,5 млрд). Вони побороли засилля дешевих електронних годинників тим, що спочатку зробили швейцарські механічні модними за допомогою свого бренда Swatch, а тоді перетворили їх на предмети розкошів. Нині ж ціни на продукцію Breguet, Blancpain і Omega вимірюються шестизначними числами. Успішна незалежна книгарня Politics & Prose у Вашингтоні перетворюється на фабрику й кафе з лекційною залою, встановивши в себе друкарський станок, де клієнти можуть роздрукувати свої електронні книжки.
Відродженим галузям потрібно також бути готовими до прийняття жорстких рішень. Наприклад, пожертвувати своєю ринковою часткою на користь нових гравців, але втримати ціну. А ще їм треба бути готовими переорієнтовуватися на нові ринки, якщо, приміром, китайці виявилися охочими купувати товари відомих західних брендів.
Скромна чарівність традиції
Успіх такого відродження вчить нас, як сприймати підривні інновації. Нові технології не просто витісняють старі: деякі з них, як-от вітрильні човни й паперові книжки, ніколи не втрачають привабливості; цінність інших (наприклад, годинників) може переосмислюватися; ще інші, як-от презервативи, здатні пережити друге народження з найнесподіваніших причин. Окрім того, люди купують щось не просто тому, що це найефективніше вирішення певної проблеми, а заради естетичного задоволення, наприклад, від хорошої книжки чи бездоганно пошитої сорочки, або для підвищення власної самооцінки. Маємо парадокс: що сильніше проривні технології на зразок інтернету підвищують загальну продуктивність економіки, то більше місця це залишає старомодним галузям, які передусім орієнтуються не на кількість, а на якість, не на новизну, а на традиції. Інколи найкращий шлях уперед – повернутися назад.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com