45 проти та 14 утрималися. Порівняно до 529 голосів «за», мова про невелику кількість незгідних: якихось 7% та 2% від загальної кількості членів Європарламенту. Але що цікаво: третина тих, хто висловилися проти надання Україні статусу кандидата — французи. Другі найчисленніші противники – німці. Всі 15 французів — крайні праві за політичними поглядами, дійсні або колишні члени партії Національне обʼєднання (раніше – Національний Фронт) під керівництвом Марін Ле Пен. Серед німців 8 із 9 – представники крайньоправої «Альтернативи для Німеччини», яка теж має тісні звʼязки із Кремлем.
Цікавий збіг: Національне обʼєднання на чолі із Марі Ле Пен роками відверто кредитувалося із російських та афілійованих із ними банків. І от сьогодні представники цієї політсили в Європарламенті згуртовано голосують проти України. Але мова не тільки про співпрацю із РФ й гроші. В останні десять років лише крайні праві у Франції стабільно набувають нових прихильників та покращують результати від виборів до виборів. Вони цілком здатні, якщо розумно працюватимуть, провести свого кандидата на наступних президентських виборах. У цьому сенсі голосування в Європарламенті щодо статусу кандидата до ЄС для України — промовиста деталь. Це — підказка, що з французьким політичним класом треба працювати дуже щільно, уважно, професійно. Позиції ворога тут досить міцні.
Оскільки Україна має знати своїх недоброзчиливців в обличчя, надаємо перелік французів, які не хочуть нас бачити кандидатами до ЄС: Матільда Андруе, Орелья Беньо, Бруно Більд, Анніка Бруна, Жан-Поль Гаро, Катрін Грізе, Жан-Франсуа Жальк, Франс Жаме, Ерве Жувен, Жан-Лін Лякапель, Жіль Лібертон, Тьєррі Маріані, Андре Руже, Ніколя Бай та Жером Рівʼєр. Найяскравіший з них — колишній міністр транспорту, приятель Януковича Тьєррі Маріані, заборонений до в”їзду в Україну через схвалення анексії Криму. Його можна вважати одним з тіньових лідерів проросійського лобі, що останнім часом трохи принишкло, але ніде не зникло.
Тьєррі Маріані в компанії представника окупаційної влади Криму Сєрґєя Аксьонова у липні 2015 року у Сімферополі
Розподіл по інших країнах не настільки вражає: 9 німців, 5 голландців, 3 австрійці, 3 греки, 2 бельгійці, 2 чехи, 2 португальці та по одному – данець, італієць, словак та іспанець. З тих, що утрималися — по 2 шведи, фіни, ірландці та по одному представнику від Нідерландів, Словаччини, Хорватії, Бельгії, Кіпру, Іспанії, Литви та Франції. Якщо проти кандидатства для України найбільше висловились крайні праві, з-поміж тих, хто утримався, чимало представників ультра-лівої ідеології.
«Санкції та втручання не в наших інтересах», – прокоментував 20 січня 2022 року свою позицію щодо Казахстану голландський депутат Міхіель Гооґевеен із групи Європейські консерватори та реформісти у Європарламенті. Такі думки він обґрунтував тим, що ЄС треба дотримуватися realpolitik. Щодо свого рішення проголосувати проти надання Україні статусу кандидата в члени ЄС, політик коментарів не давав, але вочевидь це рішення також свого роду realpolitik в очах нідерландського політика.
Читайте також: Сила символу
У біографії молодого політика зазначено, що він дослідник Північної Кореї, бував у цій закритій країні не раз і написав про свій досвід книгу у 2018 році. Серед досягнень на своїй сторінці у лінкедин в Гооґевеен ідзначає організацію 10-денного престуру для журналістів нідерландських державних мовників до Північної Кореї. Певно, з такою «оптикою» політик зумів краще зрозуміти, чому Україна не може стати кандидатом у члени ЄС.
Серед німців, що після французів є найчисельнішими противниками українського кандидатства, проголосували проти головно представники радикально правої «Альтернативи для Німеччини»: затята антивакцинаторка Крістіне Андерсон, «спостерігач» на останніх виборах у Росії (який звісно ж не помітив жодних порушень) Ґуннар Бек, екс-журналіст та навіть заступник головного редактора видання Bild am Sonntag (до 2014-го року, пізніше він звільнився, а через його антимусульманську риторику журналісти від нього дистанціювалися) Ніколаус Фест, юрист Максиміліан Кра. Останній має тісніші звʼязки (як виглядає із повідомлень у пресі, а ніж його однопартійці) з Кремлем та тими, хто на нього працює (може, і він сам теж, звісно).
Кра був гостем на таких медведчуківських каналах, як NewsOne, 112UA чи Перший незалежний. В Росії його часто запрошували на Russia Today. Політик також мав нагоду особисто зустрічатися із Віктором Медведчуком. У 2021 році він зі своїм однопартійцем Петром Бистронем приїздив «провідати» Медведчука, якого тоді посадили під домашній арешт. Кра також був серед тих євродепутатів, які «сумнівалися» у звірствах, які росіяни чинили у Бучі та в інших околицях Києва.
Максиміліан Кра та Петр Бистронь під час відвідин Віктора Медведчука у листопаді 2021 року. Фото із фейсбуку Максиміліана Кра
Слід зазначити, що не лише Кра, але й деякі інші члени праворадикальної групи «Ідентичність та Демократія» у Європарламенті ставили під сумнів звірства російської армії на Київщині. Так само майже половина цієї групи у ЄС проголосувала проти надання Україні статусу кандидата. Так, 3 квітня голландський євродепутат від групи «Ідентичність та Демократія» Марсель де Граф, посилаючись на російську пропагандистку написав у твіттері, що це не російська армія убивала мирних громадян на Київщині, а «українські війська зачистили Бучу від диверсантів і спільників російських військ». 23 червня він проголосував «проти» статусу кандидата для України та Молдови.
Росія зуміла вигодувати своїх прихильників і в Європарламенті. Те, що це доволі стійка група, видно як із останнього, так і з попередніх голосувань, де Москва має свої інтереси. Прикро, що навіть російські воєнні звірства не змогли відкрити цим європейцям очі. Хоча може їхня оптика налаштована лише на realpolitik російських грошей.