Киянка Ольга Смірнова з дитинства любить тварин, тримає їх удома й завжди цікавилася практикою залучення собак до благої справи — допомоги людям. Близько восьми років тому, коли в родині з’явився доберман Карі, почала займатися собаками професійно. Жінка зізнається, що саме завдяки Карі змінилося її життя: історикиня стала кінологинею. Тепер із собаками, яких уже четверо в родині, у неї пов’язано майже все: робота, волонтерство, хобі. І хоча справжніх, фахових кінологів готують у навчальних закладах правоохоронних органів та ДСНС, потужний кінологічний рух України нині тримається на плечах простих ентузіастів. Звичайних домашніх улюбленців навчають не просто базових команд, які повинна виконувати кожна собака, а й спеціальних навичок спортивного та пошукового-рятувального характеру.
Саме з цих напрямів починала й сама Ольга разом із Карі. «Мені дуже подобається цей новий вид спорту — аджиліті — проходження собакою смуги перешкод разом із господарем тільки за допомогою команд. Він навчає унікальної взаємодії між людиною та собакою, створює довіру та стимулює постійне вдосконалення не тільки тварини, а і її власника. У пошуково-рятувальному напрямі важлива прикладна користь, а також те, що собака виходить на зовсім інший рівень самостійності в прийнятті рішень. Ми з Карі брали участь у пошукових операціях у великих лісових та паркових масивах. Наприклад, коли губилися літні люди, які пішли гуляти або збирати гриби. Для того щоб почала шукати поліція, потрібні певні умови, минає час, за який зникають сліди, потрібні для пошуків із собаками. Тому родичі часто кличуть волонтерів, улюбленці яких навченні шукати людей».
Читайте також: Грибна рота
Коли почалася війна, до України прибули волонтери з Канади. Вони хотіли об’єднати однодумців, щоб розпочати проект, який багато років успішно працює в їхній країні. Так Ольга, яка була вже доволі відомою в колі кінологів, стала координаторкою українсько-канадського проекту «Друг героя». Ця ініціатива ґрунтується на потужному зв’язку людини та собаки й передусім спрямована на допомогу в зціленні ветеранів Збройних Сил України та добровольчих батальйонів, що борються з посттравматичним синдромом та іншими непомітними й помітними травмами, які вони дістали під час воєнних операцій.
Проект стартував у серпні 2015-го, саме тоді чотири канадські тренери приїхали до України, щоб навчити спеціалістів. Завдань було багато: запустити повноцінну програму з каністерапії, започаткувати систему тренінгів для тих, хто бажає потім працювати за цією програмою, і розпочати процес об’єднання в команди службових собак із ветеранами. Спочатку відбирали волонтерів для цього проекту, потім собак для навчання й тренування, зрештою до програми тренувань залучили ветеранів та воїнів, що продовжують службу. Таких місій канадських кінологів було кілька. Канадські тренери разом із українськими тісно співпрацювали з нашими ветеранами, які потребують службових собак. Закордонні волонтери оцінили потреби бійців і навчили українських колег тренувати чотирилапих відповідно до потреб кожного ветерана.
Читайте також: Без української армії ніяк
Собака Ольги, цвергшнауцер Ліка, стала однією з перших випускниць проекту. Про свою улюбленицю жінка може розповідати багато: «Виходить, Ліку ми назвали дуже символічно, бо тепер вона справжній сертифікований лікар, який пройшов навчання, склав тести й уже має широку практику. Вона, а також ще понад 20 чотирилапих каністерапевтів, підготовлених у проекті «Друг героя», постійно виїжджають на локації, де проводять сеанси допомоги військовим, цивільним, що відчули на собі воєнні дії, людям, які зазнали важких втрат, а також діткам, що мають інвалідність. Таких собак ми відбираємо дуже ретельно, хоча серед них є представники різних порід і навіть безпородні терапевти. Головне, щоб тварина мала природне бажання спілкуватися з людьми, не лякалася незнайомців, була неагресивна, емоційна, чуйна. У процесі навчання пес опановує багато команд і трюків, уміє підлаштуватися під настрій людини».
Ольга пояснює, що основне завдання собаки-лікаря — допомогти клієнту відкритися й розслабитися під час сеансу психологічної роботи, налагодити перший контакт, створити теплу атмосферу довіри для комунікації. Бо вже науково доведено, що спілкування з позитивно налаштованою твариною вирівнює гормональний баланс, покращує самопочуття.
Допомагають собаки й психотерапевтам: спостерігаючи за твариною, що бере участь у груповому сеансі, вони можуть робити висновки щодо стану членів групи, бо собаки навчені реагувати на психічний стан людей. Інколи чотирилапі навіть спонукають до спілкування та рухів дітей з особливими потребами. Так, Ольга розповідає про хлопчика, якому після операції потрібно було знову почати рухатися, а змусити це робити міг тільки каністерапевт, якого малому дуже хотілося погладити.
Читайте також: Вибір воювати
Але головне, що завжди спрацьовує в роботі собак, — це демонстрація безумовної любові, якої дуже не вистачає людям, що пройшли або проходять через важкі життєві випробування. Уже кілька років волонтери разом зі своїми хвостатими помічниками їздять у шпиталі й реабілітаційні центри, проводять освітні лекції, їх запрошують на мистецькі та психотерапевтичні заходи. Наприклад, на постійній основі каністерапевти працюють у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», у відділенні реабілітації Інституту медицини праці Національної академії медичних наук України. Часті гості вони й у Veteran Hub, де проводять індивідуальні та групові сесії із собаками. Працюють також із дитячими реабілітаційними центрами в різних куточках України, де щоразу доводиться вирішувати різні проблеми. А в Луцьку започаткували унікальний проект «Почитай собаці»: діти, які тільки починають опановувати читання, приходять тренувати свої навички на собаках, які дуже уважно слухають і ніколи не залишаються незадоволеними швидкістю чи якістю процесу.
Найкропіткішої підготовки потребує ще один напрям «Друга героя», коли собаку спеціально тренують під потреби конкретного ветерана. Така підготовка може тривати понад рік, тому наразі в проекті є тільки чотири такі випускники, їх цуценятами подарували благодійники та купили канадські волонтери. Але переоцінити їхню допомогу, вважає Ольга, важко: такі собаки реагують на зміни настрою свого власника, уміють, наприклад, увімкнути світло, якщо в нього нічне жахіття, відповідають за безпеку людини, мають навички емоційної підтримки. «Це індивідуальна робота як собаки, так і людини. У ветерана не тільки з’являється справжній друг, а й сам він оволодіває навичками дресури, можна сказати, опановує нову професію. А ще до нас приходять хлопці, які привезли свого чотирилапого побратима з війни. Ми теж допомагаємо їм обом соціалізуватися в мирному житті та краще розуміти одне одного».