«За комунальні послуги минулого місяця прийшло близько 2 тис. грн. Гадки не маю, де взяти такі гроші. Може, допоможеш?» — запитує кілька місяців тому одна знайома в соцмережі. На практиці ж виявляється, що у квартирі немає жодного лічильника. У такому разі лишається хіба що розводити руками й відправляти людину читати закони.
Заяву президента про пріоритет енергоефективності для України можна сприймати як хороший знак, оскільки, як засвідчила практика, у місцевої влади, та й у місцевих громад, відсутня ініціатива без наказу згори. Скажімо, лише після подібної заяви Порошенка в 2014-му міста активно взялися за розробку Планів дій зі сталого енергетичного розвитку (ПДСЕР). До того ж це може послугувати хорошим інформаційним сигналом для інвесторів, оскільки наразі Україна втрачає і кошти, і енергоресурси на застарілих газових та мазутних котлах у комунальній сфері та на промислових підприємствах, за модернізацію яких не поспішають братися власники.
За умови дотримання процедур і прийнятої документації для міст відкриваються непогані можливості: є змога отримувати матеріально-технічну допомогу від закордону. Тобто гранти й валютні кредити, які є дешевшими за українські. Далі ті гроші повинні були б витрачатися на модернізацію житлового фонду. Зокрема, встановлення лічильників та утеплення будинків. Фактично саме з цього має починатися енергозбереження.
Читайте також: Державна підтримка та золоті батони
«Доки в нас не обліковуватимуться тепло, газ, світло, теплоенергія, доти будуть втрати в тепломережах, труби не лататимуть і отримуватимемо величезні рахунки за невідомі послуги. Наразі компаніям, які постачають тепло, воду, світло, невигідний повний облік. У них багато втрат дорогою до кінцевого споживача. І вони можуть їх покривати за рахунок дотацій із місцевих бюджетів. Коли ж усе обліковуватиметься, такі можливості зникатимуть. Після обліку має бути тепломодернізація. Власне, гроші, виділені на субсидії, ліпше було б спрямувати саме на це. У подальшому ми змогли б зменшити суми за комунальні послуги», — пояснює регіональний координатор житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі «ОПОРА» Руслана Величко-Трифонюк.
Власне, у межах ПДСЕР міста розробляють план і проект, який має регулювати витрати на енергозбереження. Для цього залучаються як іноземні кредити, так і кошти міста. Утім, подекуди документ не оприлюднюють для загалу, тож громада не знає, скільки саме її грошей місцева влада планує спрямувати на програму з енергоефективності. Крім того, пояснюють в ОПОРІ, мери міст сприймають цей документ радше не як план розвитку, а як папірець, що має рекомендаційний характер.
«Мери не розуміють, що таке енергозбереження. Свого часу очільник Сум питав, чому місто не займається згаданим питанням. І це тоді, коли там уже було прийнято ПДСЕР і треба було ініціювати громадські обговорення. Здається, чиновник згадав про нього, бо енергозбереження — це модно й про нього всі говорять», — додає Величко-Трифонюк.
Вважається, що найбільше енергоресурсів в Україні споживає промисловість, проте це не зовсім так. Найбільшим споживачем є житловий сектор. І для безболісного реформування в ньому свого часу запровадили субсидії, щоб дати змогу найбіднішим верствам населення пережити без особливих втрат перехідний період. Щоправда, реформування на тому й забуксувало, а по державну допомогу кинулися всі. На це не останнім чином вплинули зарплати в конвертах. Скажімо, зафіксовані випадки, коли чиновники отримували субсидії, оскільки офіційно були безробітними, маючи непогані «сірі» доходи. На нераціональному використанні коштів через
субсидування наголошують і в Українській асоціації відновлюваної енергетики.
Читайт етакож: НЕП без угару
«Цілковитою нісенітницею з погляду економіки є механізм субсидій. Сьогодні в Україні газ дорожчає. І щоб компенсувати частину його вартості для населення, уряд виділив на 2016-й майже 30 млрд грн. Якщо нічого не змінювати в цій моделі, такі витрати будуть щорічними. Водночас якщо ці кошти спрямувати на реалізацію заходів з підвищення енергоефективності, то вже наступного року субсидії майже не
знадобляться», — каже президент Асоціації Віталій Давій.
Проблем додає й брак культури енергоспоживання серед населення. Фактично підняття тарифів стало примусом до економії, на яку до того не зважали.
«Ми займаємося просвітницькою кампанією в 17 містах України. І коли населенню починаєш пояснювати, що для економії необхідно економити, скажімо, вимикати те саме світло, якщо воно тобі не потрібне, люди дуже дивуються. Ніхто не виховував у суспільстві культуру енергоспоживання. До того ж місцева влада чинить спротив.
Не зрозуміло чому. У більшості випадків це пов’язано зі звичайною лінню», — додають в ОПОРІ.
Окрім можливості поживитися на субсидіях свій інтерес у царині енергозбереження можуть мати й монополісти, якщо вчасно візьмуть під контроль цей ринок. Нині в Україні у сфері ЖКГ ми фактично маємо великі монополії, які встановлюють власні ціни на послуги й задають планку якості, оскільки немає альтернативи. Так, уже з 1 липня 2016-го співвласники будинків отримають постачальників послуг. Якщо це не зроблять самі співвласники, місто призначить їм виконавця. Крім того, мешканці будинків зможуть обирати управлінську компанію, яка замінить ЖЕК. Утім, тут криється ще одна небезпека. Адже ці компанії можуть реєструвати мери міст, щоб отримувати прибутки. Створення таких замісників ЖЕКів спритними підприємцями почалося в 2000-х. Утім, ситуацію можна змінити, якщо запровадити облік наданих послуг. Оскільки компанії не зможуть розподіляти свої втрати між споживачами, то муситимуть покращувати якість. А це, своєю чергою, породить конкуренцію на ринку.
Читайте також: Чим загрожує Україні зосередження на АПК
«Що стосується корупції у сфері енергоефективності, то вона яскраво проявляється на рівні голів районів, мерів і директорів шкіл. Ідеться про ту саму програму енергоефективності, пов’язану із заміщенням природного газу альтернативним паливом. Під це виділялися кошти, діяли різні державні програми, приватні інвестори також виявляли зацікавленість у такому сегменті. Проекти реалізовувались, але масовості не спостерігалося. Чому? Тому що місцеві чиновники сидять на відкатах від поставок вугілля, газу й не розуміють, де їхній особистий інтерес у проекті котельні на біопаливі, де вони зароблять на постачанні палива», — зауважує Давій і додає, що, коли ситуацію переломити, президентський лозунг про пріоритетність енергозбереження може перетворитися на реальні проекти та інвестиції.
Користаються ситуацією й мери. Так, у межах матеріально-технічної допомоги заступників міських голів навчають на енергоменеджерів, які повинні займатися енергозбереженням. Утім, на ці посади, кажуть в ОПОРІ, часто ставлять наближених до місцевої влади людей. Таким чином, питаннями енергоефективності на практиці навряд чи займатимуться. Доходить до смішного. Поїздки для обміну досвідом деякі чиновники намагаються використовувати у власних цілях.
«Мерів час від часу возять за кордон, щоб показати досвід інших країн. Один з очільників українських міст перед таким відрядженням наполягав, що поїде лише зі своєю дружиною.
Зрозуміло, що йому відмовили», — розповіли в ОПОРІ.
До того ж досі Верховна Рада не ухвалила закону, який регулював би сферу енергозбереження. Перший такий проект було написано на початку 2000-х, останній, схвалений Єврокомісією, був готовий до голосування в 2014-му. Але до парламенту так і не дійшов, застрягши в Мінрегіонбуді. Водночас Україна підписала з Єврокомісією міжнародні директиви щодо енергозбереження, які так чи інакше муситиме виконувати. Проте без державного закону подальший розвиток зазначеної сфери буде доволі проблематичним. А декларовані президентом пріоритети так і залишаться красивими лозунгами.