Однак що точно не є задовільним — то це швидкість та якість змін у державній політиці. Тут ми тупцюємо на місці вже 30 років. Зовнішня політика оберталася на 180 градусів. Важливі реформи, такі як земельна, гальмувалися десятиліттями. А прийняті реформи щоразу треба «вдосконалювати», тому що законотворці часто не враховують щось, що нівелює сам задум реформи.
Про причини повільних і неякісних змін можна дискутувати довго. На моє глибоке переконання, всі вони вторинні, якщо політичні лідери пропонують цілісне бачення майбутнього країни та дієві шляхи його досягнення. Де ми хочемо опинитися через 5—10—25 років? Як потрапити туди? Громадяни мають це розуміти. Таке бачення дає змогу сфокусувати ресурси та енергію країни на тому, що справді потрібно.
В Україні натомість політики обіцяють зробити добре всім, щоб сподобатись якнайширшому колу виборців. Питання у тому, що всі ці люди мають цінності та життєві принципи, які не завжди збігаються. Якщо хтось хоче через податки «розкуркулити» тих, хто багатший за нього, це не означає, що його сусід погоджується. Задля однієї благої мети можуть бути ухвалені протилежні політичні рішення.
Читайте також: Як не втратити світ за найближчі 20 років
У західних країнах гуртуватися навколо принципів та цінностей дозволяють політичні партії з визначеними ідеологіями. Це дає виборцям чітке розуміння, чого чекати від них у разі перемоги, та змогу вирішувати, чи відповідає політична програма партії їхнім власним інтересам.
У нас дотепер вважають, що бачення майбутнього та стратегію створює великий вождь — політичний лідер. Але це не так. У розвинених країнах все це створюється спільно політичними лідерами, партіями та… аналітичними центрами.
Наведу приклад перемоги Рональда Рейгана в 1980 році. Він ішов на вибори з обіцянками знизити податки, скоротити видатки уряду та загалом зменшити втручання держави в економіку й приватне життя. Але підвалини цієї стратегії заклав не Рейган, а аналітичний центр Heritage Foundation. Саме останній розробив політичну програму «Мандат на лідерство». Документ складався з 20 брошур на 3 тис. сторінок та містив близько 2 тис. варіантів рішень для нагальних проблем Америки з позицій консервативної ідеології.
І ця програма спрацювала. Економіка США безпрецедентно зростала протягом 92 місяці поспіль. За спогадами, Рейган роздав копії «Мандату на лідерство» всім членам нової республіканської адміністрації на першому ж засіданні. Дослідники вважають, що адміністрація Рейгана втілила або почала впровадження 60% рішень вже в перший рік роботи. Скільки років вони займалися б розробкою реформ, якби мали тільки обіцянки замість програми?
Аналітичних центрів у США існує чимало. Крім згаданого Heritage Foundation, у країні діють такі відомі організації, як Brookings Institution, Council on Foreign Relations, Cato Institute, RAND Corporation та American Enterprise Institute.
Розвинена культура аналітичних центрів і у Великій Британії. Такі організації, як New Economics Foundation, LSE IDEAS, Institute for Fiscal Studies, Chatham House та інші, пропонують власні дослідження та бачення рішень для проблем, що постають перед суспільством. Маргарет Тетчер користувалась розробками Adam Smith Institute, що фокусується на реформах для вільної ринкової економіки, і сама стала співзасновницею консервативного аналітичного центру Centre for Policy Studies.
Ще одна річ, яка об’єднує американські та британські аналітичні центри, — значна їх більшість існує за рахунок приватних пожертв. Тобто бізнесова еліта розуміє важливість інтелектуальної роботи з дослідження та створення політичних рішень. Це складна та кропітка праця, яку не можна поєднувати з іншими завданнями. Від цієї роботи залежить якість життя наступних поколінь. Тому бізнесмени допомагають аналітичним центрам.
Читайте також: Людський інтелект проти штучного
В Україні поки що обмаль аналітичних центрів. Із таких, що діють подібно до західних та фінансуються підприємцями, я можу назвати хіба що Український інститут майбутнього. До речі, ми часто запрошуємо спікерів із усіх наявних аналітичних центрів на обговорення реформ і тенденцій в Україні та світі. І це завжди розширює світогляд учасників завдяки високому рівню експертизи дослідників.
Я вважаю, що розвиток аналітичних центрів дуже важливий для успіху країни. Саме там дискурс щодо майбутнього та пошуку «української мрії» втілюється у конкретні стратегічні документи. Наприклад, чимало нарікань у підприємців викликає законодавча база — заплутана й обтяжлива. Жоден бізнесмен самотужки не здійснить аналіз проблем і не запропонує рішення. Тому бізнес має підтримувати інтелектуальний розвиток країни через аналітичні центри.
А влада має не закривати стратегічне планування в міністерствах, а користуватися продуктами, що їх створюють аналітичні центри. Адже це готові стратегії розвитку, які працюють. Доведено Рональдом Рейганом і Маргарет Тетчер.