Таким чином, несподівано для себе мав нагоду дізнатися, що Київський національний університет, у якому навчаюся, тепер мало не банкрут: не може платити за опалення й тому виганяє студентів на вулицю. Проблема лише в тому, що в повідомленнях про це, які посіли почесне місце в стрічках новин, немає жодної інформаційної підстави. Від нестачі сенсацій у реальному житті приводом для появи резонансу та новини як такої в ЗМІ може стати лише пост у соцмережі, незважаючи на брак власне факту.
У разі з КНУ резонанс з’явився через рішення, ухвалене ще влітку, зважаючи на побажання студентів. Бо торік вони вийшли на доволі серйозні протести через холод у корпусах, які біля станції метро «Виставковий центр». Тому в ректораті й вирішили затвердити на новий навчальний рік інший графік: закрити сесію в грудні, а в січні та лютому мінімізувати перебування студентів у будівлях університету завдяки позааудиторним заняттям. Відповідно графік опублікували ще до початку навчання й студенти знали про нього. Але в новинах і обговореннях у Facebook вийшло все так, ніби бухгалтери закладу перевірили рахунки, випадково побачили, що там немає грошей, і тоді екстрено зачинили двері всіх корпусів перед обличчям студентів. І це вже неабияка сенсація та привід, щоб на весь голос закричати про зраду!
Читайте також: Відстань: рівний до рівного
Якщо все-таки говорити про таке, абсолютно не спонтанне, рішення ректорату ухвалити доволі специфічний графік, то тут справді є що обговорювати. По-перше, слід розуміти, що це справді може бути більшою мірою реакцією на торішні протести, а не бажанням зекономити. Картина зі студентами, які мерзнуть під час лекцій у куртках і шапках, тому хворіють і виходять під головний корпус вимагати тепла, звичайно, спричинила справжній резонанс тоді. Навряд чи це потішило адміністрацію. А якщо згадати ще й скандали з відрахуваннями активістів, які пішли далі та почали шукати, куди ж зникають гроші на покращення енергоефективності будівель, то зрозуміло — тема точно болюча.
Вирішення проблеми з опалюванням величезних радянських будівель поки що так і стоїть на місці, не зрозуміло, коли вже багатостраждальні «кіотські» гроші почнуть змінювати ситуацію. Тож просто обмежити перебування студентів у корпусах узимку є справді дієвим методом ректорату для унеможливлення нових «холодних бунтів». До того ж студентів не може не потішити й можливість закрити сесію до новорічних свят, а не розтягувати її, як це було раніше.
Але водночас є й зворотний бік цього питання, який усе-таки фігурує в сьогоднішніх обговореннях, популістських заявах і суперечках. Багатьох хвилює якість навчання, що може постраждати під час такого тривалого позааудиторного терміну. Але, як на мене, тут усе залежить від того, як цю можливість реалізовуватимуть. Кілька рефератів і конспектів для вдавання роботи, звісно, не ідеальний рівень навчального процесу. Утім, на жаль, від такого підходу ми не застраховані й у аудиторіях, багато залежить від персоналій.
Читайте також: Обережно, заміновано
На електронну пошту моєї групи викладачі вже почали надсилати завдання. Серед них є й письмові — від стандартних рефератів до цікавіших творчих есе. Звичайно, за півроку можна було й розробити щось сучасніше, інтерактивніше: вебінари, лекції, практичні завдання. Те, що варто використовувати й не тільки під час згаданого періоду, а й загалом у навчальному процесі. Взагалі нині в українській вищій освіті нібито намагаються рухатися в напрямку західного рівня, у якому дуже важливу роль відіграє самоосвіта. Університет лише пропонує можливості та підтримку, що може бути набагато ефективнішим, ніж щоденне відвідування вишу за принципом «бо так треба». Тож цей місяць може стати справжньою перевіркою на те, які можливості для самостійного пізнання годен надати наш університет і чи готові студенти до нового, європейського, рівня освіти.