До фото: БУДИНОК для ШУКАЧІВ ПРИТУЛКУ. Маєток родини Лужкових у Кітцбюелі, Австрія
Нова хвиля шукачів політичного притулку стукає у двері Європейського Союзу. Однак це ані повні човни африканських біженців, які тікають від бідності, ані азійські клієнти албанських торгівців людьми. Перші, як відомо, часом перевертаються в Середземному морі неподалік Сицилії, а другі задихаються в турецьких вантажівках. Ні, цього разу це видатні біженці з царства «бездоганного демократа» Путіна (так колись назвав свого друга й потім помічника при працевлаштуванні в Газпромі колишній німецький канцлер Ґергард Шрьодер).
Йдеться про добре знаного екс-мера Москви та співголову «Єдиної Росії» Юрія Лужкова. Через аж надто демократичний характер своєї країни після непередбаченої відставки з посади головного московського корупціонера він вирішив отримати прихисток у Латвії, щоб мати необмежене право на проживання та свободу пересування Європейським Союзом. Африканські біженці та азійські шукачі притулку можуть про це тільки мріяти.
У часи, коли Єлєна Батуріна була багатою дружиною все ще мера, вона скуповувала нерухомість в Австрії, як перлини для намиста. Наприклад, готель Grand Tirolia у Кітцбюелі, гольф-клуб Eichenhain, віллу в Рейті та маєток в Аураху, який крім головної будівлі має ще й будинок для друзів та гостей. Зрозуміло, що там не було вільного місця для чоловіка, тож йому довелося переметнутися до Латвії. А може, й через навалу до Альп інших росіян, які не довіряють бездоганній російській демократії.
Але заявку Лужкова латвійці відхилили. 17 січня міністр внутрішніх справ Латвії Лінда Мурнієце включила його до переліку осіб, в’їзд яких у країну небажаний.
Постає також питання: хто буде наступним? Що станеться, якщо між російськими прем’єр-міністром Владіміром Путіним та президентом Дмітрієм Мєдвєдєвим відкрито спалахне боротьба за владу? Звичайно, Путін очікувано переможе в ній. Звичайно, абсолютно демократичним шляхом. Чи не варто Лужкову краще придбати двоквартирний будинок та чекати на наступного шукача притулку? А що як Путін несподівано буде змушений залишити своє царство? Чи поділиться з ним Шрьодер своєю квартирою в Ганновері? Чи він переховуватиметься в палаці Сільвіо Берлусконі? Звісно, якщо останній переживе 123-й парламентський вотум недовіри та проголосить 65-й закон, який утверджує його імунітет.
Однак це буде можливо, тільки якщо Європарламент не здійснить своєї погрози записати Путіна першим номером у чорному візовому списку ЄС. Інакше він матиме змогу завітати тільки до Білого дому (звісно ж, вашингтонського, бо московський час від часу обстрілюють із танків) та ввічливо спитати: «Можна увійти?» Більше шансів на ствердну відповідь, якщо тоді президентом США буде не Барак Обама, а нова ікона Руху чаювання Сара Пейлін. Дуже ймовірно, що вона досі не знає, хто стукає в її двері.
Водночас не виключено, що Європарламент не вчинить так само, як і в справі покійного Сєрґєя Маґнітского (російського юриста, який викрив схему розкрадання російського бюджету, був заарештований і помер у слідчому ізоляторі). У середині грудня 2010 року більшість євродепутатів схвалила резолюцію, яка рекомендує всім країнам – членам ЄС заморозити активи 60 російських офіційних осіб, пов’язаних зі справою. Можливість застосування таких самих санкцій розглядають і в США. Без грошей немає меду.
Значно складнішою є ситуація для потенційних біженців із ближчого до Європи регіону. Де має український урядовець шукати допомогу, якщо навіть Москва не виглядає безпечною? Чехія не надасть притулку, оскільки там уже є один український екс-урядовець. Може, це й була причина нещодавнього президентського візиту до Країни Вранішнього Сонця? Можливо… Втім, якщо дедалі більше російських громадян дрейфуватимуть до Європейського Союзу, то в Російській Федерації буде більше місця для біженців з інших країн. Але хто ж захоче їхати до Росії? Кажуть, китайські в’язниці переповнені.