«Статут ООН дозволяє застосування військової сили проти іншої держави лише в дуже обмежених, виняткових випадках. І це одна з причин, чому кількість міждержавних війн різко скоротилася з 1945 року», – каже експерт із міжнародного права Ґерд Ганкель. Він зазначає, що РФ не мала жодних підстав для такого свого рішення проти України. Саме тому усі ліберальні, демократичні країни світу мають бути зацікавлені, щоб Росія програла цю війну. «Держава, президент якої перебуває в союзі з бандою байкерів, що поклоняються Сталіну, покладається на організовану злочинність і стверджує, що лідер опозиції Навальний отруївся, не повинна мати перевагу. Тому Україні потрібно надавати військову допомогу. І тому росіяни, відповідальні за війну та військові злочини, мають бути притягнуті до відповідальності», – каже Ганкель. Він також наголосив, що ця війна обовʼязково повинна мати правові наслідки для Росії. «Прийняти кричущі порушення міжнародного воєнного права або, як ми говоримо сьогодні, міжнародного гуманітарного права означало б надзвичайно послабити його».
Також Ганкель зазначив, що ООН повинна покарати Росію за її воєнні злочини, а жертвам має гарантуватися компенсація: «Елементарна мораль, яка обʼєднує всі культури — заборона вбивств, катування, зґвалтування — перетворилася на певні правові норми, яких потрібно дотримуватися. Певною мірою міжнародне співтовариство виявляє солідарність з потенційними жертвами та стоїть на їхньому боці, пропонуючи їм можливість отримати сатисфакцію».
Читайте також: З чого починати стягнення репарацій з Росії? – пояснює правник
Українська влада вже задокументувала 30 тис. випадків, а ООН та десятки інших держав та організацій, збирають матеріали для обвинувачення. «Можливо це звучить й дивно, але застосування сили також має відбуватися за певними правилами. Навмисне порушення правил введення війни – це і є воєнний злочин», — зазначив Ганкель у розмові. Він також пояснює, що поняття «воєнний злочин» обʼєднує тріаду злочинів, що «складається із геноциду, злочинів проти людяності (масовий і систематичний напад на цивільне населення), і воєнних злочинів у вужчому значенні (напади на осіб, які перебувають під захистом, наприклад полонених, цивільних, журналістів тощо та використання забороненої зброї). Щодо того, чи чинить Росія в Україні геноцид, експерт поки не може впевнено сказати. Причина найперше у потребі мати більше інформації. Однак він зазначив, що може змінити свою думку, особливо, якщо Путін вирішить застосувати табуйовану зброю.
Після Нюрнберзького трибуналу у міжнародному праві відбулося багато змін. Завдяки цим змінам нині можна притягнути до відповідальності не лише «велике» зло, але й «дрібніших» злочинців. «Сьогодні зрозуміло, що воєнні злочини не мають терміну давності. Це також ґрунтується на переконанні, що внутрішній мир у суспільстві є крихким і постійно знаходиться під загрозою… Кілька великих злочинців не могли б бути великими без багатьох малих, які їм допомагали», — каже експерт, — «Якщо ви займаєтеся злочинною справою, то вас можна притягнути до відповідальності у Міжнародному кримінальному суді з часу його заснування у 2002 році. На думку Ганкеля, саме там можна досягнути максимальної обʼєктивності, розглядаючи злочини скоєні Росією в Україні. Адже МКС підтримують 123 країни, тобто 2/3 світу.
«Я дуже скептично ставлюся до ідеї створення в Україні спеціального трибуналу, насамперед для обвинувачення Владіміра Путіна в загарбницькій війні», – каже Ганкель. На його думку, ця інституція, створена неоголошеними опонентами Росії під час війни, негайно спричинила б до зауважень у необʼєктивності з боку країн Азії, Африки та Латинської Америки. «Це не є доброю основою для післявоєнного розвитку. Однак невідомо, на що ще здатен Путін. Цілком можливо, що мій скептицизм згасне, якщо буде використано зброю, використання якої означало б порушення табу», – зазначив Ганкель.