Географічна рівновага є в певному сенсі сильним боком німецького бізнесу. Якщо у Британії та Франції домінують Лондон і Париж, то великі компанії ФРН розкидані по всій країні: в північних, південних і західних регіонах. Єдиний виняток – Схід. Через 25 років після падіння Берлінського муру 9 листопада 1989-го Східна Німеччина здебільшого подолала макроекономічну прірву, що колись відділяла її від Західної. Валовий внутрішній продукт на душу населення зріс від 33% середнього західного станом на 1991 рік до 67% у 2013-му. Але бізнес у так званих нових землях іще й досі не звівся міцно на ноги.
Легендарний східнонімецький драндулет Trabant (на фото) вже давно не випускається, а західнонімецькі автовиробники тим часом побудували заводи у східних землях: Саксонії і Тюрингії. Після падіння муру багато східних підприємств улились у західні. Але як жоден східнонімецький футбольний клуб не грає в елітній Бундеслізі, так і жодна із 30 найбільших лістингових компаній Німеччини, які входять до фондового індексу DAX, не базується на Сході. Розміщення штаб-квартири бізнесу означає дуже багато. Її штат – це мозок будь-якої фірми й люди, які заробляють у ній найбільше. Крім того, головний офіс залучає професійні послуги: бухгалтерів, юристів та консультантів.
Берлін, розміщений у східній частині країни, але поділений за часів холодної війни, став винятком. До Другої світової він був великим банківським та промисловим центром. Розруха війни й повоєнна розмежованість витіснили великі компанії на кшталт Deutsche Bank і Siemens у комфортніші західні регіони. Сьогодні Берлін, котрий його-таки мер якось назвав «бідним, але принадним», багатіє. Митці й дизайнери зробили місто цікавим для програмістів та інших фахівців. Тут діють головні офіси компаній на кшталт Air Berlin, національної залізниці Deutsche Bahn та видавництва Axel Springer.
До старожилів зараз приєднуються цифрові стартапи міста. Rocket Internet, німецький «інкубатор» проектів, що ведуть торгівлю в мережі, й Zalando – одне з його творінь – у вересні стали відкритими акціонерними компаніями. Серед інших цифрових зірок, що базуються в Берліні, – соціальна мережа для науковців ResearchGate, сервіс для поширення відцифрованої музики SoundCloud і виробник ігор Wooga.
А от за межами Берліна діловий ландшафт дуже неоднорідний. Швидке зростання продуктивності праці східнонімецьких робітників, яке спостерігалося після об’єднання, загальмувалося і становить досі лише 76% показника їхніх західнонімецьких колег. Частково це пояснюється тим, що східна економіка – це менш продуктивні галузі на зразок будівництва й сільського господарства. Та навіть в інших, як-от фінанси, Схід не досягає того рівня продуктивності, який має Захід.
Проте стереотипне уявлення про східного німця як лінивого більшовика, що ностальгує за минувшиною, вельми застаріле. «Східняки» працюють довше впродовж тижня й більшою мірою залучені до робітничих лав, аніж західні німці. Крім того, частіше вважають свою зарплату
несправедливою (близько 44% порівняно з третиною «західняків»), про що свідчать дані німецького Інституту економічних досліджень. Але вони більш схильні вважати об’єднання Німеччини успішним, ніж їхні західні співвітчизники.
На Сході рівень безробіття знизився до 9,7%, хоча здебільшого через те, що східнонімецька молодь їде в пошуках роботи на Захід. Ця міграція майже припинилась, але наближається інший демографічний шок: народжуваність на Сході опустилася набагато нижче за рівень відтворення, і це нечисленне покоління ось-ось досягне працездатного віку. Часто дається взнаки нестача кваліфікованих кадрів. Технічна освіта була одним із сильних пунктів Східної Німеччини, де все ще діють престижні університети Дрездена, Лейпцига та Єни. Це допомогло Сходу зберегти за собою якісь залишки колишньої промисловості, як-от хімічні підприємства у Саксонії-Ангальт. Утім, багато компаній скаржаться на те, що не в змозі знайти і втримати найкращі кадри.
Щасливий виняток – Єна в Тюрингії. Там у 1846 році Карл Цейсс заснував підприємство з виробництва оптичних лінз. Коли після війни місто виявилось у зоні радянської окупації, американські військові вивезли більшість обладнання й науковців із заводів Цейсса до Оберкохена в Західній Німеччині. Те, що залишилось, увійшло до одного зі східнонімецьких комбінатів. Після падіння Берлінського муру частини того державного конгломерату утворили підприємство Jenoptik – виробника лазерів світового класу, а решта возз’єдналися із західною компанією Carl Zeiss. Успіхи кластера в Єні стимулювали створення нових вдалих підприємств, як-от заснований у 2001 році Asphericon. Це одна з кількох нових компаній, яка займається «експортом» на Марс, адже її лінзи встановлені на бортовому марсоході NASA Curiosity, який досліджує нині поверхню Червоної планети. І в Zeiss, і в Asphericon кажуть, що, хоча вчених-оптиків не надто багато, вони все одно можуть знайти стільки кадрів, скільки треба, переважно за рахунок Сходу.
А Сходові необхідно більше таких концернів, як Asphericon. Дрібний і середній бізнес – це хребет в економіці Німеччини. Західні компанії, які динамічно скуповували активи східних регіонів, свого часу відіграли позитивну роль. Але це, можливо, притлумило розквіт місцевого підприємництва. Колишній президент Boston Consulting Group Ганс-Пауль Бюркнер зауважив, що діти з родин підприємців самі частіше відкривають власний бізнес. На Сході таким досвідом може похвалитися небагато молодих людей.
Ті, хто його таки має, зазвичай виросли в нечисленних сформованих навколо університетів промислових кластерах. Останні важко надаються до відтворення, незважаючи на всі потуги політиків. Тож східний діловий ландшафт у Німеччині все ще відрізняється в сенсі дорослішання від західного: менший спектр галузей, які зосереджено в кількох технологічно просунутих містах. Вони, як свідчать берлінські стартапи, теж можуть стати більш «проривними». Найрозумніші східні німці, котрі зі зміною статус-кво небагато що втратять, можуть іще й повчити дечого своїх західних братів.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com