Тест з історії був загальнообов’язковим для всіх абітурієнтів на цій спеціальності. Воно не дивно – ці науки дійсно важливі для людини, що хоче в майбутньому професійно розумітися в політиці. А ще обидві ці дисципліни завжди були тісно пов’язані з війнами, бо прямо від них залежали. В сучасних інформаційних війнах географія, а особливо історія, часто є предметами, а то і інструментами баталій.
Заборона трансляції в кабельних мережах України російського опозиційного телеканалу «Дождь» стала, мабуть, спільною топ-темою минулого тижня в обох країнах. Причиною такого кроку нашої Нацради стали порушення законодавства з боку мовника, зокрема транслювання російської реклами та карти, де Крим позначено як частину РФ. Своєю чергоюкерівництво телеканалу запевняє, що вказує на таку приналежність Криму, бо того вимагають російські закони. Тож з такими діаметрально різними поглядами законодавств України та Росії на сучасну географію всидіти на двох стільцях «Дождю» не вдалося. Думки щодо цієї ситуації розділилися і це викликало неабияку дискусію в медіа-сфері обох країн. Один з журналістів каналу з цього приводу навіть зняв відео, де демонстративно зрізає частину своїх волос зі словами: «Отключаюэтотукраинский чуб от своейголовы.Свобода слова». Шкода, звісно, чуб, але якщо заради свободи слова – то це однозначно виправдана жертва.
Читайте також: Нацрада заборонила російський телеканал "Дождь"
Але все ж найдивнішою реакцією на цю новину мені здаються заяви політичної верхівки РФ. Тут іПєсков, який засудив відключення та побачив в цьому деструктивну лінію Києва, і Захарова, яка рішуче заявила, що звернеться в ОБСЄ задля захисту свободи слова. Цинічно, ой як цинічно! Бо це все ті ж люди, та ж влада, яка у себе, в Росії, зробила усе можливе, щоб «Дождь» існував, виживав в своїй країні не заради, а всупереч: зараз на всій великій території РФ в кабельній мережі канал залишився тільки приблизно в 15 містах. І це, чомусь, не стало приводом для особливої уваги прес-секретаря президента, чи звернень в міжнародні організації.
Слід визнати, що російського продукту в українському медіа просторі вистачає і без «Дождя». Ось наприклад нещодавня історія зі зробленою в Росії програмою про екстрасенсів, яку показують на «СТБ». В останньому випуску маги та віщуни допомагали якомусь військовому, що пройшов війну в Чечні. А потім, мабуть вищі сили, підказали їм, що солдат, який стояв поруч з головним героєм, воював і на Донбасі. І останній це з гордістю підтвердив. Не знаю як це показали на російському телебаченні, бо щось не дуже це співзвучно з «их там нет», але в Україні це спричинило скандал. Керівник каналу вже заявив, що йому соромно за те, що трапилось, програму показувати більше не будуть, а винні будуть звільнені. Але присмак все ж залишився, особливо на фоні ситуації з «Дождем».
Читайте також: Російські військові з Донбасу в ефірі СТБ. Реакція соцмереж
Ще однією темою для дискусій минулого тижня виявилась адреса проживання богатиря Іллі Муромця. Це звучить смішно, але на цьому полі боя йдуть справжні баталії. Справа в тому, що нещодавно стаття в всесвітньовідомій Вікіпедії про цього самого богатиря зазнала змін. Додався абзац про те, що місцем народженням Муромця можуть бути околиці містечка Морівськв Чернігівській області, а не в Росії, як писали раніше. Ці зміни зробило наше Міністерство оборони, посилаючись на різну історичну літературу, що неабияк сколихнуло російський медіа простір. «Муромец наш!» – переконувалиросіян провідні пропагандистські ЗМІ. Навіть «ПочтаРоссии» нагадала, що поштова адреса богатиря (туди дітлахи мають писати задля участі в конкурсі) не змінилась: місто Муром, вулиця Комуністична, 33. Не думаю, що колись вдасться точно встановити місце народження видатного фольклорного героя, але я все ж за те, щоб адреса була десь в Україні. Бо якось не гоже руському богатирю бути прописаним на вулиці Комуністичній.