Це як визнання хибної звички або хвороби, що походить з нашого розуму: усвідомлення її факту з великою вірогідністю призводить до відкриття дверей і шляхів до одужання, важкого, часом болісного, але зрештою успішного проходження шляху.
Спочатку варто зрозуміти – а в чому, власне, перешкода?
На наших відчуттях як звичайних громадян щодо доріг України (особливо до 87% доріг місцевого значення) і відповідно до Мінінфраструктури та Укравтодору немає сенсу навіть окремо широко зупинятися. Емоції та кінцевий результат їх зазвичай у всіх однаковий – лайка та відчуття безсилля, відчуття само-нічого-не-вартості для власної держави, відчуття депресивної території, відчуття стіни, перешкоди між собою та світлим майбутнім, перспективою у взаємодії з державою. І додаткові витрати – на постійний ремонт транспорту, на довший час у дорозі, а отже, і на додаткове пальне, на утримання за свій рахунок зисків монополістів і корупціонерів, на лікування хвороб, отриманих у результаті прямої шкоди від автодорожніх пригод і загалом від усього цього стресу. І так з дня в день.
А спробуємо поставити себе на місце закордонного інвестора, бізнесмена, відправника вантажу. Потрапляння вантажу спочатку на митницю, а потім на дороги України уявляється для наших партнерів такою собі «чорною дірою». Скільки стоятиме, скільки буде транспортуватися, скільки це зрештою загалом коштуватиме, враховуючи хабарі та витрати на компенсацію за несвоєчасну поставку вантажу, – питання завжди відкрите.
Поступово за 20 років Україна стала територією, на якій правила існування та ведення ділових стосунків наперед невідомі й не прогнозовані. Чи сприяє це розвитку ділових стосунків з Україною та всередині країни, чи підвищує загальний добробут населення? Ні. Перешкоджає? Так.
За всі роки Незалежності нашої держави відбулася суттєва деградація рівня прийняття державницьких рішень – ми намагаємося знайти дедалі простіші рішення для дедалі більшої кількості дедалі складніших проблем. Дзеркалом такого підходу є стан інфраструктури загалом і доріг зокрема. На жаль, державне управління в нас стало системою кривих дзеркал, де справді необхідні й здорові ідеї в реальному їх втіленні корупціонуються, збочуються та втрачають зв’язок із початковими намірами.
З усім цим Україна сама є перешкодою своєму розвитку і розвитку своїх громадян. А повинна стати шляхом.
Ось чому нарешті потрібно спробувати вийти з віртуального ведення автодорожного господарства в реальне, відійти від віртуальної модернізації мережі автомобільних доріг і прийти до справжньої. Якщо сказати просто – потрібно перестати постійно латати ями і гучно називати це модернізацією. Це по-перше. А по-друге, треба також почати усвідомлювати всю глобальну систему економічних і суспільних взаємозв’язків, які зав’язані на системі автомобільних доріг країни.
Щоб не захряснути у складних і глибоких аналізах, які можна розтягувати на роки, варто змалювати собі просту й примітивну, а тому найбільш наочну схему основних потоків коштів, що пов’язані або можуть бути пов’язані з автомобільною дорогою загального значення:
|
Витрати |
Доходи |
|
Витрати на будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію дороги:
|
Доходи від проїзду платними дорогами |
|
Витрати на утримання управлінського апарату (чиновників) |
|
|
Витрати на будівництво та експлуатацію дорожньої та сателітної інфраструктури (далі разом – інфраструктура):
|
Доходи від інфраструктури, у т.ч. від продажу або надання в оренду землі |
|
Витрати на виробництво матеріалів всередині країни |
Доходи від продажу матеріалів |
|
Витрати на виробництво (або збирання) техніки всередині країни |
Доходи від продажу та надання в оренду техніки |
|
Витрати на відповідне навчання людей для робіт, пов’язаних із дорогою |
Доходи від платного навчання |
|
Витрати на обладнання рекламних площ/каналів |
Доходи від реклами на дорогах та інфраструктурі |
|
Інші дотичні витрати |
Доходи з витрачання заробітної плати робітників (доріг, інфраструктури, виробництва матеріалів, техніки, навчальних закладів), з витрачання доходів власників відповідних підприємств |
|
Податки та збори |
|
Наразі тут не йдеться про розподіл витрат і доходів на державні чи приватні. Ідеться загалом про усвідомлення масштабу системи грошових потоків і відповідно суспільних благ, які обертаються в країні навколо будівництва та обслуговування, використання доріг. Чи розглядає на поточний момент керівництво країни питання розвитку автодорожньої мережі як стратегічне питання масштабної державотворчої системи?
Навесні 2013 року керівництво уряду заявляло, що всі майже 170 тис. км доріг України потребують модернізації, і коштуватиме це щонайменше 500 млрд грн (приблизно $ 61 млрд).
Однак згідно із затвердженою урядом Державною цільовою економічною програмою розвитку автомобільних доріг загального користування на 2013–2018 роки (далі – ДЦЕП) передбачено будівництво та реконструкцію 1,5 тис. км доріг, ремонт більш як 24 тис. км автомобільних доріг, тобто загалом 15% тої потреби у модернізації, про яку зазначалося навесні на засіданні уряду.
Яка ж реальна вартість будівництва нових доріг (візьмімо для приблизного розрахунку середню (немагістральну) категорію) для впорядкування тільки мережі майже у 170 тис. км? За даними приватних автодорожних підприємств, що не хочуть мати справ із державними замовленнями з огляду на непрозорість їхніх умов і процедур, а працюють у реальних ринкових умовах, справжня модернізація наявної дорожньої мережі за реальною ціною будівництва середньої дороги коштуватиме близько $ 102,1 млрд.
За розцінками будівництва і реконструкції доріг, закладеними у ДЦЕП, це коштуватиме близько $ 554,3 млрд.
Виходячи зі схеми основних потоків коштів, наведеної тут, цілком очевидно, що обсяг «хвороби пацієнта» набагато більший, аніж той, про який він себе і навколишніх переконав. Будівництво нових доріг – це тільки один складник з мінімум восьми основних укрупнених видів витрат, що мали б бути охоплені загальнодержавною програмою розвитку автодорожньої мережі, відповідної інфраструктури та дотичних галузей.
Потреба України як держави, яка відкрита до вільного й комфортного внутрішнього та транзитного пересування, полягає зараз не тільки в модернізації наявної автодорожньої мережі, а й у побудові цілком нових внутрішніх шляхів, відновленні зруйнованого або побудові нового вітчизняного виробництва відповідних матеріалів (бітум, щебінь, асфальтобетон, пальне та ін.), створенні умов для організації виробництва якісної техніки, відновлення освіти необхідного персоналу, створенні якісної інфраструктурної обслуги навколо доріг та ін. Цілком очевидно, що це передбачає освоєння країною у транспортній і дотичних галузях коштів обсягом, який може перевищити $ 1 трлн за достатньо скромним прогнозом.
Читайте також: Дорожня карта об’єднання. Як перетворити Україну з перешкоди на шлях
Проте питання тут не так у грошах – питання у спільних зусиллях пошуку можливостей, взаємній чесності та повазі, ефективності та справді державницькому підході. Питання в тому, щоб усім нам – робітникам, підприємцям і чиновникам – перестати жити тільки сьогоденням, у просторі від дверей свого помешкання до клозету. Треба зрозуміти, що шлях – це наша доля, яка визначає наше власне майбутнє, майбутнє наших дітей і наступних поколінь. Потрібно спільними зусиллями почати впорядковувати наш спільний шлях і наш дім, починаючи з малого і з великого водночас, – з доріг, якісних і нових, які стануть з часом шляхами доль прийдешніх поколінь громадян. Таким чином Україна зможе перетворитися в свідомості власних громадян з перешкоди на шлях до реалізації їхніх мрій.