Ціна року
Головне в контракті на постачання і транзит газу, укладеного на 10 років, – запровадження не просто нової ціни, а нового принципу ціноутворення. З нинішнього року вартість газу для України визначатиметься за так званою формулою ціни (детально про неї у Тижні, №1-2 2009 року), яка обчислюється щокварталу на основі ринкових цін на нафту і газойль, але не поточних, а дев’ятимісячної давнини. Відповідно у першому кварталі газ коштуватиме $360 за 1000 м3, у другому – $270, у третьому – $219, у четвертому – $162. Таким чином, тільки в жовтні – грудні ціна стане на $17,5 нижчою, ніж була в 2008 році ($179,5).
Знижка за рахунок Фірташа
У людей, які знаються на арифметиці, неминуче має виникнути запитання: чому Юлія Тимошенко заявила про узагальнену ціну на 2009 рік у $228,8, адже середнє арифметичне від поквартальних цін становить майже $260? Насправді суперечності немає: Україна також домовилася про купівлю 11 млрд м3 газу, що знаходиться в наших підземних сховищах і формально перебуває на балансі компанії «РосУкрЕнерго», за значно нижчою ціною – $167. Близько половини цих обсягів згорить у компресорних станціях, забезпечуючи транзит російського газу до Європи. А друга половина дещо «розбавить» підвищення цін.
Скільки коштуватиме газ для населення?
Населення платить за газ або безпосередньо (якщо він використаний для приготування їжі чи індивідуального опалення), або опосередковано (за теплову енергію). У першому випадку суттєвого зростання ціни не буде – на ці потреби спрямовується газ власного видобутку (близько 20 млрд м3). У другому слід – очікувати подорожчання опалення щонайменше на 28%. Утім, не виключено, що влада спробує стримати тарифи.
Що буде з промисловістю?
Ціна для промисловості буде однаковою на весь рік і становитиме $228,8. Це більше, ніж торік, але менше, ніж українські компанії сплачували разом із 20% ПДВ, 12% надбавкою і тарифами на постачання. Ймовірно, що надбавку буде скасовано або зменшено, за рахунок чого пом’якшиться негативний вплив від подорожчання газу. Загалом же формульне ціноутворення має піти економіці на користь: компанії зможуть заздалегідь визначати якщо не ціну, то принаймні напрям і динаміку її змін.
[1120][1121]
ПРЯМА МОВА
Владімір Путін, прем’єр-міністр РФ про РосУкрЕнерго і Дмитра Фірташа
Витяг із прес-конференції Путіна для іноземних журналістів щодо газового конфлікту, яку він провів 8 січня.
Г. Бієрман (Блумберг): Владімір Владіміровіч, ви можете сказати, хто володіє РосУкрЕнерго, крім Газпрому, і в які інтереси…
В. Путін: Пан Фіртеш – є такий значний політичний діяч сучасності. Пан Фіртеш.
Г. Бієрман: І в кого він працює?
В. Путін: Запитайте у того, в кого він працює. Але не в нас. З нашого боку в РосУкрЕнерго 50% належать безпосередньо Газпрому. А з українського боку належать якимось фізичним особам. Ми їх не знаємо, крім того, що нам одного разу показали пана Фіртеша, з яким я ніколи не зустрічався і в очі його не бачив. Ми готові укладати контракт напряму з НАК «Нафтогаз України». Нам не дають цього зробити.
Газова війна:переможці й переможені
Тиждень підсумовує наслідки газового конфлікту для його безпосередніх учасників.
Віктор Ющенко – незначний програш. Попри більш-менш консолідовану позицію президента та прем’єрки в ході переговорів щодо газу, їхні підсумки засвідчили, що не він був ключовою особою. Так, озвучені Ющенком цінові параметри (близько $200 на рік) не було реалізовано, а цілком слушні заяви про відсутність адекватного збільшення транзитної ставки (на цей рік вона залишилася без змін і має збільшитися тільки з наступного року, тоді як ціна вже зросла) виглядають як спроба постфактум применшити здобутки Юлії Тимошенко.
Дмитро Фірташ – цілковитий програш. Знущальний коментар Путіна про «пана ФіртЕша, великого політичного діяча сучасності», став першим сигналом про те, що організована свого часу Росією схема за участю РосУкрЕнерго ліквідується. Наразі РУЕ не зможе ні експортувати газ до Європи, ні продавати його в Україні. Що ж до активів Дмитра Фірташа у облгазах України, то системна атака на цю власність є питанням найближчого часу.
Владімір Путін «при своїх». Ключова роль Путіна у залагодженні газового конфлікту з боку Росії нічого не змінює в його статусі: усі й так знають, хто в Москві головний. Що ж до ідеї нових транзитних газопроводів в обхід України, яку Путін посилено пропагував протягом січня, то навряд чи цю аргументацію сприйняли в Європі.Юлія Тимошенко – виграш. Насправді головним здобутком прем’єрки є не ціна на газ – наприкінці року Росія погоджувалася практично на такі самі параметри. Найбільший виграш полягає в тому, що для керівництва Росії Тимошенко стала тією особою в Україні, з якою вони готові домовлятися. Напередодні президентських виборів це дуже важливий козир.