Описуючи події, які передували Хмельниччині, Микола Костомаров переповідає зустріч Богдана Хмельницького з королем Речі Посполитої Владиславом ІV. «Знаю я і про утиски козакам, але ж допомогти не в силах. Пора, здається, усім вам пригадати, що ви воїни, ви маєте шаблі, і хто вам забороняє захистити себе? Я ж, із свого боку, завжди буду вашим благодійником», — сказав тоді король майбутньому гетьманові. Ця цитата доволі розхожа.
Звісно, зараз пряме дотримання цієї поради «обмеженої в ресурсах центральної влади місцевим активістам» було б злочином: у часи російської агресії будь-який бунт, тим більше озброєний, у тилу вів би до поразки країни. Саме цього домагається Путін.
Однак у розмові 350-річної давності є й інша думка: «Силі треба протиставляти силу… Коли Чаплинський міг знайти собі приятелів і товаришів, і ти теж можеш знайти».
Якщо винести за дужки апеляцію до зброї, ця порада цілком слушна і сьогодні. До речі, ідея вельми популярна в українському суспільстві (принаймні в активної його частини). Навіть спроби політиків апелювати до самоорганізації виявлялися досить вдалими: за часів Ющенка «Народна самооборона», згідно з опитуваннями, могла набрати близько 15% голосів, а «Громадський актив Києва» пройшов у Київраду; пізніше «Самопоміч» спромоглася виграти вибори у Львові, а потім стати парламентською партією.
Тож взаємодопомога, залучення активних громадян є цілком перспективною темою для політичної сили. Однак нині існує низка громадсько-політичних проектів, які апелюють до цієї ідеї; деякі навіть спробували себе на парламентських перегонах, але не можуть здобути підтримку більш ніж 1–2%. У чому секрет? Здається, їх кілька.
Перший — можливості спертися на реальну взаємодію. Цей компонент найскладніший. Від нього залежить дієвість усіх інших, а він вимагає свідомої дії активних громадян. Водночас, якщо в громаді є достатня кількість спроможних об’єднатися для захисту та реалізації своїх прав, це природна основа для сили, яка може впливати на стан справ на місцях. Фактор, із яким має рахуватися влада. І конкретний суб’єкт, альтернатива, яку можуть підтримати громадяни на виборах.
Що означає реальна взаємодія? Основа — спроможність людей, які мають однакові або схожі проблеми, об’єднатися для їх вирішення. Якщо місцеві податківці чи правоохоронці «кошмарять» бізнес, кожен бізнесмен здебільшого «вирішує питання» самотужки. Однак апетит приходить під час їди, а стан правоохоронної системи зараз якраз такий, що сподіватися «домовитись і заспокоїтись» годі. Стара система в кожному з цих органів догниває, нова ледь спинається на ноги (перебуваючи під тиском і поганим впливом старої), а найкращі кадри задіяні в протидії російській агресії. У цих мутних водах вистачає покидьків, які користаються ситуацією для збагачення через визискування бізнесу. А враховуючи брак інформації та кругову поруку, керівництво (навіть зацікавлене в наведенні ладу) не завжди може тому ефективно протидіяти.
Читайте також: Коли постане «потужна партія середнього класу»
Як відповідь на цей виклик бізнес міг би об’єднуватись у самозахисті. Наприклад, разом найняти кількох вправних адвокатів, здатних відбити (псевдо)юридичні атаки. Такі послуги коштують недешево, але цілком під силу об’єднанню підприємців. Інша можливість — взаємодія з активістами (і, зокрема, ветеранами АТО), які мають загострене почуття справедливості та зможуть протидіяти відверто протиправним діям, використанню місцевого криміналітету та іншим способам неправового тиску. Також допомагає діалог із медіа, яким потрібні такі сюжети, щоб приваблювати глядачів, і які здатні пролити світло на беззаконників. Зокрема, звернути на них увагу високого начальства, яке має демонструвати громадянам результати боротьби з корупцією. А місцеві здирники — дуже зручний матеріал для того.
Усе це звучить просто, однак потребує свідомої дії і насамперед довіри до подібних собі. Тож, зіткнувшись із несправедливістю і не маючи змоги подолати її в «лінійний» спосіб (через скарги керівництву кривдників тощо), найкраще не нарікати на «відсутність змін», а самому шукати спосіб поставити кривдників на місце. Саме з реалізації таких способів постають дієві чарунки «громадської самооборони», яка є природною основою для партії середнього класу.
Читайте також: Рушійна сила європейських перетворень
Крім цього елемента важливі й інші. Вдалий добір інструментів. Взаємодія між ініціативними групами, створення мережі. Спроможність доносити інформацію про себе: через ЗМІ, соціальні мережі, безпосередній контакт із виборцями. Репрезентативний лідер (чи лідери), який (які) може стати певним символом, за яким громадяни формуватимуть ставлення до нової сили.
Кожен із цих факторів — тема окремої розмови. Але жоден не діятиме в інтересах активних громадян, якщо вони не зроблять першого свідомого кроку: якщо об’єднаються для захисту та реалізації власних інтересів.