Вони очікувально дивляться в небо. Вони радіють звукам гвинтокрила. У них немає чистої води. У них немає їжі. Вони ночують просто неба. Це не мешканці Африки чи Індонезії. Це наші співгромадяни, які з волі природи виявилися відокремленими від решти світу. Це жителі 38 сіл Верховинського району Івано-Франківської області. Єдиний зв’язок, що залишився в них із «великою землею» – це зв’язок через небо. Гелікоптерами їм привозять харчі, воду та фільтри для місцевої води, одяг, намети, спальні мішки. Із заблокованого району, а саме з сіл, де є можливість приземлитися гвинтокрилу, вивозять тільки старих і хворих. Переважна більшість дітей летіти з рідної землі відмовляються, попри всі незручності, вони хочуть залишитися з батьками, яких евакуювати наразі немає змоги.
Чи довго так триватиме їхнє життя, залежить не тільки від влади, а й від кожного з нас. Принаймні пожертвувати гроші на потреби постраждалих або допомогти одягом, продуктами чи таблетками від застуди може кожен.