За останні два дні в мисленні багатьох людей стався певний поворот – більшість з тих, хто мовчки спостерігав за ситуацією, раптом побачили, що все, що коїться, стосується кожного. Слово «сепаратист» повільно, але впевнено починає перетворюватися на лайку, навіть серед публіки з георгіївськими стрічками. Звичайно, як жартують тут представники патріотичної спільноти, вони просто не розуміють цього слова – «в моем доме попрошу не выражаться» – однак, на даний момент й російські прапори, й чисто проросійська риторика різко зменшилися на всій території області. Окрім, хіба Слов’янська, де як відомо діють безпосередньо російські диверсанти.
Та й взагалі, наразі на Донбасі встановилося певне затишшя – не те щоби сепаратисти заспокоїлися, але наразі вони явно не знають, що робити далі, в умовах, коли російські диверсанти принишкли. Наприклад, спроби захоплення чи то пікетування донецького аеропорту в четвер виглядали напрочуд жалюгідно – кілька десятків екзальтованих бабусь, підлітків та явних «фріків» з «колорадськими стрічками» зайшли до холу, встановили над входом прапор так званої Донецької республіки і почали розповідати, як тільки побачили українських снайперів на дахах про те, що вони не будуть заважати руху. Керував цією «спецгрупою» якийсь молодик з беретиком на голові на прізвище Грабовський, який дуже смішно виглядав в камуфляжі, що щільно облягав його чималеньке черево. Він почав кричати, що він та його поплічники прийшли висловити свій протест проти … американської інтервенції – мовляв, в Маріуполі людей розстрілювали американські найманці, а тепер вони можуть прилетіти до Донецька. І вони хочуть цьому запобігти.
Читайте також: Не стріляйте в піаніста. Де межа критики влади і сприяння ворогу?
Й справді, невдалий для сепаратистів штурм військової частини в Маріуполі став багато в чому поворотним моментом. «Це величезний удар по впевненості сепаратистів, – розповів один з офіцерів Національної гвардії, колишніх внутрішніх військ. – Вони не очікували, що ВВшники будуть стріляти, тим більше, що місцева міліція після цього вийде з летаргічного сну і почне раптом боротися з російськими диверсантами. Адже, щоб ви розуміли, після того як солдати відкрили вогонь по нападникам, міліція підтягнулася і також почала стріляти по сепаратистам. Понад те, вони переслідували машини, на яких втікали штурмуючі, аж до Новоазовську і, зрештою, таки затримали їх».
Взагалі, донецька міліція, яка, здавалося, остаточно або перейшла на бік «колорадів», або просто була бездіяльною, прокинулася, бо випадок в Маріуполі дав прецедент успішного використання зброї проти терористів. Наразі, міліція почала встановлювати блокпости навколо Донецька та по трасах, особливо в південних частинах області так почала активно перевіряти автомобілі. Поки що це більше нагадує імітацію бурхливої діяльності, але після повної бездіяльності та покірної здачі адміністративних будівель протягом минулих тижнів, й це вже сприймається як величезне зрушення.
Подейкують, що Партія регіонів, зокрема, Ринат Ахметов вирішили згорнути підтримку сепаратистів, адже зрозуміли, що просто втрачають контроль над ситуацією. В усякому разі, в усіх містах, де є підприємства «Метінвесту», наразі достатньо спокійно.
Читайте також: Європарламентарі про ситуацію на сході України: навіть якщо хочемо миру, треба готуватися до війни
Взагалі, маятник суспільної думки тут сильно хитнувся в бік навіть не стільки підтримки України, скільки не підтримки сепаратистів та їх російських господарів. «Колоради» поводяться настільки нахабно, що це викликає відразу у дедалі більшої кількості людей, навіть байдужих до політики. «Мій слюсар, який постійно кричав, що він за Росію, останнім часом почав матюкатися на сепаратистів», – розповідає підприємець з Донецька. – «Він сам з Костянтинівки, й каже, що наразі на так званих блокпостах стоять всі «урки» в місті й що це якось неправильно. Та ще й його біля будинку вдарили по голові й пограбували нещодавно. Тепер каже, мовляв, що це за «бєспрєдєл», Росія – це добре, звичайно, але бандити мають сидіти в тюрмах».
В п’ятницю зранку мешканці Слов’янська вийшли на центральну площу міста і вимагали від «зелених чоловічків» та місцевих сепаратистів розблокувати міськвиконком та очистити місто від збройних людей. «Ти ж журналіст, так?» – каже представник Самооборони в місті Єнакієве з «колорадською» стрічкою на руці. – «Ти ж правду тільки напиши – ми не сепаратисти, ми хочемо референдуму і щоб тут не було ніякого Бандери. Але ми за єдину Україну». «Я люблю українську мову, Нечуй-Левицького, Лесю Україну, – втручається інший. – «Просто ми не хочемо, щоб нам тут розповідали, як жити. Ми не сепаратисти – так і запиши».
«Ми не можемо провести зараз місцевий референдум, бо не має відповідного законодавства», – каже мер міста Єнакієве Валерій Олійник, той самий, який ще в грудні обіцяв мешканцям міста, що батя, себто Янукович, своїх дітей не кине. – «У нас над міськрадою висить прапор Донецької республіки, але це результат компромісу з місцевими мешканцями, які радикально налаштовані – насправді такої держави не існує. В нас намагалися штурмувати міськвідділ міліції, але ми відбилися. Ми живемо в Україні, в усякому разі поки що».
Читайте також: Хто стоїть за сепаратизмом у Донбасі?
Найбільшою моральною перемогою останніх днів став мітинг за єдину Україну, який пройшов в четвер в Донецьку. Мабуть, найпоказовіше про контингент цієї акції говорить факт, що після закінчення навколо парку, де все відбувалося, виник величезний затор, бо переважна більшість з двох тисяч, що зібралися там, приїхали туди на власному авто. Знову порадувала міліція, яка нормально охороняла мітинг й її було дуже багато – понад тисячу бійців. Людей, що зібралися там, охопила певна ейфорія – огрядний дядечко в гарному костюмі розповідав дружині, що все, ми тепер точно переможемо, це остаточний перелам ситуації в наш бік.
Насправді, це, звичайно, не більше ніж мікроперемога – нікого не побили, не сталося провокацій, всі спокійно висловили позицію, й прекрасно. Однак варто розуміти, що парк Перемоги знаходиться на іншому боці Кальміуса, навіть не в центрі, й Комітет патріотичних сил Донбасу змушений був вживати всі ці заходи безпеки, щоб не провокувати сепаратистів на напад.
Отже, на Донбасі триває невелике затишшя. Однак не покидає відчуття, що це далеко не кінець, і це затишшя – перед черговою бурею.