Цими днями, як і всі, я із тривогою читаю новини й стежу за подіями на фронтах. Військова агресія проти нашої країни триває. Українські солдати дають ворогу гідну відсіч.
Чи вистоять вони? Я певен, що так. І все захоплене агресором ми обов’язково повернемо.
Але з визволеними територіями нам слід буде проводити серйозну, ґрунтовну роботу. Бо ж просто відвоювати їх мало. Потрібно ще зробити так, щоб Україну там сприймали лояльно. А із цим у нас, варто визнати, були деякі проблеми. Тепер їх додалося через пропаганду на російському телебаченні й потік багна, який ллється з «ящика» стосовно України на захоплених територіях, де жителям доступне тільки російське мовлення.
Я подивився останнє інтерв’ю Стрєлкова російським пропагандистам. І він сказав справді цікаву річ, яку важко заперечити. Власне, зізнався, що обрав Донбас і Слов’янськ, бо шукав той регіон, де існувало якесь терористичне підпілля, й був певен, що його підтримає місцеве населення. Тож Донбас виявився мішенню для російської атаки невипадково. Якоюсь мірою ми її накликали самі.
Справді, не секрет, що Донбас, як і Крим, був практично інкубатором сепаратизму в Україні. Розсадником антидержавних ідей. Із сепаратистами там не тільки не боролися. Їх там, навпаки, старанно вирощували й оберігали. Ворожі Україні організації підтримували місцеві політики, їх щедро фінансували. А всі скарги патріотів до відповідних органів завжди залишалися без уваги. Тому що й СБУ, й сепаратисти за колишньої влади, на жаль, звітували в той самий кабінет.
Читайте також: Чи такий безнадійний Донбас?
Сьогодні ми нарешті бачимо в Україні реальну боротьбу з терористами. Таку, яка мала бути. Якби в Донецьку та Луганську діяли так само, як нині в Харкові та Одесі, ніякої війни там не виникло б і мирні мешканці так і жили б спокійно у своїх будинках, а не ховались у підвалах. Але Янукович начебто спеціально готував Донбас для такого сценарію. І заповнював його ворогами України.
Дивлячись на результат, визнаю головним нашим завданням на майбутніх звільнених територіях, як і на тих, що належать нам у цей час, тотальну чистку місцевої влади, максимально щільну люстрацію. Від того, чи зважимося ми на такий крок, залежить доля нашої країни. Чи збереже вона свою цілісність, чи втратить іще більше землі.
Люстрація має охоплювати всіх. Іншого виходу просто немає. І ніякі труднощі не повинні зупиняти нас у цьому. Головний аргумент її супротивників відомий:
у тих, кого беруть замість них, зазвичай немає досвіду. А який досвід у людей, котрі все життя пропрацювали на покидьків, зрадників та казнокрадів і замішані в їхніх схемах? У них за плечима посадові злочини, хабарництво, брехня. Багато з тих, хто сьогодні перефарбувались і стали палкими патріотами України, колись робили все, щоб цієї держави сьогодні не було на картах.
Тому чистка на Донбасі, як і в інших потенційно небезпечних регіонах повинна бути всеохопна.
Читайте також: Витоки донецького сепаратизму
Насамперед треба змінити міліцію. Ека Згуладзе, наша паличка-виручалочка в МВС, уже розповіла про те, як відбуватиметься реформа, тож тут ми на правильному шляху.
Усі добре пам’ятають бездіяльність міліції навесні, коли терористи брали штурмом відділки та адмінбудівлі. 17 тис. емвеесників Донеччини не захотіли зробити нічого проти незначних купок російських диверсантів і провокаторів, які розхитували ситуацію. Не захотіли, бо звикли працювати на бандитів і самі були їхніми ставлениками. Сьогодні вже не секрет, що керівництво міліції та СБУ в Донецьку призначав Рінат Ахметов. Він-таки й роздавав їм інструкції, як поводитися.
Більшість міліціонерів Донбасу після всього цього не має права носити форму. Замість них повинна прийти поліція нового зразка. І відбір до неї слід проводити серед патріотично настроєної молоді. Нехай кількість поліцейських буде удвічі менша, ніж доти. Але зарплати в них повинні бути на рівні принаймні €500–600. Важливо, щоб вони любили свою роботу й виконували її не тільки як «обязаловку», а і як почесну місію, улюблену справу.
Те саме стосується й чиновників навіть найнижчого рівня. Їхній штат надмірно роздутий. Хоч би куди я приїхав, хоч би де стикався з місцевою владою – усюди наражаюся на некомпетентність та імітацію бурхливої діяльності. Давно вже пора із цим щось робити. Усі волонтери, які допомагали армії та Майдану, добровольці з батальйонів, герої АТО, активісти – ось чудовий будівельний матеріал для нової влади. Слід активно вдаватися до їхніх послуг, відпроваджуючи на пенсію тих, хто довгий час допомагав будувати на Донбасі інкубатор сепаратизму.
Знаєте, чим сепаратисти підкуповують жителів Донбасу?
Читайте також: В окупації: як живе Луганськ під бойовиками
У суспільстві величезний запит на нові обличчя. І коли в регіоні з’явилися якісь іще не знані нікому люди, багато хто повірив їм. Справді, вирішили, ніби вони відрізняються від звичних злодіїв і будуватимуть інше життя. Це потім уже з’ясувалося, що «нові обличчя» – ті самі злодії. І працюють за вказівками тих-таки луганських і донецьких олігархів.
Звичайно, Донбасу необхідна і ґрунтовна програма покрокових реформ. Інвестиційний план санації старого виробництва, яке вмирає, розрахованого на радянську економіку, й будівництва нових потужностей, ультрасучасних виробничих комплексів. До розробки такого плану необхідно залучати провідних економістів усього світу, своїми силами навряд чи обійдемось. Але реформи неодмінно проваляться, якщо їх візьмуться проводити старі корумповані кадри. Без чистки й люстрації ми обов’язково зіткнемося із саботажем, як уже бувало не раз.
Водночас ми реалісти й розуміємо, що нинішня влада, до якої я і сам маю прямий стосунок, щосили цьому опиратиметься. Занадто велике лобі старих кадрів.
І люструвати самого себе, звичайно, ніхто не хоче. Тому в цій справі не обійтися без громадянського суспільства та його активності. Народ, як це вже ставалося не раз, повинен продавлювати необхідні реформи. Лобіювати їх. Така реальність. І пам’ятаймо про це завжди.