Перші три місяці нового формату воєнної операції показали, що зміни відбуваються не тільки в назві, а й у системі управління регіону.
Тепер уже можна казати майже напевно, що заміна голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, яка відбулася після переформатування АТО в ООС, була частиною плану з кардинальних змін, а не рішенням особисто проти чи за пана Жебрівського. Звільнення останнього не стало покаранням за численні корупційні скандали, на що сподівались активісти, але й навряд чи це назвеш підвищенням його як менеджера, який добився неабияких успіхів. Просто постать Жебрівського була занадто звеличена та розпіарена в регіоні, щоб не заважати формуванню нової владної структури — по-справжньому військової. Про досягнення «батька куркулів» кричали з кожної праски, а обличчя було знайоме всім — від дошкільнят до пенсіонерів. На тлі цього існував майже непомітний для звичайного громадянина штаб АТО, прізвище керівника якого точно не знали дев’ять із десяти мешканців Донеччини.
Читайте також: ООС: велике прибирання
Нині маємо зовсім іншу картину: на багатьох урочистих подіях головною особою стає генерал Наєв, який є командувачем Об’єднаних сил. У новинах робиться акцент на участі військових у процесі розбудови та відновлення Донеччини. Дуже символічно, що сам генерал-лейтенант на камеру перерізує стрічки, відкриває мости, дарує солодощі та допомагає розподіляти гуманітарну допомогу, не делегуючи це іншим військовим чинам, як було заведено раніше. Можливо, такі дії свідчать про його особисті амбіції, але вся діяльність проводиться без залучання яких-небудь політсил чи навіть прихованого натяку на партійну належність. Це наштовхує на думку про те, що варіант якогось окремого сценарію для звільнених територій Донбасу на майбутніх виборах усе ж є. І пов’язаний він із посиленням впливу військових.
Якщо Наєв за доволі короткий термін став пізнаваним, про нового голову ВЦА цього не скажеш: генерал СБУ Олександр Куць дуже рідко з’являється на людях, мало коментує, неактивний у соцмережах. На запитання журналістів щодо декларації, яку чекали після призначення його на посаду, він відповів, що є офіцером СБУ, а не держслужбовцем, тому не звітуватиме про свої статки. Такі факти показують: формат обласної влади змінився й навряд чи варто очікувати, що цей керівник стане відкритішим для співпраці з громадськістю, на чому наполягала коаліція активістів. До того ж із початком ООС обмежилися реальні можливості впливу та контролю громадськості за діями влади, а масштаби фінансових потоків, навпаки, зросли.
Поки що незрозуміло, як складатиметься система співпраці, а отже, і розподілу бюджетних коштів між Куцем та органами місцевого самоврядування в містах і районах. На цей момент голова ВЦА ще не зробив достатню кількість офіційних візитів на місця. Відповідно в адміністраціях панує атмосфера вичікування, тому що невідомо, як саме поводитиметься Куць, який точно знає всі ахіллесові п’яти керівників. Багато з них має підозри та навіть відкриті карні справи щодо економічних злочинів чи сприяння сепаратизму. Навіть на світлинах з офіційних сторінок ВЦА можна побачити, як напружено почуваються біля нового керівника ті, хто був серед фаворитів у Жебрівського.
Але поки що бажання щось кардинально міняти голова ВЦА не продемонстрував. До того ж уже є прецедент, коли генерал висловився щодо небезпеки проведення місцевих виборів у деяких районах Донеччини. Тому, найімовірніше, співпрацюватиме зі старими кадрами, на яких є потрібні важелі. Поки що немає офіційного рішення й щодо справ із гучним звільненням голів Мар’янської та Зайцівської ВЦА, причини чого багато хто бачить в особистих конфліктах чиновників із попереднім керівником області.
Читайте також: Сергій Наєв: «Об’єднані сили мають поставити крапку в російській агресії проти України»
Загалом у медіа-просторі Донеччини військові стали помітнішими. Майже із самого початку ООС дуже активно запрацювала оновлена прес-служба, яка, на відміну від колег з АТО, надає більше інформації, працює оперативно й творчо. До зведень уже потрапляють не тільки факти про кількість обстрілів, а й інформація про кримінальну ситуацію в містах і селах, навчання військових, викриття контрабандистів, надзвичайні події, які загрожують життю та здоров’ю людей. Це теж демонструє, що штаб ООС контролює різні напрями життя регіону.
Завдяки оперативному поданню інформації місцевим стало зрозуміло, як оголошується так званий червоний режим, про який виникало багато суперечок і чуток. Про небезпеку, наприклад, під час обстрілу КПВВ люди дізнаються із заяв штабу ООС, який, зокрема, оголошує і закінчення небезпечного стану. Це також запобігає паніці, коли відбувається щось надзвичайне. Так, нещодавно на КПВВ
«Майорське» були проведені навчання щодо реагування військових у разі радіаційного зараження. На тлі інформації щодо затоплення на окупованій території шахт, де колись проводились експерименти з радіоактивними речовинами, такі дії без пояснення точно спричинили б масову паніку серед місцевих і тих, хто перетинає лінію зіткнення. Також прес-служба презентувала цілу серію репортажів про героїв із «нулів», у яких розповідають про звичайних бійців, що захищають життя цивільного населення та виборюють свободу України. Це дуже важливо для донесення правильних меседжів до населення. Прикметно, що серед героїв матеріалів є чимало мешканців Донеччини, ці історії написані про живих героїв, і таке рішення теж стратегічно правильне.
Читайте також: Дорослішають на війні
Як і було анонсовано на початку ООС, на звільненій території зменшили кількість блокпостів між містами. Це спростило переміщення людей, які для буденної поїздки в сусіднє місто часто мусили стояти в черзі на двох-трьох пунктах перевірки. Ще з позитивного: на місцях колишніх блокпостів не залишили зруйнованих бліндажів і сміття, що раніше було нормою практично завжди. На тих блокпостах, що залишилися, алгоритм перевірки майже не змінився та залежить від сумлінності конкретних виконавців. Інколи з цілого великого автобуса перевірять одну людину, хтось узагалі проїжджає повз за пляшку мінералки, а буває, що кожного, хто перетинає, пробивають по базі, вимагають телефонний IMEI.
Але тепер з’явилися мобільні бригади, які перевіряють у незвичних, інколи неочікуваних місцях. Вони постійно змінюють місце дислокації, що допомагає запобігати дрібній контрабанді, а також ідентифікувати, а інколи й затримувати тих, хто уникає проїзду через офіційні блокпости через певні причини. У військових, які працюють у таких мобільних групах, доволі широкі повноваження — аж до застосування зброї. Це нововведення досі не спричиняло будь-яких значущих проблем чи незручностей, але громадські діячі пропонують облаштовувати пересувні пункти елементарною позначкою, що це блокпост ООС. Адже несподівана поява «з кущів» озброєних людей на Донеччині в багатьох досі викликає рефлекторний шок, що колись може спровокувати неадекватну поведінку та призвести до трагедії.
Звичайно, на зміну формату відреагували на окупованій території. Майже одразу стали поширюватися чутки, що армія України йде в наступ, тим більше, що війська й справді зайшли в кілька населених пунктів, розташованих між лініями вогню. Але активних бойових дій не відбулося, хоча перші місяці було помітно суттєве загострення. Загалом нині складається враження, що взаємодія між усіма силовими структурами під час Операції покращилася. Але посилення позицій військових не завжди сприймається позитивно: чимало дискусій, наприклад, зумовила заява керівника Операції про виведення із зони бойових дій добровольців, що перебувають на службі неофіційно, і недопущення волонтерів на передові позиції. Не всі вірять, що за декларованою безпекою чи суворою дисципліною не ховається бажання не виносити на широкий загал проблеми армії чи відсторонення від боротьби ідейних патріотів. До речі, ці побоювання стосуються й загалом системи керування регіоном, яка стає дедалі закритішою та жорсткіше структурованою.