На відміну від літа — осені 2014-го та початку 2015-го, бойові дії на Донбасі набули позиційного характеру, що зовсім не означає їх цілковитого припинення. На різних ділянках фронту спалахують локальні бої.
Необхідно зазначити, що війна на Донбасі має гібридний характер. Відповідно активність на фронті починається тоді, коли сторони намагаються вирішити політичні питання. Так, російське МЗС вкотре заявило, що очікує від Києва реалізації всіх пунктів мінських домовленостей. На практиці це означає проведення виборів в окупованій частині Донбасу, забезпечення дії закону про особливі райони (ОРДіЛО) на постійній основі, амністію бойовикам.
Затягування української влади з остаточним вирішенням цих питань, імовірно, призведе до серйозної ескалації на фронті, як це було в Іловайську та Дебальцевому. Тому російське керівництво використовуватиме терористичні угруповання, щоб змусити нашу владу піти на ці поступки.
Якщо не заглиблюватися в офіційну термінологію оновленого розподілу фронту на сектори, то зону АТО можна розбити за територіальним принципом: луганський напрямок, донецький, Світлодарська дуга — Горлівка та маріупольський. У кожному з них є свої гарячі точки, де бойові дії повністю ніколи не припинялися. Найбільш напружена ситуація на донецькому напрямку та навколо Горлівки.
На Луганщині ситуація дещо стабілізувалася, але бойовики й далі обстрілюють із заборонених калібрів населені пункти, підконтрольні Україні, блокпости та позиції ЗСУ. Тому відносне затишшя вельми оманливе, що вже не раз демонстрували терористи.
Українська розвідка доповідає про прибуття військової техніки, пально-мастильних матеріалів до Краснодона, Луганська. Проте малоймовірно, що російсько-терористичні війська спробують піти в наступ саме на луганському напрямку, адже тут є кілька факторів, які зменшують загрозу ворожого наступу. По-перше, це природна перешкода — річка Сіверський Донець, що розділила українські війська та бойовиків. Тому терористам для повноцінного штурму потрібно підготувати відповідну інфраструктуру для її проходження. Це важко буде не помітити, тому українські війська матимуть достатньо часу для того, щоб завадити форсуванню ворогом Дінця. По-друге, на цьому напрямку зібране доволі потужне угруповання українських військ, здатне до ефективної оборони.
На локальне загострення можна чекати неподалік Станиці Луганської, Щастя, Жовтого, Трьохізбенки, Кримського, Жолобка. Але найпроблемнішою зоною є лінія Золоте — Попасна — Троїцьке. Саме тут можуть бути найбільші провокації.
Події ж на Світлодарській дузі набагато загрозливіші. Після виходу сил АТО з Дебальцевого лінія фронту зупинилася перед містечком Світлодарськ та селищами Луганське, Новолуганське, Миронівське. Тут були зведені повноцінні укріплені райони, завдяки яким українська армія успішно захищає свої позиції.
Читайте також: 25 ОПДБр. Невідома операція. Жданівка – Нижня Кринка
На цій ділянці терористи дуже активні. Світлодарська дуга — ключ до стратегічних шляхів на Бахмут, Слов’янськ, Лисичанськ. Крім того, тут міститься Вуглегірська ТЕЦ, яка працює якраз переважно на тимчасово окуповані території.
Бойовики не раз заявляли про можливий наступ на цьому напрямку. Проте, поки терористи погрожують, підрозділи ЗСУ займають сірі зони та панівні висоти, так би мовити, «відгризаючи» територію.
Ще однією гарячою точкою є Горлівка, точніше підступи до неї. Українські війська перебувають на відстані витягнутої руки від околиць міста. Тут якраз і ведуться жорстокі бої. Найгарячішими вони є в районі населених пунктів Зайцеве, Майорськ, Гольмівське.
Бойовики будь-що намагаються відсунути лінію фронту подалі від міста. Тому навряд чи вони припинять це робити. Бойові дії тут триватимуть, адже ЗСУ намагатимуться утримати те, що вже контролюють, терористи ж робитимуть усе можливе, щоб цьому завадити, принагідно погрожуючи широкомасштабним наступом на Бахмут та Костянтинівку.
Стандартно найжорстокіші бої постійно точаться на донецькому напрямку. Але треба зазначити, що тут сталися важливі стратегічні зміни. Так, на початку лютого 2016 року бійці розвідувальної роти 58-ї ОМБр разом з іншими підрозділами ЗСУ зайняли промзону в Авдіївці.
Терористи, які до цього досить упевнено почувалися на зазначеній ділянці, відверто проспали цей хід. Тепер сили АТО здійснюють вогневий контроль Ясинуватської розв’язки, через яку йде дорога, що сполучає Донецьк і Горлівку. Зараз тут точаться перманентні бої, при цьому бойовики не вагаючись застосовують заборонені калібри, користуючись тим, що місія ОБСЄ не виїжджає вночі. Незважаючи на жорстокі обстріли, українські бійці все ж створили оборонні спорудження й успішно відбивають атаки.
Читайте також: "Комбриг не вийшов з бою". Як загинув командир 51-ої бригади
На сьогодні терористи дещо зменшили інтенсивність вогню, але можна бути впевненими, що вони не припинять спроб повернути статус-кво й відбити промзону, принаймні відтіснити українських вояків подалі від Ясинуватської розв’язки. Традиційно гарячими є також позиції ЗСУ на такому напрямку: шахти «Бутівка», «Зеніт» (неподалік села Спартак) та селища неподалік Донецького аеропорту, як-от Опитне, Водяне, Піски, Невельське.
Хоча бої зараз точаться переважно біля Авдіївки, не можна сказати, що інші місця бойовики припинили обстрілювати. Щодо цієї ділянки фронту можна стверджувати, що терористи робитимуть усе можливе, аби відтіснити ЗСУ якнайдалі від Донецька.
Традиційно неспокійно в Мар’їнці, яка фактично є передмістям Донецька. У червні минулого року бойовики пішли в наступ, але, діставши серйозну відсіч, були змушені відступити. У 2016-му вони теж постійно обстрілюють, провокуючи українських військових на вогонь у відповідь.
На маріупольському напрямку зараз відносно тихо, але будь-якої миті може початися буря. Розглянемо цю ділянку з півночі на південь. Докучаєвсько-оленівський напрямок. Тут українські вояки теж потіснили терористів із так званої сірої зони. У «ДНР» через це почалася паніка, адже ЗСУ впритул підійшли до Докучаєвська й можуть контролювати вогнем Центральний кар’єр. Командири сепаратистів стверджують, що українські війська підуть на штурм цього міста. Хоча на оперативно-тактичному рівні ситуацію тут потрібно розглядати комплексно разом із селами Новотроїцьке, Славне, Березове, Тарамчук, Степове.
Читайте також: Як сформувати ефективний спецпідрозділ
Українське командування, як і бойовики, прекрасно розуміє значення дороги Н-20 (Слов’янськ — Маріуполь). Адже під час наступальних дій тут можна створити плацдарм для оточення терористів у районі Оленівки, а за певних сприятливих обставин дійти до Донецької об’їзної дороги.
Бойовики, своєю чергою, можуть завдати удару з виходом до Волновахи та оточенням українських військ біля Старогнатівки. Тому кожна зі сторін розглядає цей напрямок як надзвичайно важливий, а отже, ймовірність відновлення серйозних бойових дій тут дуже висока.
Не можна забувати й про інші стратегічно важливі точки напрямку: села Гранітне, Чермалик та Павлопіль. Втрата кожного з них для українських ЗС може стати критичною, бо ворожий прорив тут відкриває значний простір для захоплення Волновахи й виходу до Маріуполя.
Постійно також обстрілюються населені пункти Гнутове й Талаківка, щоправда, дещо стихло в Широкиному.
Загалом на маріупольському напрямку можливі серйозні провокації, тому тут потрібно завжди бути насторожі. Адже бойовики можуть завдати удару в будь-який момент.
Як висновок хочеться сказати, що ситуація в зоні АТО стабілізувалася, при цьому українські вояки на деяких напрямках заволоділи стратегічною ініціативою. Але з огляду на все сказане вище потрібно розуміти, що війна є лише продовженням політичної лінії держав — її учасниць: України та Росії. Тому ситуацію в зоні АТО треба неодмінно пов’язувати з реалізацією мінських домовленостей і реакцією міжнародної спільноти щодо цього конфлікту.