Вибори на Донбасі розчарували тих, хто чекав змін у менталітеті жителів Сходу України. Коли українські солдати очистили північ Донецької області від сепаратистів й увійшли у звільнені міста, здавалося, що гегемонії ворожих Україні сил у цьому регіоні покладено край. Але, вигравши в протистоянні збройному, Київ раптом проявив повну неміч політичну. Організатори антиукраїнського повстання та незаконного референдуму чомусь у повному складі уникнули відповідальності, якщо не враховувати Нелі Штепи та окремих індивідуумів, яким «не пощастило» посидіти кілька днів у підвалі добровольців «Айдару». Більше того: усі вони отримали можливість узяти участь у виборах та знову зосередити у своїх руках владу в регіоні.
Результат, як кажуть у таких випадках, виявився дещо передбачуваним. Представники місцевих кланів, які багато років контролювали область, легко взяли черговий рубіж. Для цього їм не довелося видумувати нічого незвичайного. Вони просто вкотре повторили давно відпрацьовані фокуси, які їм дозволили застосувати. Хтось змусив прийти і «правильно» проголосувати на вибори бюджетників та співробітників своїх підприємств. Хтось, як завжди, заплатив комісіям, щоби ті забезпечили потрібний результат. Хтось роздав виборцям продуктові набори. Хтось купив голоси за гроші…
Змінилися тільки бренди, під якими представники старої влади пішли на вибори. Замість обридлої всім Партії регіонів у виборчих бюлетенях з’явилися «Наш край» та Опозиційний блок. Ось тільки люди залишилися ті самі. І вони без труднощів знову виграли у своїх базових регіонах, залишивши опонентів із патріотичних політичних сил позаду. Парадоксально, але після воєнної перемоги над проросійськими бандформуваннями патріоти залишилися на своїй землі фактично в статусі переможених.
Читайте також: Олігархи знову поділили Україну
Результати виборів на Донбасі виявилися невтішними. До влади в черговий раз прийшли не просто колишні члени Партії регіонів, а відкриті й послідовні вороги України. У Добропіллі з великим відривом вибори мера виграв сепаратист Аксьонов, який займався організацією референдуму «ДНР» 11 травня 2014 року. У Дружківці виграв нинішній мер Гнатенко, який під прапором «ДНР» виступав на мітингах за підтримку терористів Стрєлкова. У Слов’янську, найімовірніше, у першому турі переможе Вадим Лях, який обіцяв на своїх рекламних бордах «Любити Слов’янськ, як Неля». У міські ради масово пройшли люди, які брали участь в антиукраїнських мітингах та блокували українську військову техніку.
Партії «Опозиційний блок» та «Наш край» отримали більшість голосів на виборах до місцевих рад у всіх містах регіону. Причому подекуди за рахунок прямого підкупу. Найвідвертіше це відбувалось у Сєверодонецьку, де «Наш край» очолив відомий бізнесмен Сергій Шахов. Його люди роздавали виборцям талони, які у день виборів можна було обміняти на 100–200 грн біля виборчої дільниці. Цей нехитрий метод забезпечив «Нашому краю» близько 22% голосів, що досить непогано для партії, яка «з’явилася на світ» лише кілька місяців тому.
«Зараз по кварталах Сєверодонецька відбувається масовий підкуп виборців! Невідомі люди зі списками, в яких указані всі персональні дані людини (ПІБ, паспортні дані, ідентифікаційний код), роздають талончики, по яких виборець має підійти до людини, що завтра стоятиме біля виборчої дільниці. У цієї людини буде зелена позначка. Виборець повинен віддати цей талончик й отримати 100 грн. Акцію проводить «Наш край». На талончику, який зараз отримав один із виборців, зазначено: «Округ 10 відповідальний 1684 одержувач 1685», — написала у Facebook заступник голови Луганської ВГА Ольга Лишик.
У декількох виборців удалося вилучити ці талончики. Зазвичай отримували їх пенсіонери та люди асоціального вигляду. Багато з них не розуміли, кому потрібно віддавати талони на отримання грошей, і несли їх прямо спостерігачам. Деякі спіймані на гарячому жінки заперечували свою причетність до афери й божилися, що просто знайшли талончики на землі.
Цікаво, що раніше Сергій Шахов уже використовував схожу схему «скуповування» голосів, а саме під час парламентських виборів 2012 року. Тоді він і ще кілька людей, включаючи нинішнього народного депутата від фракції «Блоку Петра Порошенка» Артура Герасимова, ішли на вибори по мажоритарних округах Донецької та Луганської областей під брендом «Команди Шахова». Тоді виборцям роздавалися схожі з нинішніми талони, які можна було обміняти на 50 грн на кожному мітингу на підтримку Шахова та його людей. Таким чином забезпечувалася масовість подібних заходів. Фінальну суму платили виборцям у день голосування.
Як виявилося, за три роки на Донбасі нічого не змінилося, і навіть війна нічого не навчила виборців та політиків.
Читайте також: Хай живе стабільність!
Після обробки 2/3 бюлетенів по Сєверодонецьку з результатом 38% лідирує Опозиційний блок; 22% отримав «Наш край», 10% — «Солідарність», а 9,2% — «Самопоміч».
На Донбасі майже повсюдно й з великим відривом лідирує Опозиційний блок. При цьому спостерігається цікава тенденція: чим гірші справи в місті, тим більше людей підтримує цей блок. Рекордний результат колишні регіонали отримали в злиденному Лисичанську, постраждалому внаслідок вуличних боїв улітку 2014 року. До міської ради в місті поки що проходять чотири партії з семи. Опозиційний блок отримав 55,45% голосів. За «Солідарність» проголосувало 15,05% виборців, «Самопоміч» — 8,12%, Радикальну партію Олега Ляшка — 6,19%.
У Лисичанську не працює фактично жоден завод, але це не завадило регіоналам, які завжди мали в місті монополію на владу, знову отримати на виборах понад 55% підтримки. Виходить замкнене коло: все погано, тому що місто «тримає» Опозиційний блок, а голосують за нього, тому що все погано.
У Слов’янську, який пережив серйозні воєнні дії та кілька місяців перебував під контролем терористичного угруповання Ігоря Стрєлкова, на вибори прийшло менше ніж 30% виборців: жителі міста проігнорували їх. Але навіть ті, хто проголосував, підтримали переважно Опозиційний блок та Вадима Ляха (прихильника Нелі Штепи). За попередніми результатами підрахунку голосів, Лях набрав 52,6%, його найближчий суперник проукраїнський кандидат Олег Зонтов — 20,3%. Такий високий результат йому вдалося отримати за рахунок низької явки антиукраїнськи налаштованого електорату.
У голосуванні по партійних списках у Слов’янську з великим відривом лідирує Опозиційний блок (52,1%). П’ятивідсотковий бар’єр подолали також «Наш край», Аграрна партія України, Радикальна партія Олега Ляшка, «Солідарність» та «Самопоміч». Тут, як і в інших містах Донбасу, залишається актуальним питання: чию сторону підтримуватиме «Наш край»? Цій партії приписують зв’язок з Адміністрацією президента, тому, найімовірніше, вона діятиме «у зв’язці» із «Солідарністю». Проте склад цієї партії не залишає сумнівів у тому, що за нагоди вона відразу перейде на бік проросійських сил і діятиме проти інтересів
України.
Місцеві патріоти з гіркотою жартують, що Донбас досі залишається окупованою територією. І в цьому є чимало правди. Через півтора року після вигнання терористів Слов’янськ та Лисичанськ виглядають та само, як їх побачили бійці ЗСУ, увійшовши до міст у липні 2014 року.
Читайте також: Світ про місцеві вибори в Україні: вирішальний вплив олігархів
Зруйновані будинки в Семенівці не відбудовано. Дірки в асфальті від мінних вибухів заповнюються дощовою водою та перетворюються на ями. Висять на стовпах дорожні знаки, усіяні отворами від осколків і куль…
На великому особняку, від якого залишилися тільки уламки стін, висить плакат зі зверненням до президента та прем’єра. «Шановні Президент та Прем’єр-міністр України! Чи не соромно Вам за порожні обіцянки про відновлення житла?» — свідчить напис. Кажуть, цей особняк належав місцевому чиновнику-регіоналу, й оголошення на ньому — лише політична реклама до виборів, яка агітує проти діючого уряду. Але ця реклама діє. Усі жителі села, з якими вдалося поговорити, озвучували ті самі думки: влада обіцяла їм компенсації за зруйновані будинки, навіть будівництво нового селища, але за рік ніхто нічого так і не побудував. Можна сперечатися про те, чи Україна має своїм коштом відновлювати зруйновані бойовиками міста, чи ця відповідальність лежить на тих, хто організовував і підтримував референдум сепаратистів 11 травня. Але в місцевих власний погляд на це. Жителі Донбасу живуть у своїй реальності, тому весь негатив традиційно записують на рахунок України.
Утім, за підсумками виборів варто відмітити й позитивні зміни. Насамперед це остаточне зникнення комуністів. Партія «Нова держава», у яку перейшли активісти КПУ після заборони їхньої організації, у виборчій кампанії програли «по всіх фронтах» і не потрапили до міських рад. Варто також відмітити й успіх проукраїнських партій, які на Донбасі раніше не могли розраховувати на такий високий відсоток. Так, «Самопоміч» набрала по 8-9% у великих містах Донецької та Луганської областей. У Новогродівці (Донецька область) аж 10% набрав скромний «Демократичний альянс». А в Добропіллі понад 7% отримала партія «Сила людей», членами якої в більшості є молоді люди, що не мають досвіду в політиці. До речі, ця партія рекламну кампанію проводила переважно у Facebook, що говорить про нову роль соціальних мереж у житті суспільства.
Загалом кількість проукраїнських кандидатів у місцевих радах Донбасу порівняно з попереднім скликанням дещо збільшилася. Але позитивні зміни відбуваються занадто повільно. Усі, хто хоче реформ і працює заради них, можуть просто не встигнути втілити свої плани в життя. Руйнувати, нищити значно легше, ніж будувати й створювати. А під час виборів на Донбасі більшість отримали «майстри» саме в цій сфері: професіонали розпилу, відкатів і корупційних схем.