Дональд Трамп готує ґрунт для такого сценарію, заявляючи наперед, що його переобранню може завадити хіба що масштабна маніпуляція під час виборів. На тлі таких сигналів дедалі неймовірнішим видається те, що в разі програшу Трамп добровільно піде з посади. Начебто подоланий коронавірус остаточно перетворює його у власних очах та очах прихильників на непереможного й недоторканного. Законними та незаконними маневрами Трамп принаймні може настільки довго затягувати передачу влади, доки країна не почне тонути в ненависті й хаосі, а тоді він виступить в ролі єдиного обраного рятівника нації від загибелі.
Однак його перемога на виборах спричинить серед демократів значні сумніви, чи вибори пройшли чесно. У деяких керованих республіканцями штатах справді є практика скорочення кількості виборчих дільниць для ускладнення голосування передовсім чорних громадян (серйозне порушення виборчого права). Фанатичні прихильники Трампа також можуть удатися до залякування виборців та працівників виборчих дільниць.
Читайте також: Фундамент демократії
Усе це докази прямої загрози американській демократії. Але на кону в США значно більше: зважаючи на надзвичайно гостру, сповнену ненависті конфронтацію в суспільстві, не виключений навіть розвал державної єдності. Американський письменник Річард Крейтнер в одному з інтерв’ю нещодавно нагадав про динаміку, яка в середині ХІХ століття призвела до виходу південних штатів із США, а згодом і до громадянської війни. Відцентрові сили, які тоді розривали націю, незримо присутні й досі, навіть якщо можливий розкол і не проходитиме тією самою географічною лінією.
І хоч повторення в країні трагедії такого масштабу уявити майже неможливо, та небезпека повзучого виходу окремих штатів із Союзу цілком реальна. Наприклад, такі як Каліфорнія чи Нью-Йорк у питаннях базового розуміння суспільства настільки фундаментально відмінні від твердого ядра республіканського табору, що в довгостроковій перспективі сепарація видається практично вимушеною.
Це, звісно, негативні сценарії, які аж ніяк не повинні реалізуватися. Однак у час, коли нерідко можливим стає те, що вважалося неможливим, корисно не виключати навіть найгірших варіантів. Історія успіху США після завершення Громадянської війни доклалася до забуття того, наскільки складними завжди були конструювання й балансування американського суспільства. З моменту виникнення майже 250 років тому США реалізовують унікальний у світовій історії експеримент. Запроваджений тоді батьками-засновниками принцип «правління народу для народу» — нечуване в той час історичне нововведення — навіть у нинішньому світі аж ніяк не самозрозуміле явище. Не менш сміливою була ідея засновників Штатів об’єднати людей різного походження та релігій у суспільство рівноправних громадян.
Попри найважчі внутрішні конфлікти й поразки, США дотримувалися цих основних принципів. Та зараз значна частина нації, чиїм голосом є Трамп, відмовилася від просвітницького, універсалістського запалу батьків-засновників.
Але й крайні ліві, чий вплив сягає аж Демократичної партії, закріпилися в ідеології, вороже налаштованій до класичних цінностей американської демократії. В ім’я політики ідентичності, орієнтованої на захист утискуваних меншин, ліві радикали називають універсалістські цінності США «расистськими» в засновку. Існує загроза, що обидві сторони знищать ціннісний консенсус, який століттями об’єднував суспільство.
Читайте також: Дебати віцепрезидентів у США: без істерик, але й без відповідей
Якщо американська демократія впаде або країну паралізує державна екзистенційна криза, європейським державам втримати свій демократичний устрій теж буде нелегко. У разі поразки американської демократії перед силами ірраціоналізму та авторитарної регресії решта демократичного світу буде глибоко деморалізована. Фіаско демократії в США, провідної зорі сучасної демократичної спільноти, може стати початком кінця епохи ліберальної демократії взагалі.
Лише блискуча перемога Джо Байдена з багатьма голосами республіканців може для початку гарантувати, що до цього не дійде. Адже вона сигналізуватиме, що суспільний центр хоче не продовження ескалації конфлікту між політично-суспільними таборами, а їхнього зближення. Це змусить республіканців припинити флірт із крайніми правими й водночас посилить помірковані сили Демократичної партії. Однак такий результат виборів ледь чи можливий. Перевага буде радше незначна, що, ймовірно, занурить США — а з ними й демократію у всьому світу — в екзистенційну кризу.