Перша у світі жінка-космонавт Тєрєшкова минулого тижня запропонувала обнулити президентські терміни Путіна і внести це до Конституції. Дума проголосувала «за». Однією з небагатьох «проти» була, до речі, друга жінка-космонавт, перша дама у відкритому космосі Свєтлана Савіцкая. Це, звичайно, дрібниця, але свідчить про те, що навіть у космосі не скрізь однаково темно.
Через тиждень Конституційний суд визнав внесення цієї та ще кількох поправок законними, і тепер на день народження Лєніна замість традиційного суботника відбудеться нетрадиційний: російська «популяція», як нещодавно висловилася про населення Росії віце-прем’єр Ґолікова, відправиться на дільниці для голосування, де скаже поправкам «так» чи «ні». Сенс голосування не зовсім зрозумілий з огляду на те, що поправки набирають чинності з моменту їх ухвалення Конституційним судом. Очевидно, влада все-таки злегка хвилюється через не зовсім очевидну легітимність задуму й хоче посилити видимість законності картиною народної підтримки. Намалювати явку й результати — раз чхнути.
У всій ситуації може здивувати єдине: подив здивованих. Це начебто ти сів грати з наперсткарем і почав обурюватися, що вони сьогодні грають червоними наперстками, тоді як попереднього разу грали зеленими. Можна подумати, нібито хтось сумнівався, що Путін не збирається йти. Можна подумати, що 2024 року він вийшов би до народу, звернувся б urbi et orbi: «Мій термін закінчився, за законом я більше не маю права балотуватися в президенти». Якби він так і сказав, то це означало б одне: задумали щось геть паскудне стосовно надання Путіну функцій глави держави без порушення закону.
Читайте також: Нові наполеонівські війни
Тому зараз уся, просто-таки вся Росія є величезним лежбищем пікейних жилетів, які різними голосами й різними словами перемелюють одну тему: усе це погано, негарно й незаконно. Політологи впали в реальний ступор, тому що коментувати треба — а нічого. Ситуація настільки зрозуміла, що будь-яке її трактування нагадуватиме дискусію на тему «Двічі по два — чотири чи двічі по два — чотири?». Навіть коронавірусу не вдалося затьмарити цю тему: усі сидять по домівках, жодних тусовок, вистав, прем’єр, поїздок — і гра словами є найактуальнішою настільною та застільною грою.
Та є одна безсумнівна приємність у всій нинішній російській ситуації: у Конституції поки що не закріплено «Росія — це Путін, Путін — це Росія». А отже, коли помре нинішній президент, — він же й цар, — у росіян збережеться надія, що їхня країна не просто залишиться на мапі світу, а й навіть так-сяк існуватиме й далі. Хоча далеко не весь світ погодиться радіти цьому разом з росіянами. Та й самі громадяни Росії, схоже, уже так утомилися від нескінченного приниження й бідності, що збереження російської державності турбує їх дедалі менше. Але заспокоїти громадян нічим: приниження та бідність прогресуватимуть, як і раніше, тільки тепер — швидше. Путін віднині — офіційно проголошений диктатор, ватажок хунти. Він і раніше був ватажком хунти, що захопила країну, принаймні з 2012 року, коли пішов на третій термін, начхавши на всі закони, зокрема й Основний. Але тепер це закріплено законодавчо.
А це означає, що економіка падатиме далі, тільки вже швидше. І рубль падатиме, якщо ще буде куди, нафта дешевшатиме під регіт саудитів, люди біднітимуть. Диктатори не йдуть зазвичай з однієї з двох причин: 1) якщо в країні все добре — отже, я молодець і навіщо мені йти? і 2) якщо в країні все погано, то як же я піду, а хто країну витягатиме? Перший варіант Росії не загрожує. А якщо з першим не виходить, то Путін повертає собі на користь другий варіант. Водночас без тіні непотрібної скромності апелює до американського досвіду, коли 1940 року Рузвельта обрали президентом на третій термін усупереч усталеній із часів Джорджа Вашинґтона традиції не більше як два терміни. Країна тоді тільки виринула з Великої депресії, а в Європі вже щосили бушувала Друга світова. У цій ситуації профспілки наполягли на тому, щоб умовити ефективного Рузвельта балотуватися на третій термін. «Лаври» 32-го президента США згодилися Путіну, який і пішов з ім’ям Рузвельта проти Конституції.
Читайте також: Недофеміністки
Що означає «обнулити»? Це вдати, що нічого не було. Не було двадцяти бездарних років правління маленького дзюдоїста, не було Беслана, «Курська», анексії Криму, дефолту, Сирії, справи «ЮКОСа», «болотної» справи, розгонів мітингів, порушень Конституції, агресії в Україні, не було єльцинського «я втомився, я йду», та й сам Єльцин зараз вискочить з могили з криком: «Я бадьорий, я залишаюся!». Вам наснилося, дорогі громадяни. Як кажуть чоловіки дружинам у поганих мелодрамах, «почнімо все спочатку». Порушення Конституції та інших законів, диктаторські ігри з ручною думою і Радою Федерації та інше — усе це дурниця порівняно з тим, що з кафкіанської країни Росія перетворюється на ніцшеанську: Бог помер, і все дозволено.