«Три кити» російської soft power — проблема російської мови, місія захисту закордонних співвітчизників та претензії на монополію в трактуванні імперської / радянської історії — надають Кремлю широкий арсенал важелів тиску на колишніх сателітів. Про це в інтерв’ю Тижню розповіла Лариса Якубова, доктор історичних наук, член-кореспондент НАНУ.
«Хай то Естонія, що надумала перенести «Бронзового солдата», Латвія, що перевела шкільну освіту на державну мову, Чехія, що вирішила демонтувати пам’ятник Конєву, чи, зрештою, Україна, на якій вже давно «нема де тавра поставити», — зауважила вона.
За словами Якубової, становище заручника ситуації непримиренності історичного погляду поневолювача та поневоленого може зрозуміти лише той, хто на собі відчув всі принади приватизації власної національної історії метрополією.
«Україна, що стараннями російських ЗМІ перетворилася чи не на alter ego, давно вже перебуває всамому епіцентрі війн історичних дискурсів, які правдиво є лише проєкцією війни за ідентичність. Власне, колишній метрополії ідеться про те, аби не втратити Україну. Аби на місці залежної колонії не постала самостійна у своєму ставленні до світу сучасного та минулого держава-нація. Тож центральним фронтом у війнах історичних дискурсів, що розгорнулися на пострадянських / посттоталітарних теренах і до яких залучена Україна, єне так дискусійні / скандальні епізоди / постаті / сюжети / ідеології, як ставлення до історичного спадку як такого», — наголосила доктор історичних наук.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»