Добра воля вітається

Суспільство
3 Грудня 2010, 15:25

Оксана Лаврін, студентка Київського національно­­го лінгвістичного університету, протягом ро­­ку навчання в Сполучених Штатах взяла участь у кількох волонтерських заходах. Тепер вона прагне стати волонтером в Україні, але зіткнулася з тим, що на державному рівні немає жодного обґрунтування цієї діяльності. «Волонтерство – зви­­чне й навіть обо­­в’язкове явище для молоді США», – ділиться власним досвідом Оксана. Вона залюбки хапається за кожну можливість стати добровольцем у тій чи іншій соціально спрямованій акції. І має для цього серйозні підстави: майже всі аплікаційні форми при прийомі на роботу містять рядок із запитанням «Чи були ви волонтером, якщо так, то при яких організаціях?». Присутність волонтерського досвіду в резюме є величезним плюсом під час працевлаштування у велику міжнародну корпорацію чи організацію. А ось його брак або ж млява громадська активність слугує підставою для відмови студентам у наданні грантів та стипендій. І це зрозуміло. Уряд виділяє на тебе кошти, очікуючи чогось навзаєм».

На рівні Євросоюзу, в якому з 1996 року діє загальноєвропейська волонтерська служ­ба, невдовзі має бути створено Добровільний корпус гуманітарної допомоги ЄС. Вимоги та умови вступу волонтерів до нього вже визначено, пілотний проект планують запустити наступного року. Ця програма дасть волонтерам змогу працювати в інших країнах ЄС та третіх державах. Кошти структура планує акумулювати самостійно, без залучення бюджетів країн ЄС.  

Виклик Євро-2012

Елементарні привілеї, які має кожен волонтер у Західній Європі та США, українським можуть тільки снитися. Наприклад, якщо будь-яка організація чи компанія бажає залучити добровольців до тієї чи іншої акції, то для того, щоб здійснити елементарні матеріальні відшкодування (наприклад, покрити витрати на дорогу у випадку проведення масового заходу в іншому місті) або ж забезпечити страховкою (у разі певного ризику для здоров’я волонтера), вона має зарахувати їх у штат. Звісно, цього ніхто робити не збирається.

Щоправда, зараз ситуація навколо ухвалення Закону «Про волонтерський рух» значно пожвавилася: законопроект, який було прийнято в першому читанні ще в квітні цього року, очікує другого. Чиновники обіцяють, що він набере чинності вже до кінця 2010-го. «Нинішня активність, насамперед із боку Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, навколо законопроекту, який просувався і раніше, але безрезультатно, пов’язана з підготовкою України до Євро-2012. Без закону про волонтерство організація заходу буде значно ускладнена. Адже вона передбачає мобілізацію тисяч, а то й десятків тисяч добровольців. Наприклад, на Олімпійських іграх у Пекіні свого часу було залучено 100 тис. волонтерів», – розповідає координатор програми «Волонтери ООН» Джованні Моцареллі.
Справді, активна робота України в цьому секторі вже ведеться. Наприклад, у Львові та Харкові відкрито так звані школи волонтерів Євро-2012. Навчання в них не дає гарантій стати добровольцем на самому заході, та організатори переконані, що їхні учні матимуть значні переваги перед рештою кандидатів. У Києві навчальні центри для волонтерів обіцяють відкрити при вишах уже найближчим часом.

Усі добровольці Євро-2012 розподілені на дві категорії: волонтери для УЄФА (планується залучити близько 2,5 тис. осіб) та волонтери міст, які приймають (10–15 тис.). Реєстрація та подальший відбір розпочнуться влітку наступного року. «Особисто я прагну стати волонтером від УЄФА. Адже це престиж. По-перше, це дає колосальну можливість участі в громадській роботі та спілкування з людьми з інших європейських держав. А по-друге, таке резюме вразить кожного роботодавця. А надто якщо я претендуватиму на роботу за кордоном», – вважає Оксана Лаврін. Усі кандидати пройдуть кілька етапів відбору: телефонне інтерв’ю, особисту співбесіду з працівниками місцевого організаційного комітету Євро-2012. Тих, кого відберуть, навчатимуть за різними напрямами представники УЄФА (основ першої медичної допомоги, мови жестів, роботи з інвалідами, історії міст та футболу). Всі волонтери по закінченні заходу отримають сертифікати Євро-2012.

Серед вимог до волонтерів на Євро-2012 – свідоме прагнення стати добровольцем, бажання допомогти, знання англійської (володіння іншою європейською мовою дає кандидатові додаткові бонуси під час відбору). Віце-прем’єр із питань підготовки до Євро-2012 Борис Колесніков декларує, що до відбору волонтерів Міносвіти навчить розмовної англійської 120 тис. осіб. Ще по тисячі людей від кожного міста, яке прийматиме, мають володіти німецькою, іспанською, французькою та польською.

Утім, за інформацією Всеукраїнського центру волон­терів-2012, на сьогодні головним ба­­р’єром для добровольців під час Євро-2012 є відсутність необхідної інформації щодо концепції та самої участі в проекті. Нині відомі лише основні вимоги від УЄФА, а також кількість осіб, яких планується залучити. За даними Тижня, підготовкою волонтерів міст, що прийматимуть (близько 18 тис. осіб), опікуватиметься МОН України. Наприклад, у Києві всіх охочих навчатимуть на базі столичних вишів. Але при цьому поки що жодної конкретики.

Ментальний бар’єр  

«Волонтер – людина, що має критичне око. Вона бачить, що в суспільстві відбувається не так, і знає, як це можна змінити. Саме волонтерський досвід допомагає глибше розуміти процеси в суспільстві, створювати мости, взаємодіяти з людьми, з якими в повсякденному житті не перетинаєшся. А волонтерські клуби налагоджують необхідний зв’я­зок між різними соціальними групами та змушують їх свідомо взаємодіяти на тому чи іншому рівні», – розповідає Моцареллі.  

Молодих людей із такою соціальною активною позицією в Україні, на жаль, меншість. «Ніхто зараз не просить молодь бути активною. Ось у чому проблема», – констатує пан Моцареллі.

Сьогодні суспільно активну молодь виховують здебільшого неприбуткові організації. Саме вони найчастіше влаштовують акції, закликаючи її до допомоги. В Україні це волонтерське об’єд­­нання «Альтернатива-В» (член Альянсу європейських волон­­терських організацій та Координаційного комітету міжнародного волонтерського руху при ЮНЕСКО), а також міжнародна ініціатива «Волонтери ООН». Діє також багато дрібніших організацій. «Ми активно співпрацюємо з «Альянсом-В». Та ця організація наразі відправляє в Україну волонтерів з-за кордону дуже рідко. Але й у цьому є величезний плюс – іноземці активно просувають волонтерську діяльність поміж української моло­­ді», – розповідає координатор про­­ектів Фонду дикої природи в Україні (WWF – World Wildlife Fund) Андрій Білокінь.   
Самі організації також проводять активну інформаційну агітацію. Приміром, є три го­лов­ні напрями роботи ініціативи «Волонтери ООН» в Україні. Перший – так званий ребрендинг волонтерства, відкриття різних можливостей для добровольців. На сьогодні діє програма корпоративного волонтерства, що передбачає залучення професіоналів із різних компаній і галузей економіки до роботи за кордоном з метою обміну досвідом, сприяння розвитку сервісу в інших країнах. Для самого роботодавця це хороший піар як корпоративно відповідального гра­вця на ринку. Щороку в програмі бере участь близько 8 тис. осіб. За весь час присутності організації в Україні (з 1993-го) за кордон мобілізували лише 80 кваліфікованих працівників. Другий напрям роботи організації в Україні – залучення волонтерів до політичних процесів. І третій – визнання та просування волонтерства в суспільстві.

Роль держави

Не менш важливою в популяризації волонтерства є роль самої держави. Вже сьогодні деякі виші намагаються активно просувати його поміж своїх студентів. Яскравим прикладом є Національний авіаційний університет, при якому на початку цього року було створено Школу волонтерів. Її випускники отримують сертифікати державного зразка. «На жаль, такий приклад є радше винятком із правила. До нас сьогодні звертаються представники найкращих вишів України, студенти з проханням долучити їх до волонтерської роботи й виписати спеціальні листи про їхню участь у цих заходах. Вони їм потрібні, щоб вручити за кордоном, де більшість із цих студентів планують навчатися та працювати. Адже така опція в переважній частині вітчизняних вищих навчальних закладів не передбачена. З огляду на підвищений попит ми плануємо найближчим часом почати видавати волонтерам сертифікати про участь у наших акціях», – розповідає Білокінь.


Наступним кроком у просуванні волонтерства має стати визнання волонтерського сертифікованого досвіду роботодавцями. «Цей аспект особливо важливий для вчорашніх студентів. Більшість із них після закінчення вищого навчального закладу не мають жодного досвіду роботи або мінімальний», – підсумовує Моцареллі. І тут роль уряду надважлива. Найвищим рівнем визнання волонтерства державою є заснування Національного волонтерського агентства, що на сьогодні діє майже в кожній розвиненій країні.

На думку експертів, популярність волонтерської діяльності поміж українців – питання часу. Вітчизняний рух існує десять років, тоді як у США та Європі його історія налічує понад 35–40 років. 2011-й – Європейський рік волонтерства та підготовка до Євро-2012 – може стати переломним для цього руху в Україні.

ВОЛОНТЕРСТВО ЦЕ-

Згідно із законопроектом «Про волонтерський рух» волонтерство – це будь-яка соціальна, суспільно корисна, неприбуткова та вмотивована діяльність волонтерів та волонтерських організацій, що провадиться шляхом виконання робіт, надання послуг фізичним, юридичним особам та суспільству загалом. Такою не вважається одноразова чи випадкова діяльність або така, що здійснюється на підставі родинних чи дружніх стосунків. Волонтери активно задіяні в галузі культури та спадщини, захисту довкілля, соціальної допомоги, у співпраці в сфері розвитку та спорту, а також у подоланні наслідків природних катастроф.

НА МІСІЇ. Волонтери виконують широкий діапазон завдань: від догляду за неповно­справними людьми до прибирання цвинтарів

Країни – члени ЄС (та їхні регіони) з найактивнішим волонтерським рухом