Львів елегантно увічнює пам’ять про свого знаменитого співвітчизника Леопольда фон Захер-Мазоха, який ще за життя втомився прояснювати свою русинську ідентичність. «За кого вже тільки мене не приймали, за єврея, мадяра, богемця, навіть за жінку», – свого часу скаржився письменник. 2008-го на честь оспівувача насолоди від болю в місті Лева відкрито профільний заклад «Мазох-кафе» й оприлюднено новий переклад трьох повістей – «Дон Жуан з Коломиї», «Венера в хутрі» та «Місячна ніч». Після презентації видання лише за один тиждень розійшовся чверть накладу, що для українсько книговидання вважається мало не рекордом.
Висока читацька увага має кілька причин, і скандальна слава прозаїка, який подарував психології назву статевої перверсії – тут на останньому місці. Книгу оформлено репродукціями світлин еротичної архітектурної пластики Львова – вишукані, розманіжені, екстатичні фігури запрошують у світ, який у ХХ столітті був безповоротно втрачений. Світ тонкої чуттєвості, де чоловіки помічають блакитні жилки нанеймовірно ніжній шкірі коханої й не соромляться відгадувати за інтонаціями нюанси її настрою. Минуло трохи більше ста років, і рядки прози фон Захер-Мазоха набули смаку добре настояного вина, дещо терпкого й до міри солодкавого. Цей літературний «трунок» уміло підготувала перекладачка Наталя Іваничук, у чиїй інтерпретації авторські думки звучать не менш природно, ніж мовою оригіналу.