Кажуть, що європейська бюрократія така ж неповоротка, як і радянська. Але це не точно. Бо, скажімо, можливість політичного притулку для вихідців з Сирії призупинили рекордно швидко, не чекаючи поки в країні буде встановлено справжню демократію. Одинадцять держав вже припинили розглядати відповідні досьє. Це – Німеччина, Австрія, Швеція, Данія, Бельгія, Нідерланди, Італія, Греція, Норвегія, Велика Британія та Швейцарія. Франція обіцяє визначитися «сьогодні-завтра», але з огляду на потужні позиції крайніх правих, вже зрозуміло, яким буде рішення стосовно сирійських біженців.
«Асад уже в Москві, і Вам нічого більше не загрожує», – пояснили Саїду у французькому Управлінні з питань захисту біженців та осіб без громадянства (Ofpra). Чоловік мешкає у Франції понад два роки. Знайшов роботу, щоправда нелегальну, подався на політичний притулок. Зібрав усі документи з доказами своєї причетності до тамтешніх опозиційних сил. «Ефективність вражає, – ділиться він думками з Тижнем. – Зазвичай подібні справи розглядаються роками. Цікаво, українцям також відмовлять у тимчасовому захисті, щойно у вас на Сході проголосять припинення вогню?»
Про українців поки що казати рано, хоча замислитися про перспективи тих, хто оселився в Європі за тимчасовим статусом, не буде зайвим. Сирійський приклад, попри очевидні відмінності між двома війнами, спонукає придивитися до суспільних настроїв щодо втікачів від війни.
«Замороження притулку для сирійців — тимчасовий крок, – наголошує у розмові з Тижнем Фредерік, працівник Міністерства внутрішніх справ Франції. – Він продиктований міркуваннями безпеки. Ситуація в Сирії залишається хаотичною. Під виглядом біженців до Європи можуть легко заїхати терористи та посібники Асада. Краще не поспішати, перечекати, роздивитися, розібратися, що до чого». На думку чиновника, якщо б в Україні було проголошене гіпотетичне припинення вогню, це автоматично поклало б край системі тимчасового захисту. «На те він і тимчасовий, – наголосив він. – Тим паче, Україна, на відміну від Сирії, була і є демократичною державою. Вона не переслідує своїх громадян за політичними, релігійними та расовими ознаками».
На думку багатьох аналітиків, європейське чиновництво оперативно реагує на падіння режиму Асада через потужні впливи крайніх правих. Зокрема, німецька AfD вже пропонує організувати повернення біженців до своїх країн, а консервативний член парламенту (ХДС) Єнс Шпан навіть запропонував «зафрахтувати літаки» і виділити премію в розмірі 1000 євро «всім тим, хто хоче повернутися до Сирії». Шведський політик Пер Їммі Акессон теж звернувся в соціальних мережах до сирійців, щоб сказати, що падіння Башара Асада має стати «гарною можливістю повернутися додому». У тому ж дусі висловлюється австрійський міністр внутрішніх справ Герхард Карнер. Він уже доручив своїй адміністрації «підготувати програму репатріації і депортації до Сирії».
«Жодних сумнівів, йдеться насамперед про політичний сигнал, – робить висновок французький щоденний часопис La Croix. – «Не приїжджайте більше до Європи», –натякають тим, хто тікає з Сирії, або збирається поїхати звідти». Нехай Женевська конвенція 1951 року залишає за кожним право подаватися на притулок, незалежно від регіону та ситуації в ньому. Але податися — не означає отримати. Суспільні ж настрої ж у більшості країн ЄС не залишають багато сумнівів: європейці не готові широко відчиняти двері новим прибульцям, будь-то сирійці, українці, грузини або хто інший.
«Де подаватися на документи, чи забезпечують житлом та роботою?» – читаю регулярно в українських групах у соцмережах. Люди виїздять на Захід, хоч і не масово. Вивозять дітей, шукають кращої долі, інколи – ховають синів від війська. Попри активні бойові дії на Сході, українців давно не чекають із відкритими обіймами. Приймають, надають тимчасовий захист — а далі, як зможете. Політична погода надворі така, що не до гостинності.
«А я таки вирішив повертатись, – каже Саїд після дводенних роздумів. – Хто ж побудує сирійцям кращу державу, якщо не ми?» Пасіонарії, незалежно від громадянства, довго не вагаються. А от що буде з рештою? Чи дійсно дійде до примусової депортації? Поки що подібних прецедентів не спостерігалось, але хто знає? Завтра буде інший день, і він нічим не обіцяє спокою.