І спрямована вона на одне-єдине: будь-яким способом запобігти відпливу населення з «ДНР». Ідеться передусім про бюджетників та персонал «націоналізованих» держпідприємств. Цим людям ось уже місяць розповідають, що альтернативи «ДНР» більше немає. Через «міністерство інформації» керівникам заводів, вишів та медзакладів було спущено формуляри стосовно проведення профілактичних розмов із працівниками, а також активнішого вступу тих до лав громадського руху «Донецкая республика». Причому зміст таких бесід різниться залежно від самого підприємства й завдань, які ставить пропаганда. Так, на промислових велетах Донецька відправлених у відпустку людей намагаються переконати залишатися в «ДНР» і не покидати міста, адже багатьом робітникам власники виробництв пропонували переїзд на підконтрольну Києву територію. Робітникам шахт і заводів активно нав’язують думку, що Україна від них відмовилась і що їхнє майбутнє тільки тут. Більшість справді обирає варіант залишатись і чекати, водночас підписуючи «членські папери» ГР «Донецкая республика».
Дієвим є той рух і серед молоді. Практично всі активісти місцевих вишів уже як не в його лавах, то в «Молодой республике», яку очолює відомий пропагандист Нікіта Кіосєв. Фактично участь у місцевих профспілкових організаціях, КВК, студентському житті автоматично означає членство в одному із сепаратистських рухів. Останні «резервістські збори» це добре демонструють: усі їх учасники (переважно студенти) не просто є членами окупаційних громадських ініціатив, а й були зібрані на полігоні з формулюванням «неявку буде розцінено як дезертирство з відповідними наслідками».
Читайте також: Суворий Донецьк і тури до Чечні
Не відстають у цьому сенсі й місцеві медики. Днями в Донецьку з ними провело «профбесіду» керівництво лікарень. Воно, своєю чергою, отримало відповідні інструкції та рекомендації для підлеглих від окупаційних адміністрацій і спецслужб. Зібраним медикам було зачитано незрозумілий наказ про заборону виїзду «держслужбовців» за межі «ДНР». Про те, що відбувалося, мені розповів один з учасників зборів: «Сьогодні нам зачитали указ чи то наказ про заборону виїзду на територію України для держслужбовців, мотивуючи це тим, що там ми будемо прирівняні до колабораціоністів і нам загрожуватиме строк до восьми років. А тих, кому «пощастить повернутись», як висловився наш головлікар, обов’язково візьмуть на олівець спецслужби, адже там, в Україні, нас однозначно завербували працівники СБУ (інакше як ми повернулись, а не сіли на строк)? На запитання, «відколи це лікарів прирівняли до держслужбовців», нам іще раз настійно порекомендували «не перетинати кордону, щоб уникнути проблем».
За словами медика, третина персоналу сприйняла таку вказівку з піднесенням. Але більшість або висловила невдоволення, бо має родичів на неокупованих територіях, або просто змовчала. Водночас у галузі медицини вводять і нові нормативи надання допомоги, відмінні як від українських, так і від російських. Тут уже більша частина персоналу відверто висловлює свій гнів: не тільки через потребу переучуватись, а й через самі норми, далекі від ідеалу, що знижують якість медицини. Така обробка вже давно триває і в лавах місцевих податківців, і у «воєнізованих гірничорятувальних частинах», і в «МНС». Тут кажуть прямо: шляху назад, в Україну, для цих людей уже немає. А простим смертним «молода держава» готує більш вишуканий шлагбаум. У квітні в Донецьку багато жителів одержали квитанції із зазначенням нарахованого боргу й погрозами, що в разі відмови його погасити боржник може бути не випущений за межі псевдореспубліки.
Читайте також: Зарплати окупованого Донецька
У зв’язку із цим як іще один аргумент активно пропагують «гуманітарну програму з возз’єднання народу Донбасу», про яку майже щодня повідомляє місцеве телебачення. Особливий акцент роблять на виплатах 10 тис. руб. учасникам «Великої Вітчизняної війни» з підконтрольної Україні частини регіону. Захарченко раз по раз згадує, що будь-який учасник бойових дій може одержати цю допомогу в одному з чотирьох пунктів, установлених біля КПВВ. Тоді як в Україні, за його словами, про старих забули й навіть свята 9 Травня більше немає. Але реальний стан промислово-економічної сфери в окупації розбиває будь-яку пропаганду. Тим, кому тут нічим годувати дітей, начхати на пропагандистський маховик. Суть становища місцевих стисло описав один із макіївчан, який працює на шахті «Комсомолець Донбасу». Тут після «зовнішнього управління» зарплату обіцяють буквально щодня, але досі так і не виплатили її гірникам: «Вугілля багато, але воно нікому не потрібне, крім України. А Україна вирішила перевести ТЕС на інше паливо. Металургія «ДНР» теж в ауті. Аграрії намагаються працювати, але їм податок на гектар зробили «хороший». Машинобудування не затребуване: аграрії згортають діяльність. А гроші як заробляти? Не дивно, що в такій ситуації зверхники «ДНР» будь-що намагаються встановити людям перед носом шлагбаум, який — через страх і залякування — затримає місцевих у вже остаточно
«чорній дірці».