ВІКТОР ПЕТРОВ-ДОМОНТОВИЧ (1894–1969), уродженецьДніпропетровська, письменник–неокласик
«Колишнє губерніяльне місто одноповерхових будиночків, що їх споруджували вчителі гімназії, панотці, штабскапітани, колезькі асесори на заощаджуваний гріш, сплачуваний внесками за банковими заставами, вмерло. Воно було розстріляне за перших років революції, його поглинув новий побут, і тепер воно було призначене на остаточне знесення, щоб на звалищах постав новий центр, заллятий світлом нового індустріяльного сонця».
ТЕКСТІВКА ФАНАТІВ ФК «ДНІПРО»
«Родился ребёнок и выпил вино!
И первое слово сказал он: «ДНІПРО»!
ВІССАРІОН БЄЛІНСЬКИЙ (1811–1848), літературний критик
«…Місто надзвичайно оригінальне: вулиці прямі, широкі, є будинки порядні, але все більше мазанки, вулицями бродять свині з поросятами, сплутані коні. На величезній площі стоїть храм, досить великий, але він займає місце самого лишень олтаря згідно зі старим планом. Потьомкін хотів його будувати на цілий аршин ширшим від собора Петра і Павла в Римі – найбільшого у Європі храма. Але вмер, і з ним умерли всі його велетенські плани… Цікавий також міський казенний сад. У ньому тільки одних яблунь до 49 родів, акацій до 30 родів, багато різних американських рослин».
ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ (1855 – Харківщина – 1940-Дніпропетровськ), академік
«Якби мене Господь виніс …у хуторець біля Дніпрових порогів, то я був би найщасливішим у світі чоловіком. Якби можна було приліпитися мені чим-небудь, чи там писарем, чи там членом яким у городі Катеринославі, – умер би й не пішов би геть з нього».
МІЛУШИН, Московський купець, який відвідав із кумому 1885 році Катеринославський ярмарок, про міст через Дніпро
«А на станции Нижне-Днепровск, ошарашамши по две рюмочки и закусивши оные раками местного производства, стали мы на заднюю площадку, чтобы, значит, со страхом и трепетом днепровский мост переехать. Ну и мост: от удивленья и страха многие даже икать начали! И как это трезвый человек такое выдумать мог?»
НЕСТОР МАХНО (1888–1934), провідник анархістського руху 1917–1921 років
«Одним із улюблених аргументів більшовиків проти махновців – що останні за місяць перебування в Катеринославі нічого творчого в життя міста не принесли. Але махновці – не партія і не влада. У Катеринославі вони були в якості військового революційного загону, який беріг свободу міста. Все інше – справа місцевих робітничих мас».
АГРАФЕНА ПОНЯТКОВСЬКА, козачка записанов 1874 році
«А тут, де це тепер город (Катеринослав), тут скрізь були болота та очерети непролазні. Звіру тут водилося багато. Було удень звірюка потягне вівцю, то й не зачіпай його. Пасли скот вони усе по горі; як тілько спустисся, кажуть, під гору – оце, де тепер пристань – тут так і біда, від звіру не відіб’єшся. Сказано, вовка стілько було, що і вовчі чоботи носили, і в вовчих кожухах ходили».