Робота в державних структурах має небагато привабливого. Низьку зарплату й бюрократичний маразм до певної міри компенсують пільги, ранній вихід на пенсію за вислугою років чи можливість долучитися до корупційних схем. Але соціальні вигоди раз по раз скасовують, а на хабарі можна погоріти. Гарантованим досі залишалося отримання пенсії до 40 років, але влада зазіхнула й на цю священну корову бюджетників у погонах – задекларувала збільшення терміну мінімальної вислуги.
Працівники силових відомств відреагували на новації щодо заслуженого відпочинку миттю. За різними даними, від грудня минулого року, коли почали ширитися чутки про реформу, й дотепер рапорти про звільнення подали від 10 до 12 тис. військових та 8 тис. міліціонерів. Офіцери віком від 37 років прагнуть отримати від держави пенсію і встигнути зачепитися в цивільному житті. Адже наступного року мінімальна вислуга становитиме 21 рік, 2013-го – 22 і так до 25. До того ж є побоювання, що відставникам від разової допомоги під час звільнення залишать хіба що якусь частку. Зараз її сума сягає близько 20 тис. грн і більше (залежить від звання, підрозділу та ще багатьох чинників).
Донедавна держава виділяла деякі пільги, що відчутно підтримували скромний бюджет офіцерських сімей: 50% квартплати і 100% відшкодування за оренду житла, додаткові дні до відпустки, пайки – нині все це скасовано. І навіть вислугу визначають для всіх однаково: раніше термін участі в миротворчих операціях рахували рік за три, у складних кліматичних умовах, на бойовому чергуванні чи в Чорнобильській зоні – за півтора. Через такі реформи офіцери масово тікають з армії.
Багнети в землю
«Пенсійна реформа засвідчує, що військо не є пріоритетом для держави, – каже Валентин Бадрак, директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння. – Наслідком масового звільнення стане люмпенізація Збройних сил. Зараз на пенсію ідуть офіцери, які здобули освіту в радянських військових вишах. Вони мають, поза сумнівом, кращий рівень підготовки, бо за часів незалежності на масштабні маневри, стрільби тощо виділяли мало коштів. Нині звільняються здебільшого майори та підполковники – це дуже важлива ланка в армії. Ми можемо мати чудових генералів і солдатів, але без середнього командного складу Збройні Сили не будуть боєздатними».
Звільнення 5–7% загальної кількості 148 тис. військовослужбовців – утрата відчутна. Та не виключена й більша цифра. Зараз без проблем можуть піти на пенсію офіцери, які підписали п’ятирічний контракт 2006 року. Решта охочих мають проблеми: джерела у Збройних силах розповідають про негласне розпорядження не звільняти за станом здоров’я – шукати всі можливі причини для відмови. Ще важче позбутися служби з формулюванням «невиконання умов контракту»: командування документально запевняє в усіх соціальних гарантіях і теоретично, якщо воно своїх обіцянок не дотримується, угоду можна розірвати. На практиці це вдалося одиницям – фаховим військовим юристам.
Час перевертня
МВС перебуває на порозі колосальних кадрових змін: по-перше, анонсоване Анатолієм Могильовим скорочення штату майже на 30%, по-друге, масове звільнення міліціонерів за власним бажанням через пенсійне питання. «Зараз на відпочинок виходять співробітники з вислугою 20 років. Для деяких підрозділів це не матиме серйозних наслідків. Наприклад, якщо замість 40-річного співробітника, який охороняє ув’язнених, працюватиме молодший колега, – розповідає оперуповноважений одного з київських райуправлінь. – Інша річ – оперативна робота. Тут досвід відіграє вирішальну роль. До того ж серед молодих кадрів дуже поширений такий підхід: щойно отримує посаду, відразу переймається питанням: а що я з цього матиму? Звісно, йдеться не про законні премії та надбавки. Та й старі співробітники, задіяні в корупційних схемах, у відставку не поспішають. Для них питання пенсії – другорядне».
«Молодняк» нерідко виконує функцію гарматного м’яса, коли йдеться про боротьбу з корупцією в правоохоронних органах. Саме недосвідчених міліціонерів нерідко «зачищає» Служба внутрішньої безпеки. Тож цілком імовірно, що кар’єрне просування правоохоронців, які успадкують вакансії новоспечених пенсіонерів, не буде надто безхмарним: молодь, охоча мати щось із посади, поповнить лави засуджених за корупційну діяльність.
Післякризовий ринок праці навряд чи зможе забезпечити роботою кожного відставника. «Далеко не всі знайдуть місце в цивільному житті, – говорить Валентин Бадрак. – Хто залишиться за бортом, той може піти у кримінал. Не виключено, хтось після поневірянь у пошуках роботи пристане до опозиційних політичних рухів. Офіцери – люди з неабиякою внутрішньою самодисципліною, але якщо вже приєднаються до політичних сил, то діятимуть активно й рішуче».
Масове зняття погонів може дорого коштувати суспільству: потенційні перевертні й солдати удачі – перспектива не вельми оптимістична. Україна все це вже проходила у 1990-х.