Китайська економічна модель має чимало вад, але не зважаючи на них, Піднебесну не варто недооцінювати як суперника, застерігають автори матеріалу у Foreign Affairs Дан Ванґ і Артур Кребер. Це не перший коментар чи матеріал на цю тему, адже загроза економічної переваги Китаю зростає у багатьох секторах і про це попереджають, як аналітики, так і підприємці та політики у США. Так, наприклад, CEO компанії OpenAI Сем Альтман влітку 2025 року наголошував, що Америка можливо недооцінює «складність та серйозність прогресу Китаю у штучному інтелекті». Сенатор-республіканець Роджер Вікер також зауважував про те, що Америка недооцінює військову загрозу Китаю. «Промислова та технологічна потужність Китаю є на сьогодні невід’ємною частиною світової економіки. Сполучені Штати повинні конкурувати з Китаєм, щоб зберегти себе як технологічного лідера та підтримати галузі, необхідні для процвітання та національної безпеки», — пишуть Дан Ванґ і Артур Кребер. Вони також наполягають, що нинішня політика США — експортний контроль, мита та розрізнена промислова політика, з якою Вашигтон протистоїть Пекіну є неефективною.
Автори матеріалу детально розглядають еволюцію економічної моделі Китаю, а також її сильні та слабкі сторони. Так, вони зазначають, що економічний успіх промислової політики Пекіна великою мірою ґрунтується на тому, що держава вибудувала «глибоку інфраструктуру, необхідну для того, щоб стати стійкою технологічною потугою». І це те, чого бракує Америці. «Вашингтон повинен зосередитися на розбудові власних систем промислової потужності, здійснюючи терплячі, довгострокові інвестиції не тільки в окремі ключові галузі, а й в енергетичну, інформаційну та транспортну інфраструктуру. Якщо цього не зробити, США зіткнуться з подальшою деіндустріалізацією та втратять своє технологічне лідерство», — зазначають Дан Ванґ і Артур Кребер
Піднебесна «створила інноваційну екосистему, зосереджену на потужних електромережах і цифрових мережах, і сформувала величезну робочу силу з передовими знаннями у сфері виробництва». На думку, Дана Ванґа і Артура Кребера, такий підхід дозволив Китаю розвивати нові технології та масштабувати їх швидше, ніж будь-яка інша країна. І ця модель навряд зруйнується через уповільнення економічного зростання або санкції США.
Виклики китайської економічної моделі
Звісно, що у китайській моделі є й проблеми. Так, наприклад, нерегульовані субсидії від держави породили в КНР корупцію. «Яскравим прикладом є китайська напівпровідникова промисловість, яка з 2014 року отримала понад 100 мільярдів доларів прямої державної підтримки в рамках промислової політики. Деякі з проєктів, що фінансувалися за ці гроші, були відвертим шахрайством. Інші проєкти були законними, але і бізнесмени, і урядовці крали з них», — пишуть автори Foreign Affairs. За останні чотири роки більше десятка високопоставлених представників галузі було засуджено за звинуваченням у корупції, зокрема колишнього голову Tsinghua Unigroup Чжао Вейґо, до якої входять кілька важливих компаній-виробників напівпровідників, як наприклад UNISOC.
Через субсидіювання галузей також часом страждають інновації. Як один із прикладів автори статті наводять сферу сонячної енергетики: «Володіння ланцюжком постачання сонячної енергії є стратегічним тріумфом для держави, але компанії, що виробляють сонячні модулі, в основному продають однотипну продукцію, борючись за мізерні прибутки та знижуючи ціни до мінімуму. Те саме стосується виробників електромобілів, смартфонів та багатьох інших продуктів, де занадто багато компаній виробляють подібну продукцію з мінімальною рентабельністю». Утім протягом останніх років Пекін також навчився підлаштовуватися і долати проблеми. Яскравий приклад, який використовують автори статті, це успіхи електомобіля Xiaomi. Зазвичай, на одній із найскладніших трас для перегонів Нюрбургринг у Німеччині перемагають німецькі автомобілі BMW, Porsche чи Mercedes, або ж автівки виготовлені компаніями з Італії, Японії чи Південної Кореї. Однак в червні 2025 року новий швидкісний рекорд для електоавтомобілів там поставив автомобіль Xiaomi — компанії більш відомої своїми смартфонами чи побутовою технікою. «Тріумф Xiaomi на гоночній трасі став символом дивовижно швидкого підйому Китаю до домінування в галузі чистої енергії», — вважають Дан Ванґ і Артур Кребер.
Так, У 2024 році Китай виготовив майже три чверті всіх електромобілів у світі і забезпечив 40 % їх світового експорту. Китайські компанії виробляють більшість акумуляторів у світі (не тільки для електромобілів). Крім того, країна виробляє 60 % електролізерів, що використовуються для вилучення водню з води, та є найефективнішим способом виробництва чистої енергії на основі водню.
Пекін також навчився підлаштовуватися та долати вади власної економічної системи. Так, влада почала скасовувати пільги для підприємств. А в галузів виробників електромобілів вже помітна консолідація, що робить підприємтва більш ефективними. Так, з 2022 року кількість компаній-виробників автомобілів зменшилася із 57 до 49. «Третина виробників електромобілів зараз продає щонайменше 10 000 автомобілів на місяць, тоді як три роки тому таких виробників було менше чверті», — зазначають автори матеріалу у Foreign Affairs.
Однією із найбільших економічних переваг Китаю поруч із глибинною інфраструктурою є найбільша у світі промислова робоча сила, що налічує понад 70 мільйонів осіб. «Завдяки інтенсивному розвитку складних виробничих ланцюгів постачання в країні, китайські керівники заводів, інженери та робітники мають десятиліття «знань про процеси» — практичних знань, отриманих з досвіду — про те, як виготовляти речі та як робити їх кращими», — пишуть Дан Ванґ і Артур Кребер.
США зберігають перевагу, але відстань між супротивниками скорочується
Америка зберігає свою перевагу над Китаєм, але вона скорочується і, як пишуть, автори матеріалу у Foreign Affairs, мита Трампа лише сприяють цьому негативному процесу: «Білий дім стверджує, що мита змусять виробників виробляти свою продукцію на американській землі, як тільки обмеження набудуть повної чинності. Але аналіз адміністрації є помилковим. Виробники залежать від імпорту багатьох ресурсів, і вони не бажають приймати великі інвестиційні рішення на основі непевних заяв Трампа. Фактично, лише з квітня по липень країна втратила понад 10 000 робочих місць у виробничій сфері, одразу після того, як Трамп оголосив про свій план ввести високі мита практично для всіх країн». До того ж промисловий сектор США продовжує скорочуватися «на тлі затримок з випуском продукції, звільнень і падіння якості виробництва. Реальний обсяг виробництва, який стабільно зростав до фінансової кризи 2008 року, тоді різко впав і так і не відновився. Це скорочення відбувається навіть у оборонній промисловості…Сполучені Штати зберігають свою перевагу над Китаєм у кількох критично важливих сферах: програмне забезпечення, біотехнології та штучний інтелект, а також в інноваційній екосистемі, що базується на університетах».
Автори статті у Foreign Affairs вважають для ефективної конкуренції із Китаєм, США потребують не лише зняти ті обмеження, які вже є, але й подолати те, що було спільного між Республіканцями та Демократами: недооцінювання Китаю. «Вашингтон повинен зосередитися на зміцненні власного потенціалу. Це означає початок важкої роботи з розбудови глибинної інфраструктури Сполучених Штатів».
На думку авторів матеріалу, США також доведеться знайти способи зменшити витрати у всіх галузях промисловості. Хоча американці не зможуть і навіть не повинні намагатися конкурувати з Індією чи Китаєм у плані наявності дешевої робочої сили. «Але щоб серйозно підійти до відновлення промисловості, Вашингтон повинен продемонструвати готовність зробити свої ринки привабливими для капіталомістких секторів. Скасування руйнівних мит Трампа, які зроблять американське виробництво надто дорогим, є надзвичайно важливим, як і забезпечення достатньою кількістю дешевої енергії», – вважають автори матеріалу у Foreign Affairs.