Навіть певна частина нардепів від «партії влади», котрі голосували за цей документ, нещадно його критикують. Долучився до лав критиків, попри своє членство у Партії регіонів, і київський градоначальник Олександр Попов. Воно й не дивно: йдеться про бюджет національної катастрофи, який бездарно зверстаний і здатен забезпечити сите життя лише можновладцям, їхній обслузі та «правоохоронним» структурам.
Читайте також: Чим небезпечний бюджет-2013
Столиця не матиме коштів на зарплату бюджетникам і соціальні виплати незахищеним громадянам… Вчені не зможуть проводити дослідження, й Академії наук істотно скоротить число працівників своїх інститутів… Армія не матиме за що закуповувати нову бойову техніку та модернізувати стару… Всі ці твердження – і подібні до них, що стосуються найрізноманітніших сфер життя країні – цілковито вірні, їх заперечити неможливо. Але є у держбюджеті й речі менш глобальні, менш абстрактні – та незрівнянно страшніші. Бо ідеться про життя і смерть десятків тисяч хворих дітей.
6 грудня хворі на СНІД, гепатит і туберкульоз, в тому числі й діти, прийшли стін до Верховної Ради вимагати внести до бюджету 2013 року кошти на лікування смертельно небезпечних хвороб. Але бюджет залишився без змін: у 2013 року на лікування гепатиту у ньому закладено 0 (нуль) гривень, на лікування СНІДу та туберкульозу – лише 40% від потрібної суми.
«Привести дітей до парламенту було останнім відчайдушним кроком, який ми могли зробити, – стверджує Дмитро Шерембей, голова пацієнтської організації ЮКАБ. – Але депутати проголосували за бюджет в тому варіанті, в якому він є зараз, і це катастрофа для України, яка захлинеться трьома епідеміями». Конкретно йдеться про те, що реалізація цього бюджету призведе до смерті наступного року 110 000 українців, які б могли жити й далі, в тому числі чималого числа дітей. Адже припиняти прийом ліків від СНІДу не можна ні на день, небезпечним для пацієнта є й перерва у лікуванні туберкульозу. А що робити хворим на гепатит? Продавати цінні речі чи житло? Так більшість із них і так живуть не надто заможно, і фінансових ресурсів для продовження лікування у них обмаль…
А тим часом проблема полягала в тому, щоб виділити 1 мільярд гривень на лікування у 2013 році хворих на туберкульоз, гепатити та СНІД, конкретно:
• 399 840 тис. грн. на лікування ВІЛ/СНІДу;
• 296 160 тис. грн. на закупівлю медикаментів для лікування туберкульозу;
• 304 000 тис. грн. на протидію всім формам вірусного гепатиту.
Але 242 депутати, чиї картки проголосували за Закон про держбюджет, вирішили, що життя 110 тисяч українських громадян, в тому числі тисяч і тисяч дітей, нічого не варті. Поставити за мільярд відеокамери на виборчих дільницях – це вигідно, бо на цьому потрібні люди можнуть «наварити» грошей. І знову дати, як це робиться останнім часом щороку, три мільярди гривень на санаторно-курортне лікування та оздоровлення самих депутатів, урядовців та чиновників – це справа свята. А кому потрібні ті «маленькі українці», та ще й хворі, та ще й діти? Це ж скільки з ними мороки… Геть!
У пацієнтській організації ЮКАБ, утім, не втрачають надії. Всі сподівання і дорослих, і дітей – на Віктора Януковича, котрий, мовляв, наполягає на повному фінансуванні лікування хворих на туберкульоз, гепатит та СНІД, а капосні урядовці та депутати від Партії регіонів його не слухаються. «Ми впевнені, що президент накладе вето на цей Закон, бо він суперечить його позиції. На це наша остання надія», – наголошує Дмитро Шерембей.
Читайте також: Чому ВІЛ в Україні наступає
Але на чи. добру волю й ласку сподіваються сьогодні важкохворі? На Віктора Федоровича? Ой… Незалежні експерти підрахували вартість деяких цьогорічних витрат Януковича у порівнянні з вартістю лікування дітей з тяжкими хворобами. Й ось що вийшло:
• Дорога до мисливської резиденції «Сухолуччя» = життю 46 дітей з раком на 4-й стадії, який міг би бути вилікуваним за ці гроші.
• Вартість перебудови карпатської дачі Януковича = життю 80 дітей з гострим лейкозом, яким могла б бути зроблена операція з трансплантації кісткового мозку.
• Вартість ремонту дачі «Зоря» в Криму для проведення святкових вечірок Януковича = вартості курсу реабілітації 31 дитини після субарахноїдального крововиливу, тобто позбавленню цих дітей від загрози інвалідності після інсульту.
• Вартість перельотів Януковича на вертольоті = життю 65 дітей з пухлиною стовбура головного мозку, які могли б бути за ці гроші вилікувані.
• Ціна «люксусового» вагону-гаражу для автівок «гаранта» = рік життя 60 дітей, що хворіють на гемофілію А у важкій формі і їм потрібна постійна медикаментозна підтримка.
• Різного штибу витрати на фешенебельне життя глави держави у розмірі 30,26 млн гривень = вартості ефективного лікування 1680 дітей, що мають ДЦП.
Звичайно, глава держави повинен мати і заміську резиденцію, і належний рівень обслуговування, і можливість швидко пересуватися країною – але ж чи не повинен він обмежувати свої бажання та апетити, зважаючи на свою президентську присягу та на елементарні моральні норми? Чи патріарх Кіріл заздалегідь відпустив усі можливі та неможливі гріхи Віктору Федоровичу?
Читайте також: Як українська влада відмовляється від хворих на СНІД
Суто теоретично у цій ситуації можна було би сподіватися ще й на тих, кого звуть олігархами. Для кожного них якийсь мільйон гривень – це не гроші, бо ж, скажімо, на свої улюблені футбольні клуби вони витрачають у кілька десятків, якщо не сотень разів більше. Всього й проблем – не купити у тропічних країнах чергового чорношкірого «шахтаря» чи «металурга», і це врятує життя тисяч і тисяч дітей. Але хіба ж утримаєшся від того, щоби побавитися улюбленою іграшкою? І не тільки у лікування хворих дітей не вкладають олігархи (крім якихось демонстративних жестів задля піару), а й у підготовку талановитих українських хлопчаків-футболістів, у масовий спорт, який – знов-таки – зміцнює здоров’я тисяч і тисяч дітей…
Отож ставлення чинної владної системи та її знакових функціонерів і творців до проблеми порятунку тисяч і тисяч тяжкохворих дітей зайвий раз засвідчує її антиукраїнський та загалом антилюдяний характер. І те, що свої дії влада ґрунтує на нею ж ухвалених законах, тільки поглиблює її провини; згадаймо, що у Нюрнбергу нацистських бонз судили не в останню чергу за створення та ретельне виконання злочинних законів.