З часу президентських перегонів 2010 року минуло близько 2 місяців. Відбулось безліч політичних подій, які змусили відчути, що ці два місяці – це ціла епоха. І зараз практично ніхто не згадує за «сюрприз», бронзового призера виборів 2010 року – С.Тігіпка. Чому так трапилось і які перспективи цього політика? Це питання, на які варто дати відповідь, оскільки вони показові для багатьох українських політиків.
За великим рахунком нічого несподіваного з Тігіпком не трапилось. Він лише ще раз яскраво засвітив свою політичну суть – непринциповий, несамостійний, слабкий політик-невдаха, який не зовсім розуміє, що він робить в політиці і для чого. Професіонали, дивлячись на Сергія Тігіпка, пам’ятають, що він дременув з уряду Ющенка, коли запахло опозицією. Потім фактично кинув партію «Трудова Україна», яку очолював у 2000-2002 роках. Під час кризи 2004 року залишив напризволяще Нацбанк, а коли запахло паленим під час помаранчевої революції – накивав п’ятами зі штабу Януковича.
З таким політичним послужним списком цей 50-річний банкір, раптом здався виборцю «молодим та сильним політиком». Особливо комедійно виглядає цей «сильний» політик, коли він пояснює, що в політиці він стає на те місце, на яке йому вкажуть інші. В листопаді 2009 року на питання «Чому Ви не балотувалися у Президенти в 2004 році?» він відповів: «Так складалися обставини в 2004 році і раніше, що я міг тоді балотуватися лише кандидатом від влади, а від влади повинна була висуватися одна людина, і це повинен був бути прем’єр-міністр. У нас в країні у Прем’єра традиційно дуже високі рейтинги, величезна впізнаваність і, природно, він має великі переваги. Але стати прем’єром за рік до виборів мені не вдалося. Тоді був висунутий Президентом Кучмою і затверджений у парламенті Віктор Янукович. А висуватися другим поряд з ним було недоцільно. От якби після двох турів двох Вікторів зняли, тоді б я став Президентом точно».
І от під час виборів 2010 року 13% виборців здалось, що красивий та сильний тілом це – те ж саме, що красивий і сильний душею… Але «горбатого могила виправить»… Тігіпко почув, що і Янукович, і Тимошенко у випадку їх обрання президентами пропонують йому посаду голови уряду, і зайняв тактично неправильну позицію. Просто в черговий раз заліз в кущі, заявивши, що нікого підтримувати не буде, а подивиться спочатку, хто виграє, а тоді буде розмовляти з переможцем. Кому він потім буде потрібен не зрозуміло, та ще й переможцю. Наївні фрази наївного кандидата для наївного виборця.
В.Янукович переміг без допомоги Тігіпка і розпочав тотальне захоплення влади. Завдяки «тушкам» Ю.Тимошенко відправили у відставку. Далі та ж кампанія проштовхнула зміни до регламенту щодо неконституційного способу формування коаліції.
Про Сергія Тігіпка вже всі забули. І він, ніким і нічим не спокушуваний, заявляв на словах красиві речі. Діалог Тігіпка на телеканалі ТВi на початку березня чудово описав на своєму блозі Мустафа Найем. Так, на запитання ведучого В.Портнікова, як він ставиться до нової процедури формування коаліції, Тігіпко заявив: «На мій погляд, це буде колосальна помилка і Януковича, якщо він підпише цей закон, і більшості, і Партії регіонів, якщо вони підуть на це. Тому що це пряме порушення Конституції, в якій чітко написано, що більшість у парламенті створюють фракції і стоїть крапка. Ні одна чесна людина не підтримає таку владу…
Це такий же метод, який використовують сьогодні рейдери в Україні. Спочатку зайдемо, а після цього звертайтесь до Конституційного суду… Я вважаю тут абсолютно все чітко: в Конституції записано і до цього часу влада так і діяла, що все ж таки більшість створювали фракції…
Якщо це буде, я вважаю, що буде дуже така велика консолідація демократичних сил і проти Януковича, і проти Партії регіонів, і проти такої більшості. Ні одна порядна людина з ними співпрацювати не буде».
«Ви в такий уряд, який буде створений в такій коаліції, не підете?, – перепитав Портніков.
«Ніколи! Ніколи! Інакше я б не поважав тих людей, які за мене голосували – більше трьох мільйонів двохсот тисяч людей. Я би вважав, що я просто зрадив їх».
Отак-то. Але регіонали сформували коаліцію саме в той спосіб, проти якого так протестував Тігіпко, та сформували суто «регіональний» уряд.
Але про Тігіпка нарешті згадали серед регіоналів. Щоб долучити до себе його електоральне поле, йому запропонували посаду одного з семи віце-прем’єр-міністрів (не першого!) з ситуацією, коли він ні за що не буде відповідати і ні на що не буде впливати. Просто сидітиме на задвірках і не заважатиме.
І що ви думаєте? Замість того, щоб грюкнути дверима, поставити ультиматум щодо посади і впровадження реформ, Тігіпко фактично одразу погодився на те місце, яке йому вказали. Знаєте, де тепер його місце?.. Правильно. Біля… Одним словом ось вам фотографія ложі уряду і самі зрозумієте.
Відчуваючи, що його «опустили», Тігіпко 12 березня ніяково, але відверто приречено ляпнув: «Для мене це (робота в уряді) політичний ризик. Якщо будуть реформи – я виграю, не будуть – я програю», – і додав: «Не чекайте від мене критики влади».
31 березня Азаров вже шпетив Тігіпка: «Я звертаю увагу Клюєва і Тігіпка на недостатність заходів, що вони вживають, щоб забезпечити стабільну цінову ситуацію».
Не дивно, що прозріння від «сильного», «красивого» та «альтернативного» прийшло до багатьох. Оглядачі відзначають: «Наразі Інтернет-форуми переповнені розчаруванням тих, хто повірив, що Тігіпко є справжньою «альтернативою». В те, як в черговий раз Тігіпко кинув своїх, багато хто ще не вірить, але Інтернет-видання NEWSru.ua 15 березня писало: «За даними джерела в АП, пропозицію очолити Партію регіонів Тігіпко отримав від президента Віктора Януковича в комплекті з посадою віце-прем’єра. При цьому Тігіпко нібито погодився відмовитися від розвитку свого особистого політичного проекту – партії «Сильна Україна»… Побічно варіант того, що Тігіпко заморозить розкручення своєї партії, підтверджується інформацією, що з’явилася минулого тижня на сайті «Лівий берег». Там повідомлялося, що однією з умов призначення Сергія Тігіпка на посаду віце-прем’єра з економічних питань, була його відмова від самостійного політичного проекту на чергових виборах до місцевих рад і Верховної Ради».
Для того щоб вигідно продати свій електорат регіоналам або мати запасний аеродром для власного проекту, С.Тігіпку важливо зараз зберігати високий рейтинг. Природно, що він переживає за те, як його виборець відреагує на «місце», яке вказали Тігіпку в регіоналівському уряді. За всієї логіки, його рейтинг має поступово, але неухильно падати. Але Тігіпко не став чекати гіршого і вже 27 березня поспішив заявити: «Дослідження показують, що мій рейтинг неістотно впав. Він практично залишився на тому ж рівні. А ті, хто пішли в опозицію, колосально втратили».
Результати соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології, оприлюдненого 12 квітня свідчать про дещо інше. Людей запитали щодо ймовірних виборів до парламенту. Найбільш близький зріз з яким можна (з певними умовностями) порівнювати ці цифри це результат першого туру виборів Президента України. Так от при такому порівнянні Тігіпку абсолютно нема чим похвалитись. Дійсно, БЮТ, який повністю втратив владу, втратив у підтримці з 25% до 13,6%. Але для «переможця» Тігіпко падіння куди більш показове. Його рейтинг впав з 13,05% до 6,6%. Тігіпко реально наблизився до Яценюка, чий рейтинг спустився лише з 6,96% до 4,3%.
Так чи інакше, але часу в Тігіпка на роздуми все менше. Коли він усвідомить, що його рейтинг і далі повзе вниз, слід нарешті визначитись, для чого він повернувся в політику. Варіанти два: або кинути регіоналів, заявивши, що вони не реформатори і не дали йому порятувати країну, не виправдали сподівань і т.д. і т.п. І тоді розпочати власний політичний проект. Проте це крок для політика, який готовий до тривалої політичної боротьби без миттєвих дивідендів. А я не впевнений, що це для Тігіпка. Він швидше нагадує обережного політичного спекулянта, а не наполегливого і талановитого виробника. І це явно останній його прихід в політику. Тому для нього лишається можливим варіант посидіти на посаді голови Партії регіонів та на посаді віце-прем’єра в ролі «весільного генерала» і піти з великої політики.
Найбільш прикра ситуація для виборця Тигіпка, який повірив в нього як більш молодого, більш проукраїнського реформатора на відміну від Партії регіонів. Взагалі в суспільстві наростає потреба у нових підходах, нових обличчях, нових пропозиціях. Це засвідчив вихід на сцену С.Тігіпка та А.Яценюка. Український соціолог, науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна в інтерв’ю ForUm’у вказує: «У березні ми проводили дослідження і запитували, яку фракцію у Верховній Раді ви підтримуєте. Можу вам сказати, що вільних від симпатій до парламентських політичних сил в Україні досить багато. Одним словом, вільне поле є… Правда, отримати 3% для проходження у ВР важко. Але все одно, подивіться, народ зголоднів за свіженьким. Це на руку новим і молодим».
Але у випадку з Тігіпком, який пішов в уряд регіоналів, це нагадує уявну ситуацію з «Титаніком», на який перед відплиттям завантажили справний човен, але оскільки місця для нього не було передбачено, то його скинули на якісь конструкції, які зробили велику дірку в човні і з кожним днем роблять її все більшою. Таким чином, коли все ж таки «Титанік» допливе до свого фатального айсберга, човен, для тих хто буде намагатись врятуватись на ньому, буде абсолютно не придатний і потоне разом з «Титаніком», навіть якщо окремо. Єдиний шанс – спустити човен якомога раніше і спробувати залатати діру на плаву.