У статті Торстена Юнґгольта «Ілюзії Урсули фон дер Ляєн» розглядається майбутнє Збройних сил ФРН. Так, у рядах ХДС/ХСС широко дискутують про повернення військового призову. А міністр оборони хоче запросити на службу громадян ЄС – за прикладом Бельгії. Проте більш уважний погляд на сусідню країну позбавляє ілюзії щодо успіху такої стратегії. Скасування обов’язкової військової служби в 2011 році зіграло злий жарт із Бундесвером. Відтоді військовим надзвичайно важко загітувати вступати в свої лави. У ХДС, за керівництва Аннеґрет Крамп-Карренбауер почалися розмови про відновлення цієї повинності, можливо, в якійсь видозміненій формі. Але це більше стосується минулого. Міністра ж оборони вже два роки турбує дещо інше питання: чи вдасться набрати військовослужбовців у Бундесвер із громадян інших країн ЄС? Але HR-стратеги, мабуть, не знають наскільки великий, а найголовніше, реальний рекрутинговий потенціал інших країн. Усе залежить від обраної моделі.
Треба сказати, що спроби бельгійської армії розв’язати свої проблеми таким чином, навряд чи можна вважати гарним прикладом для Бундесверу. Ця модель полягає в тому, що всі громадяни ЄС та Швейцарії віком від 18 до 34, які не є військовозобов'язаними в своїх країнах, можуть переходити на службу до бельгійців. У першій половині 2005 року вдалося загітувати аж 292 іноземці, з яких на службу було взято лише двадцятьох, інших відсіяли в основному через незнання французької мови. Якщо взяти загальні цифри, то станом на кінець 2016 року 136 солдатів-іноземців служили в Збройних силах Бельгії. Тому очевидно, що цей приклад не годиться як основа для відновлення армії. Звичайно, Німеччині буде надзвичайно важко відновити військову повинність у попередніх форматах. Та й сам Бундесвер нині не зможе «перетравити» таку кількість гіпотетичних призовників. Крамп-Карренбауер також хоче обговорити ще питання виконання технічних робіт для армії або служби в громадських організаціях для хлопців і дівчат, які досягли 18 років, як альтернативні способи.
Читайте також: Die Welt: відлуння ГУЛАГу в Росії, Трамп – корисний ідіот для Путіна, переможець Юнкер
У свою чергу, автор Гольґер Цшепітц звертає увагу читачів на лихоманку в Туреччині. Турецька валюта вкотре встановлює негативні рекорди. Зростають побоювання щодо платоспроможності місцевих банків. Саме звідси починаються проблеми для Європи. Якщо поглянути на ситуацію з політичної точки зору, Туреччина, зважаючи на її геостратегічне розташування, відіграє важливу роль. І не тільки криза з біженцями це засвідчила. Раніше чомусь мало хто враховував її економічний вплив. І тому падіння курсу турецької ліри, вважається подією містечкового характеру. Але як показує реальність, це помилкове сприйняття. Фінансова криза матиме значний вплив на всю Європу. І питання тут уже дійсно стосуються стабільності банківської системи. Ліру вже давненько лихоманить. У п’ятницю турецька валюта втратила більш ніж 20% вартості відносно американського долара. З початку року падіння становить 40%. Це створило величезні проблеми для місцевих підприємств та банків. Багато з них має кредити в американській валюті й не можуть їх обслуговувати.
Також вони мають борги перед європейськими кредиторами. Йдеться про державні запозичення, які західні банки надали турецьким підприємцям та фінансовим установам для стабілізації економіки. Цифри говорять про те, що загалом туркам позичили близько $223 млрд. Насамперед ця криза зачепить іспанські, італійські та французькі фінансово-кредитні установи. Причина цього негативного процесу – це суперечка з американським президентом Дональдом Трампом, який посилює штрафні мита проти турецьких товарів, зокрема на алюміній та сталь. США вимагають негайного звільнення пастора Ендрю Брансона та інших своїх громадян. Вашингтон уже ввів персональні санкції проти турецьких міністрів внутрішніх справ та юстиції. Ердоган видав наказ відповідно відреагувати й відносно американських високопосадовців. Видається, що турецька ліра нині увійшла в круте піке, акції підприємств – під величезним тиском, а банки з жахом чекають майбутнього. Тож, як видно, перспективи турецької економіки не надто райдужні. Та й для Європи прозвучав тривожний дзвіночок.
Читайте також: ЄС у світі кривдників
Видання приділяє багато уваги і стосункам між Росією та США. Так, Браян Бендер спробував розібратися про що ж насправді розмовляли президенти обох країн. Досі не опубліковані російські документи могли б прояснити головну мету їхньої бесіди. Очевидним видається, що Путін робив пропозиції щодо атомної та космічної зброї. Видання «Politico» оприлюднило документ, який може бути переліком тем на переговорах від російської сторони. За даними видання, зміст цієї записки Путін використовував під час розмови з Трампом. У свою чергу, Die Welt перевірила російськомовну версію документа, що мав назву «Щодо теми контролю над озброєнням». Людина, яка передала цей папірець мас-медіа, отримала його від російських високопосадовців. З-поміж усього іншого, цей документ пропонує п’ятирічне подовження програми, яку підписував ще Барак Обама, щодо зменшення запасів стратегічної ядерної зброї. Але для цього потрібно буде ще досягти згоди демократів. Вони хочуть внести в Конгрес резолюцію, яка не матиме юридичних зобов’язань. У ній вони показали б себе «глибоко стурбованими» відносно загрози нової гонки озброєнь. Як би там не було, але контроль над ядерною зброєю залишається важливою сферою американсько-російських відносин, тому підтримку тут забезпечать обидві сторони: як республіканці так і демократи. Цей документ також відкрив таємницю відносно роботи над новим так званим договором про космічний простір. Країни дотримуються старої угоди від 1967 року, за якою забороняється розміщення зброї масового знищення в космосі. Як і Китай, так і США з Росією підозрюють одне одного в зворотному.
Читайте також: Скандальне турне Трампа
Іншій журналіст видання Інга Пилипчук стверджує, що «нинішня Грузія – це не Радянський Союз». Десять років тому Росія захопила частину Грузії – це травма для багатьох грузинів. Але якщо взяти чисто економічний розрахунок, то місцевим доводиться приховувати свою злість, адже російські туристи залишають багато грошей у країні. Грузія переживає туристичний бум. За перший квартал 2018 року її відвідало майже 1,5 млн туристів, що на 15% більше ніж торік. Відвідувачі з Росії, Ірану, Вірменії, Азербайджану та Туреччини приїжджають сюди найчастіше. Росіян стало більше на 25–30% порівняно з 2017 роком. Зважаючи на ці цифри можна подумати, що країни мають добросусідські відносини. Але, звичайно, це не так, особливо в ці серпневі дні, на які припадає десята річниця початку російсько-грузинської війни. Відтоді Південна Осетія та Абхазія перебувають під контролем Російської Федерації. Ці регіони займають площу приблизно 20% території Грузії. Цими днями в країні відбулися численні заходи з ушанування полеглих, багато грузинів проводило флешмоби в соціальних мережах на засудження російської агресії. Але не все так однозначно. «Краще про це не говорити» – цей принцип застосовують місцеві туристичні агенції. Як нещодавно написали в одному інформаційному ресурсі, мовчання про російську окупацію належить до неписаних правил грузинських організацій екскурсоводів. Деякі орендодавці житла вважають, що краще не говорити про політику. Схожий курс узяв й грузинський уряд. Хоча він вважається більше прозахідним, але одночасно виступає й за покращення відносин із Москвою. Без грошей російських туристів у місцевої економіки можуть бути проблеми, навіть якщо вони у середньому й витрачають менше грошей, ніж європейці. Тривожним є те, що 53% об’єктів нерухомості, придбаних іноземцями в період із 2012 по 2016 рік, належать росіянам.