Одинадцятирічна Сара з північно-сирійського села Тіль-Фендер хоче ще трохи побавитися перед обідом і піднімається сходами на дах будинку, звідки видно кордон із Туреччиною. Щойно вона там опиняється — лунає постріл, снайперська куля влучає дівчинці в голову. І хоча Сару негайно везуть до лікарні, унаслідок важкого поранення вона там помирає.
Це трапилося наприкінці жовтня. Дівчинка була однією з кількох мешканців регіону, які загинули тоді під час нападів турецької армії. «Турки раз у раз обстрілюють нашу прикордонну зону, — каже Бадрехан, молодий журналіст із Північної Сирії. — Ми до цього звикли, але тепер є загроза справжньої великої війни, яка стане для нас усіх фатальною». Під «великою війною» він має на увазі вторгнення, про яке повідомив турецький президент Реджеп Таїп Ердоган. «Ці терористи мусять звільнити райони на схід від Євфрату. Якщо вони не підуть, ми позбудемося їх, бо вони нам заважають», — заявив той у понеділок.
Читайте також: Die Welt: Путінський торг біженцями
Приготування тривають повним ходом. Як повідомляють турецькі державні ЗМІ, у райони поблизу сирійського кордону переводять танки, артилерію та солдатів. У бойовій готовності 15 тис. бойовиків, яких натренувала й озброїла Анкара. Спершу вони мають просунутися в район на схід від Євфрату, у центральний регіон Північної Сирії, керований демократичним самоврядуванням та опозиційний до сирійського режиму. Федеральний, базово-демократичний проект арабів, курдів і туркменів — дороговказ для всього регіону, адже пропонує реалістичну альтернативу авторитарній централістській державі сирійського режиму. Окрім того, це позитивний приклад релігійного й етнічного співіснування.
Для Північної Сирії турецьке вторгнення може стати другим екзистенційним випробуванням на міцність. «Ісламську державу» («ІД») за підтримки Америки вдалося здолати аж після чотирьох довгих років боротьби. А тепер війна з Туреччиною? Вона зробить біженцями сотні тисяч людей, зруйнує важко виборений мир і здобуту стабільність Північної Сирії. Але така поразка у війні з Туреччиною та її переважно ісламістськими найманцями, яку в березні пережив курдський анклав Афрін на північному заході Сирії, у регіоні на схід від Євфрату не повториться. Принаймні в цьому впевнений Кіно Ґабріель, речник Сирійських демократичних сил (СДС): «Ні, другого Афріна не буде, ми дуже добре підготувалися».
Як запевняє християнський речник СДС у своєму офісі в Айн-Іссі, для Туреччини такий наступ став би воєнною катастрофою. «В Афріні була домовленість із росіянами, яка дозволила Анкарі наступати, — пояснює Ґабріель. — У нас уздовж сирійсько-турецького кордону стоять американські спостережні пости». Туреччина, на його думку, не ризикне конфліктувати зі своїм партнером по НАТО.
Уже давно не лише курдський проект
Для боротьби з «ІД» Вашингтон розмістив у Північній Сирії близько 4 тис. солдатів. Водночас американські військові допомагають відновлювати цивільне життя. Вони привозять меблі для офісів і шкіл, прибирають руїни та ремонтують дороги. Відбуваються регулярні зустрічі відповідальних посадових осіб США та представників місцевої адміністрації. Америка підтримує демократичну модель у Північній Сирії. Питання лише в тому, чи готова вона її захищати в разі турецької агресії.
До Північної Сирії входить сім самостійних адміністративних округів, серед яких є також більші регіони з переважно арабським населенням. Про виключно «курдський проект», як це намагаються подати турецькі ЗМІ, у Північній Сирії вже не може бути й мови. Локальні органи влади відображають відповідне етнічне співвідношення місцевого населення. Окрім того, у Північній Сирії керівні посади постійно обіймають чоловік і жінка. Ідеться водночас не лише про рівноправність, а й про запобігання кумівству й корупції. Наразі формується виконавча комісія, яка на надрегіональному рівні має координувати роботу місцевих адміністрацій і рад. «Туреччині ці процеси вкрай не подобаються», — каже речник СДС Ґабріель. Він вважає, що боротьба з тероризмом, яку Ердоган наводить як причину для інтервенції, лише привід. «Це, без сумніву, нищення нашого демократичного проекту, у якому Анкара та інші уряди вбачають загрозу для себе».
До ворогів Північної Сирії вже давно належить також і режим у Дамаску, хоча північно-сирійська адміністрація й залишила йому дві військові бази, а також посади в Хасеке й Камишли. Президенту Башару Асаду кортить якнайшвидше відвоювати той регіон, що простягається від Євфрату до Іраку. Це одна з житниць Сирії, а також територія з найбільшими в країні покладами нафти й газу та найважливішими дамбами для виробництва електроенергії. У середині року режим навіть був готовий піти на переговори із самоврядуванням Північної Сирії й у липні в Дамаску відбулися дві зустрічі. «Ми дійшли згоди в дрібніших питаннях, — пригадує Насіра Ґавріє, одна з п’яти учасників із боку Північної Сирії. — Однак коли мова зайшла про запровадження децентралізованих структур, усе порозуміння зникло».
Читайте також: "Обговоримо в Росії". Ердоган відреагував на введення війська Асада в Манбідж
Водночас сьогодні Сирії потрібні незалежні провінції із самостійним управлінням, наголошує політикиня з міста Камишли. Адже лише так, на її думку, можна було б реалізувати демократію та впоратися з мультикультурним і мультиконфесійним населенням Сирії. «Але, на жаль, режим тримається за всемогутню централістську державу», — стверджує Ґавріє. Вона вбрана у шовкову чорну блузу, рудувате волосся спадає їй на плечі. Для неї, як представниці адміністрації, організованої на засадах базової демократії, така позиція неприйнятна. «У Дамаску, вочевидь, усе ще думають, що можна продовжити розпочате в старі часи, перед революцією. Але після семи років громадянської війни це абсолютно неможливо, — каже вона, хитаючи головою. — Не можна просто перевести годинник назад, наче нічого не сталося».
Попри невдалі переговори, Ґавріє оптимістично дивиться в політичне майбутнє Північної Сирії. Вона багато очікує від нового спеціального уповноваженого ООН Ґейра Педерсена. Норвежець стане наступником Стаффана де Містури, який після чотирьох років безуспішних спроб посередництва йде у відставку з особистих причин. На всі попередні мирні переговори в Женеві й у казахській Астані представників Північної Сирії не допускали. «Буде комісія, яка розробить нову сирійську Конституцію, — пояснює Ґавріє. — Це має змінитися, й так і буде. Ми представляємо демократичну систему в регіоні, який становить третину країни».
Читайте також: Глава Пентагону підписав указ про виведення військ США з Сирії – CNN
За її словами, США та Франція мали б гарантувати участь Північної Сирії в наступних раундах переговорів у Женеві та в конституційній комісії. «Нині йдеться про розподіл місць, — каже вона. — Звісно, режим хоче отримати більшість, але новий спецуповноважений ООН цього точно не допустить». Однак турецький президент Ердоган наразі не створює враження готового дозволити такий процес. У п’ятницю він провів телефонну розмову з Трампом і, як повідомив пізніше, домовився про «ефективнішу» співпрацю в Північній Сирії. У понеділок він попередив про те, що наступ може початися в «будь-який момент», але натякнув на можливість порозуміння зі США.
Яким міг би бути самоврядний регіон на схід від Євфрату після турецького нападу, показує приклад Афріна. Арабські сім’ї там заселили в будинки вигнаних курдів, у школах діти вивчають турецьку мову, основним платіжним засобом є турецька ліра. Сирійські бойовики плюндрують, грабують, викрадають людей, вимагаючи викуп. Про це повідомляють численні мешканці Афріна. Замість права та порядку тут панують свавілля й хаос. «У нас такого не буде, — укотре наголошує речник СДС Ґабріель. — Не думаю, що Америка й міжнародна коаліція проти «ІД» допустять вторгнення, як у Афріні». Ердоган натякнув, що президент США вже схиляється до його курсу: Трамп, мовляв, позитивно відреагував на плани Туреччини щодо воєнних дій на схід від Євфрату. Але не виключено, що турецький президент просто видає бажане за дійсне. Останнє слово за Пентагоном.