Для захисників клімату вітряки — спосіб зменшити викиди вуглекислого газу (двоокису вуглецю, СО2) та важлива частина запланованого енергетичного переходу. Натомість в очах зоозахисників ці установки є причиною загибелі десятків тисяч птахів і кажанів щорічно, і це лише в Німеччині.
Схожа ситуація із полями кукурудзи, біопаливо на основі якої мало б замінити бензин і дизель. З погляду клімату вони скорочують парникові гази, а для незліченних комах і птахів монокультури, що інтенсивно обприскуються, навпаки, нищівні. Або посадки лісу: у багатьох лісах десятиліттями досаджували дерева, часто хвойні. Хоча вони і зберігали багато вуглецю, але як монокультури особливо вразливі до короїдів та посухи і, окрім того, практично не забезпечують різноманітного середовища проживання для інших лісових мешканців.
Наведемо три приклади, що унаочнюють конфлікт між захистом клімату та захистом видів. По-перше, ця зелено-зелена дилема виявляється не лише в ФРН, а й в усьому світі. Багато де видається, що ці цілі взагалі взаємовиключні. Отже, одна з них має стати пріоритетною?
Читайте також Без паніки: кліматичні зміни можуть виявитися корисними для сільського господарства
Згідно з тим, що оголосили днями представники вищих органів обох напрямів, Міжурядової групи експертів з питань змін клімату (Intergovernmental Panel on Climate Change, IPCC) і Міжурядової науково-політичної платформи з біорізноманіття та екосистемних послуг (Intergovernmental Science-Policy Platform on Biodiversity and Ecosystem Services, IPBES), — ні. Досі вони вперше спільно радилися про те, як об’єднати захист клімату і видів. На думку дослідників, «перехід до сталішого, здоровішого і справедливішого світу може бути прискорений для всіх, лише якщо розглядати перше і друге як рішення однієї складної проблеми». Що конкретно це означає, 50 експертів обох кіл представили у першій спільній доповіді.
У ній вони, наприклад, виступають за жорстке обмеження вирощування біоенергетичних рослин, як-от кукурудзи і швидкорослих дерев. Ті, мовляв, погані не лише через видову одноманітність. Витісняючи харчові рослини на інші землі, вони спричинили додаткове вирубування лісів чи осушування боліт на багатьох територіях. В атмосферу потрапив додатковий вуглець, було втрачено види. Окрім того, розкритикували інтенсивне використання пестицидів і добрив у сільському господарстві. Один із авторів вважає енергетичні рослини «найгіршою з можливих ідей» із погляду об’єднання захисту клімату та захисту видів.
Дослідники також висловлюються проти неправильного насаджування лісів. Висаджування непритаманних району дерев у місцях, де їх не повинно бути, справді може принести тимчасову користь клімату і лісу. Однак науковці вважають, що такі дерева витісняють місцеві флору і фауну та змінюють кругообіг води. Цим насадження перешкоджають адаптації життєвих середовищ до глобального потепління. Системи мають бути витривалими, інакше якоїсь миті повністю зруйнуються.
Тому дослідники виступають за ще більшу ставку на змішані ліси. Наприклад, дугласію тисолисту з Північної Америки можна було б використовувати в наших широтах замість ялини, що вимирає. Дугласія краще переносить посуху, а в іншому багато в чому схожа на ялину та може стати середовищем існування для тих самих видів комах. Однак вона має бути лише однією з багатьох можливих замін, а не єдиним варіантом.
Нефахівці, ймовірно, вважають зміну клімату та вимирання видів загальною проблемою довкілля, але донедавна в науці це були значною мірою відокремлені сфери. Тут дослідники клімату, там захисники видів. Причини цього різноманітні. Одна з найістотніших — клімат раніше опинився у глобальному фокусі. Те, що жодна країна самотужки не зможе вирішити проблеми парникового ефекту, усвідомили дуже швидко.
Натомість про вимирання видів довго вважали, що воно більше залежить від місцевих рішень — чи вирубають ліс, чи осушать болото, чи полюватимуть на носорога. Відповідно, IPCC створили раніше, в 1988 році. І лише коли стало зрозуміло, що вимирання видів також вимагає міжнародних зусиль, 2012 року з’явився відповідник і в справі біорізноманіття, тобто IPBES. Обидві сторони розвивалися самостійно, займаючись виключно власними темами.
Читайте також: Die Welt: Що буде з політичною системою після пандемії
До всього, є й психологічний ефект. «Питання клімату людям, як правило, зрозуміліше», — заважив Йозеф Зеттеле з Центру екологічних досліджень Гельмгольца у Галле, тепер експерт у обох радах. Тему, за словами еколога, спершу «пов’язали з погодою, на це й робили ставку в комунікації». Зміни клімату відчувають і непрофесіонали, і не в останню чергу в лісах, — однак мало кому помітні зменшення кількості тварин чи втрата видів.
До прикладу, за останні десять років кількість метеликів на багатьох територіях загалом залишилася однаковою. Проте різноманітність видів знизилася майже на 10%. «Не помітно, що зникло багато запилювачів, — пояснив Зеттеле. — Адже в супермаркетах у нас все ще нічого не бракує».
То чому ж для об’єднання цих двох напрямів знадобилося так багато часу? Через страх IPCC за свою «давню справу», дає зрозуміти Зеттеле. Доповіді IPBES з’являлися значно швидше, на міжнародному рівні їх презентують так само масштабно, як і доповіді експертів із клімату. Дрібка гордості, додає він, мабуть, теж грає роль.
Слід зазначити, що IPCC і раніше не повністю ігнорувала питання біорізноманіття. В спеціальному звіті за 2018 рік кліматологи попереджали про взаємозв’язок: якщо Земля нагріється більш ніж на 1,5 °C, водночас із катастрофічними погодними аномаліями та незворотними змінами клімату ймовірний також колапс багатьох екосистем. Великі ділянки коралових рифів вицвітають, льодовики тануть, пасовища пересихають, орні землі перетворюються на пустирища. До того ж багато заходів на захист клімату шкодили природі.
Читайте також: Контури нового розламу
Саме тому Альмут Арнет, дослідниця атмосфери в Технологічному інституті Карлсруе, а також авторка в обидвох царинах, назвала цей початок співпраці «супершансом». Адже стало зрозуміло, що проблеми можна вирішити лише спільними зусиллями. Охорона видів, додає її колега Ганс-Отто Пьортнер з Інституту Альфреда Веґенера в Бремергафені, «марна», якщо не вдасться зберегти середовище проживання, оскільки стає занадто тепло.
За словами експерта з океанів, можливі рішення, корисні для обох сфер, надто ті, які могли би бути взаємопідтримувальними. Наприклад, відновлення боліт. Вони не лише зберігають 30% земного вуглецю, а отже, вдвічі більше, ніж ліси. Тут також мешкають пухівка, росичка, тетеруки та інші види рослин і тварин, що часто перебувають під суворим захистом.
На думку дослідника океанів Пьортнера, попри всі окремі заходи, не вдасться уникнути відмови від вугілля та іншого викопного палива. Адже ті, хто думає, нібито «природа допомагає нам вибратися з біди», забираючи в людей парникові гази, «нічого не зрозуміли».
Від політики, в тому числі федерального уряду Німеччини, кліматологи та захисники видів перш за все очікують внеску в 1,5-градусну мету Паризької кліматичної угоди, себто кліматичної нейтральності. І паралельного розширення заповідників. Вони також наголошують на величезній ціні для економіки, спричиненій не лише зміною клімату, а й втратою видів.
Якщо зникнуть самі лише комахи, що запилюють фрукти та овочі, ріпак, каву та інші харчові рослини, це означатиме щорічний збиток у €153 млрд для всього світу. І це тільки економічна складова, без урахування етичної.