Матіас Каманн описує “тягар влади на Сході”. Успіх “Альтернативи для Німеччини” (АфД) в подальшому стане для неї ж великою проблемою. В середині цієї партії існує багато різних відгалужень. А на заході країни цього не люблять. Зараз багато говорять про цю партію. Одразу після виборів почали калькулювати її загальнодержавні перспективи в Німеччині. Але відверто кажучи про це занадто рано говорити. Єдине, що є доконаним фактом, так це те, що функціонери від АфД керуватимуть в Саксонії та Бранденбурзі. Вже якось так склалося, що ці дві землі постачають своїх найцінніших кадрів до фракції АфД в Бундестазі. Так, наприклад, лідер партії Александер Гауланд починав свій політичний шлях саме в Бранденбурзі. Його наступник Андреас Калбітц теж не приховує своїх амбіцій. До речі, саме цей персонаж німецької політики відомий роботою над фільмами, які прославляли нацистську армію та виправдовували антисемітизм Гітлера. Але це, здається, найменше, що хвилює виборців АфД. Ясно, що ця партія, яка з регіональної намагається стати загальнодержавною, наступає на ті ж граблі, що й всі інші – а саме регіональне представництво в керівництві. Історично так склалося, що тут переважають східні німці. А в них багато безпідставних претензій до західних. Тому власне через це їм буде досить проблемно з подібними закидами достукатися до виборців в іншій частині Німеччини. Крім того, в західних регіонах доволі відмінна від східних структура населення та його зайнятість. І тут в АфД досить складна “вилка” – припинити висувати претензії до “західняків” і пробувати завоювати їх прихильність простою антимігрантською риторикою, але тоді втрачається смислова база, що була спеціально сконструйована для “східняків”. Успіхи АфД на виборах приносять з собою і нові виклики. І тут вже багато справедливих сумнівів в здатності її політиків перевести партію на загальнодержавний рівень.
Читайте також: DIE WELT: невідворотність рецесії в Німеччині, Ізраїль в передчутті війни
Штефані Больцен змальовує чергову епопею з Brexit. Прем’єр-міністр Борис Джонсон програв голосування та звільняє свою фракцію від критики, при цьому втрачає більшість в Нижній Палаті. Зараз він стоїть перед купою розбитих шматків. Єдиний вихід для нього – британці повинні переголосувати. Ця поразка в Британській палаті громад не просто шкодить Борису Джонсону, а знаменує кінець тривалої ери в британській політиці. Через це було виключено декілька консерваторів. Відповідно змінюється й конфігурація Нижньої Палати. Очевидно, що план та задумки Джонсона не влаштовували більшість політиків. Реальність хаотичного виходу Великої Британії з ЄС лякає. Адже це принесе великі проблеми британській економіці. Зараз прем’єр-міністр стоїть перед великою проблемою – він втратив більшість в парламенті і не може ініціювати нові вибори. Крім того, опозиційні депутати пообіцяли, що зроблять все можливе аби завадити “хаотичному” Brexit. І несхоже, що ці заяви просто слова. Сам же Джонсон продовжує робити вигляд, що він хоче досягнути угоди з Європейським Союзом до 31 жовтня. Але це виглядає дуже вже комічно, адже він неодноразово демонстрував та підтверджував справами цілком протилежне. Британський прем’єр просто не хоче вирішувати найнагальнішу проблему своєї держави. Все, що він робить це намагається переконати власних громадян, що у всіх їх проблемах винен ЄС.
Читайте також: DIE WELT: Росія посилює експансію, гонка озброєнь на Балканах
Крістоф Б. Шлітц повідомляє про небезпеку для США і Європи. Пекін потужно модернізовується та озброюється. Може виникнути конфлікт з американцями. Через це зростає небезпека для Японії, Південної Кореї та Тайваню. Надзвичайно цікавий висновок зробили вчені з Центру досліджень США при Університеті Сіднею, суть якого полягає в тому, що Китай перебуває в настільки потужній військовій формі, що зміг витіснити Вашингтон з Індо-Тихоокеанського регіону. Пекін поступово реалізовує свою нинішню мету – відновлення в новітньому вигляді своєї імперії. Сила Китаю почала хвилювати й НАТО. Голова Альянсу визнає, що потуги Пекіну становлять загрозу для безпеки організації. І дійсно, Китай надзвичайно активно вкладає гроші в інфраструктурні проекти не тільки в Африці а й в Європі. Але це ніщо в порівнянні з тим скільки витрачається на модернізацію армії. Китайці суттєво збільшують та оновлюють свій ракетний арсенал. Така активність практично нівелює гарантії безпеки, які США надали Тайваню. Потрібно нагадати, що Вашингтон для стримування Піднебесної оточив її військовими базами на Гаваях, Гуамі, Японії, Південній Кореї, Сінгапурі та Австралії. Але Китай зараз змінює статус-кво. Автори дослідження сумніваються, що США зможуть дати адекватні відповіді на переозброєння Китаю в довгостроковій перспективі. Експерти з питань безпеки говорять у цьому контексті про "стратегічне банкрутство" США. Наприклад, американці зменшували свій підводний флот, але нинішня ситуація вимагає їх значної кількості. Китай суттєво підвищив кількість гіпотетичних втрат Вашингтону в можливих конфліктах.