Прихильники футбольного клубу «Рома» висловлювали пристрасть до своєї команди приказкою «La Roma non si discute, si ama». Рим не обговорюють, його люблять. Зараз це стосується й Маріо Драґі, фаната «Роми» та прем’єр-міністра Італії.
Як свідчать опитування, Драґі має майже необмежену підтримку населення: колишній президент Європейського центрального банку — найпопулярніший політик, уряд якого постійно отримує понад 64% схвалення, а отже, рухається в інших сферах швидше за попередників (див. «На шляху до вершини»). Нещодавно на щорічних зборах асоціації промисловців Драґі зустрічали оваціями стоячи. Трохи згодом голова італійської спілки міст Антоніо Декаро ніжно назвав його «Супер-Маріо» й заявив: «Некерованих міст не буває. Так само, як не буває некерованих країн чи некерованих ситуацій. І ви, прем’єр-міністре Драґі, доводите це своїм правлінням».
Італія лежить біля ніг Драґі. Адже відколи він у лютому перейняв керівництво урядом, справи в країні пішли краще, ніж сподівалися за найоптимістичнішими прогнозами. Економіка відновлюється зі зростанням у 6,2%, інфляція також тримається в рамках на рівні 1,8%. Хоча 9% зниження ВВП, пов’язане з пандемією, ще не компенсовано, але курс правильний.
Читайте також: Лія Квартапелле: «Ми не дозволимо повторного порушення міжнародного права, як це сталося з Кримом»
Під час правління Драґі поширився ентузіазм, який улітку вилився в переможну ходу: спочатку римська рок-група Måneskin виграла конкурс Євробачення, потім Італія несподівано стала чемпіонкою Європи з футболу, а спортсмени в небесно-блакитній формі збирали в Токіо одне за одним золото з легкої атлетики. Але зараз країна опинилася перед дилемою: у січні мають обрати нового президента й найкращим кандидатом однозначно був би Драґі. Проте він не може бути водночас президентом і прем’єр-міністром. І тому тепер усі ламають голови над тим, яку посаду обійме Драґі та на якому посту він зможе краще прислужитися своїй країні: ще півтора року на чолі уряду чи сім років як глава держави?
Безвихідна криза
На початку цього року правління Драґі, як це часто буває, Італія переживала безвихідну урядову кризу: тодішній прем’єр-міністр Джузеппе Конте був змушений піти у відставку через суперечку про використання мільярдів, які Рим мав отримати з фонду відновлення ЄС Next Generation EU. Тоді випробували всі мислимі коаліції, й вони провалилися. Однак для нових виборів не вистачало часу, бо звернутися за мільярдами ЄС треба було в термін, а до того ж лютувала третя хвиля COVID-19.
І президент держави Серджо Маттарелла повернув з пенсії колишнього главу ЄЦБ та доручив йому сформувати уряд. Ставка Маттарелли на міжнародний авторитет Драґі та його політичну майстерність зіграла. Драґі cформував союз, у який залучив усі основні партії, крім однієї: від популістських «Рух п’яти зірок» до Демократичної партії (соціал-демократи), від партії Сільвіо Берлусконі «Вперед, Італіє» до правої «Ліги» Маттео Сальвіні.
Відтоді своїм тверезим підходом йому вдається втихомирювати владні політичні ігри, які часто доводять Рим до недієздатності. Спрацьовує цей метод ще й тому, що зараз усі керівні партії не хочуть нових виборів: адже тоді відбудеться зменшення парламенту на третину, а отже, кар’єрам багатьох депутатів настане кінець.
Драґі поза підозрою, під якою зазвичай перебувають усі політики в Італії, — правління лише заради особистої вигоди. Він не належить до жодної партії й відмовляється від зарплати прем’єра. Його немає в соцмережах, він не дає інтерв’ю, а в кращому разі посутньо пояснює свої рішення на пресконференціях. Народ вдячний йому за такий незвичний стиль.
Драґі вже розпочав дві важливі реформи: судову й державного управління. Так він виконав передумову для отримання коштів ЄС. Принагідно розв’язав постійну проблему Alitalia, зробив кампанію з вакцинації проти коронавірусної хвороби однією з найуспішніших у Європі та розбудив Італію від її зовнішньополітичної сплячки. Завдяки роботі на посаді глави ЄЦБ у Драґі є великий авторитет на міжнародній арені.
Світ досі пам’ятає його промову «Усе, що потрібно» («Whatever it takes»), якою він забезпечив збереження євро. Тепер він використовує цей кредит для пожвавлення відносин зі США та повернення Італії голосу в ЄС. Могутнім союзником у цьому для нього став президент Франції Емманюель Макрон. Разом вони хочуть просувати реформу ЄС, пом’якшити Маастрихтські критерії та переглянути міграційну політику. У п’ятницю, 26 листопада, в Римі вони підписали Квірінальський договір, який має зміцнити італійсько-французькі відносини за зразком Єлисейського договору.
Італійське президентство у G20 завершилося в жовтні фінальною зустріччю в Римі й потужним міжнародним схваленням. Під керівництвом Драґі форум подбав про справедливіший розподіл вакцин проти коронавірусної хвороби та про становище цивільних в Афганістані, а також вивів у центр дебатів питання захисту клімату.
Читайте також: У зворотному напрямку від Москви
Але, звісно, Драґі теж вдається не все: досі він зазнавав невдачі в остаточному скасуванні пенсійних привілеїв попереднього уряду та у зміні закону про конкуренцію. До того ж Брюссель нещодавно надіслав Риму нагадування, щоб попри мільярди ЄС той не надто збільшував державні видатки.
Голоси небагатьох критиків, імовірно, посиляться, якщо на президентських виборах Драґі обере ту стратегію, яку зараз гаряче обговорюють: вважають, що він може стати президентом країни й силою цієї функції зробити новим прем’єром довірену людину, наприклад, свого соратника й нинішнього міністра фінансів Даніеле Франко. Так Драґі де-факто вдасться обіймати обидві посади водночас.