Коли в Китаї змінюється династія, для залучених це не надто приємно. Востаннє таке сталося після 9 вересня 1976 року, дня смерті Мао. «Твоя учениця і товаришка по зброї», було написано на вінку, який Цзян Цин поклала перед тілом свого чоловіка. Четверта дружина Мао і його найближча політична соратниця була посередньою акторкою.
Вона поставила вісім революційних «модельних опер», які примусово замінили традиційну пекінську оперу, і була однією з головних провідниць культурної революції. Коли ховали «великого голову», китайське телебачення раз по раз показувало її та її найвірніших бойових товаришів, яких в Китаї називали «банда чотирьох». Як всередині країни, так і за кордоном це було витлумачено як натяк, що тепер до влади прийдуть вони. Але за лаштунками вже вирувала боротьба.
Через місяць після смерті Мао Цзян Цин викликали до зали Хуайрен у кварталі партійних функціонерів Чжуннаньхай, на «нараду з приводу видання п’ятого тому «Зібрання творів Мао Цзедуна». Спеціально відібрані солдати 8341-го корпусу ховалися, щоб заарештувати її. Але вона не прийшла. Змовники занервували. Може її застерегли? Може вона готує контратаку, наприклад, вірних їй загонів воєнізованого народного ополчення?
«Засідання» було призначене на 20 годину, о 22 загрозливої вдови все ще не було. Тоді солдати штурмували її будинок. Цзян Цин лежала в ліжку, одразу здалася і сказала: «Я давно знала, що цей день настане». Спеціальний суд засудив її до «смерті умовно», згодом вона наклала на себе руки.
Щоб уникнути подібних негарних сцен у майбутньому, великий реформатор Ден Сяопін ввів те, чого ніколи не було в історії Китаю: він обмежив термін повноважень правителя двома п’ятирічними строками. Це було майже демократично.
У США строк повноважень президента також обмежений двома термінами. Хоча первинно цього в Конституції закріплено не було, але відколи Вашингтон відмовився від третього терміну на посаді, це стало хорошим звичаєм – за винятком Франкліна Д. Рузвельта під час Другої світової війни. Обмеження двома каденціями внесли до Конституції США згодом.
Читайте також: Війна на виснаження. Чи підтримає Китай російську агресію проти України?
Після розпаду радянського союзу Росія теж спершу на це орієнтувалася. Навіть Владімір Путін після перших двох президентських термінів пустив на посаду колегу Дмітрія Мєдвєдєва на вищий пост, сам він контролював владу з посади прем’єр-міністра. Доки він знову не став президентом із практично необмеженим терміном повноважень.
Необмежена влада навіть у диктаторських режимах не позбавлена ризику для самої системи. Правитель і його свита контролюють все, але, врешті, дбають лише про збереження своєї влади. Це нерідко призводить до втечі у війну – дивись на Росію – або до жорсткої манії контролю, як зараз у випадку з обмеженнями, нібито спрямованими на стримування пандемії в Китаї.
При цьому організована зміна влади у пост-Мао епоху працювала досить добре. Але реформатор Ден не врахував жаги до влади і марнославства своїх наступників. Тоді як наступні лідери партії і держави, Цзян Цземінь і Ху Цзіньтао, чемно дотримувались правила, нинішній діючий голова Сі Цзіньпін сам для себе його скасував.
Бо в нього великі плани: зробити Китай політичним і економічним лідером в світі, повернути Тайвань в імперію. Йому недостатньо, щоб це сталося колись, він сам хоче це реалізувати.
Сі Цзіньпін прагне третього терміну
Тому 20-й з’їзд Комуністичної партії має затвердити його на третю каденцію. Як зазначається, за звичайним п’ятирічним циклом, він збереться в другій половині цього року, в жовтні чи листопаді. Але точної дати ще не опубліковано. В Китаї це підживлює спекуляції: можливо, все йде не за планом?
Той, хто хоче стільки влади на такий довгий час має одну проблему: йому не лише дякують за те, що в країні добре. Його також можуть й звинуватити у проблемах. У другому кварталі 2022 року економіка Китаю зросла всього на 0,4 відсотка – катастрофічний результат для країни, яка звикла до темпів зростання до 13 відсотків. Одна з основних причин – політика повної відсутності ковіду, яку Сі пов’язав зі своїм іменем.
Якщо десь у кількадесяти людей позитивний тест на корону, це призводить до повного локдауну в мільйонних містах, усім забороняють виходити з дому, закривають фабрики й магазини. Тих, хто намагається вирватися, б’ють охоронці у білих захисних костюмах.
Ніхто в Китаї Сі Цзіньпіна не сміє відкрито заперечувати проти цієї політики. Коли прем’єр-міністр Лі Кецян на відеоконференції перед десятками тисяч функціонерів у травні поскаржився, що в деяких провінціях відкрито лише 30% підприємств, і зажадав: «За найкоротший час цю квоту слід збільшити до 80%» – для китайських вух це вже прозвучало як бунт. Чи повстає прагматик Лі Кецян проти ідеолога Сі Цзіньпіна? А можливо Лі, який, на відміну від Сі, має піти на пенсію після закінчення свого прем’єрства, просто хоче, запам’ятатися добрим?
У такій непрозорій країні, як Китай, чутки розносяться швидко. У ці дні гонконгська газета South China Morning Post із добрими зв’язками, що належить провідному Інтернет-підприємцю Китаю Джеку Ма, написала, що Сі Цзіньпін запросив Олафа Шольца, Емманюеля Макрона і глав урядів Італії та Іспанії Маріо Драґі та Педро Санчеса на зустріч у Пекіні в листопаді. Чжао Ліцзянь, речник міністерства закордонних справ Китаю, заперечує: «Запевняю, це фейк». Просте непорозуміння? Чи таки невідомо, чи залишиться Сі Цзіньпін на посаді в листопаді?
Точно одне: Сі боїться за своє життя. З нагоди 25-ї річниці повернення Гонконгу до Китаю він, хоч і був з дводенним візитом у колишній британській колонії, але зустрічався там лише з кількома офіційними особами і зупинився в сусідньому Шеньчжені на материку, імовірно побоюючись заразитись – в Гонконзі коронавірусні обмеження менш суворі.
Його візит у так званий Уйгурський автономний округ Сіньцзян з 12 по 14 липня, аж до повернення залишався таємницею. Китайське телебачення лише опісля показало кадри, на яких місцеві жителі в традиційних костюмах аплодували йому.
Читайте також: Керманич усього
Китайські користувачі Інтернету відзначили насамперед те, що Сі був значно огряднішим, ніж звичайно і напевно мав під сорочкою бронежилет. Так це було чи ні, судити важко. Але коли щось таке обговорюється публічно, це не дуже хороший знак.
Найбільша небезпека для Комуністичної партії Китаю – стихійні народні демонстрації проти її функціонерів. Цього місяця вони відбулися в Чженчжоу, мегаполісі з населенням трохи менше 13 мільйонів осіб, столиці провінції Хенань. Пандемія коронавірусу – не єдина гостра проблема китайської економіки. Інша – це крах заборгованих компаній у секторі нерухомості та пов’язаних із ними банків.
Чотири банки в провінції заморозили заощадження своїх клієнтів. Ті тепер відчайдушно борються за свої гроші. Коли вони вийшли на вулиці, на них накинулись поліцейські в цивільному, багатьох важко поранили, навіть вагітну жінку. Місцева влада встановила червоний рівень у застережних коронавірусних додатках клієнтів банку, що в Китаї рівносильне забороні на пересування. Протестувальники несли плакати з гаслами: «немає депозитів – немає прав людини» і «ми проти корупції та насильства уряду в Хенані».
Ці протестні гасла також вказують на схему, яку досі використовує Сі Цзіньпін: своєю антикорупційною кампанією він позиціонує себе як сильна людина, яка жорстко діє стосовно поганих місцевих чиновників. Так зараз покарали п’ятьох функціонерів за зловживання коронавірусним додатком. У провінції Шеньсі мандрівні робітники просто падали на коліна перед фото Сі Цзіньпіна, як віруючі перед вівтарем, молячись йому, щоб він розібрався з фірмою будівництва доріг, яка надурила їх із заробітною платою.
Сі ізолював Китай від зовнішнього світу
У Сі Цзіньпіна багато ворогів: функціонери, яких він ув’язнив або понизив за реальну чи гадану корупцію, часто лише тому, що вважав їх можливими суперниками; підприємці, які втратили гроші, бо він відмовився від прагматичної економічної політики своїх попередників і знову підпорядкував підприємства партії; інтелектуали та журналісти, яким більше не можна вільно висловлюватись; іноземці в Китаї й китайці, які раніше їздили за кордон або вчилися там, а зараз не можуть цього робити.
Сі ізолював Народну Республіку від зовнішнього світу під приводом корони, а також через ідеї, які приходили ззовні за останні десятиліття і здаються йому підозрілими. Але усі ці критики – крихітна меншина серед 1,4 млрд китайців. Подібно як Дональд Трамп чи Путін, Сі навчився видавати себе за провідника «маленьких людей», що виступає проти «еліти», яка відсторонилася від простого народу. У випадку з Сі додається культ особи, який перетворив його на своєрідного бога, чи принаймні на другого Мао.
Його тіло досі виставлене для загальної пошани в мавзолеї на площі Тяньаньмень у Пекіні, а відповідальність за його злочини про всяк випадок поклали на дружину. Партії довелося б дещо пояснювати, якби Сі Цзіньпін раптом перестав бути доброю надлюдиною. Це не цілком виключає його звільнення, але ймовірним воно не є. Як і багато іншого зараз, це більше схоже на бажану мрію Заходу, а в цьому випадку, ще й деяких демократичних китайців.