У США роками триває дискусія про те, що робити з публічними символами расизму південних штатів. З пам’ятниками, встановленими на честь політиків і генералів, а також із названими їхніми іменами військовими базами. Однак дотепер ця дискусія ще не була такою гарячою, як після смерті Джорджа Флойда. Голова демократичної більшості в Палаті представників Ненсі Пелосі у вівторок закликала вилучити з Капітолія всі статуї конфедератів. Американська армія сигналізувала про готовність перейменувати бази, а американський флот хоче заборонити використовувати символи та прапори конфедератів. Про небажання толерувати такі прапори на своїх заходах заявила навіть асоціація автогонок NASCAR, досі відома як вотчина фермерів-реднеків.
Насправді ідеалізація південних штатів — феномен, який з певним запізненням з’явився після програної громадянської війни. Командувач військ південних штатів Роберт Едвард Лі, чиї статуї сьогодні можна знайти як у Капітолії у Вашингтоні, так і в багатьох містах Півдня, висловлювався проти таких пам’ятників і за те, щоб засипати рів між Північчю та Півднем. «Я думаю, що розумніше не виставляти на показ рани війни, а взяти за приклад ті нації, які прагнули вилучити символи громадянської війни й забути викликані нею почуття», — писав Лі 1869-го, через чотири роки після програної війни за відділення, коли йому розповіли про ідею пам’ятника південним штатам.
Читайте також: Боротьба за голоси. Що американські ЗМІ пишуть про вибори у США
Тоді Північ у так званій реконструкції намагалася поліпшити становище чорних на Півдні й домогтися реалізації їхніх громадянських прав. З політичних причин ця фаза закінчилася 1877 року. Почалася спроба білих Півдня відвоювати свою владу й систематично звужувати виборче право чорних. Це вилилося в так звану еру Джима Кроу, коли південні штати між 1890 і 1910 роками крок за кроком конституційними змінами та новими законами на рівні окремих штатів досягли расової сегрегації. Тоді всюди на Півдні з’являлися ініціативи зі встановлення пам’ятників південним діячам громадянської війни та називання на їхню честь армійських баз. Тріумфальні символи відвойованого панування білих над чорними.
Кількість збереженої донині тогочасної культурної спадщини у Вашингтоні, як і по всій країні, вражає. Найкращий приклад цього — Капітолій — гордий вияв демократичного серця Америки. У National Statuary Hall — півкруглому приміщенні з колонами неподалік відомої ротонди — кожен із 50 штатів представлений двома особистостями, які відіграли значну роль у його історії. Там досі стоїть 11 статуй конфедератів часів громадянської війни.
Міссісіпі — єдиний штат, що присвятив конфедератам обидві статуї. У Капітолії його представляють Джефферсон Дейвіс, президент конфедератів, які зреклися США задля збереження рабовласницького суспільства. Друга статуя — Джеймс Джордж, офіцер армії конфедератів, який згодом став сенатором і 1875 року розробив так званий план Міссісіпі, що залякуваннями та насильством стримував чорних від виборчих скриньок. Джордж також був активний у розробці нової конституції Міссісіпі 1890 року, яка зменшила кількість чорних із правом голосу зі 150 тис. до менше як 9 тис.
Читайте також: Довіра й захист
Інші штати також представлені суперечливими особистостями Півдня. Джорджію репрезентує віце-президент конфедератів Александер Стівенс. У своїй відомій наріжній промові 1861 року він найчіткіше сформулював, про що йшлося сецесії — не про обстоювання прав штатів, як досі часто заявляють апологети, а про збереження рабства. У цій промові він назвав помилкою головну ідею американських батьків-засновників — «припущення про расову рівність».
Вірджинію представляє Роберт Лі. Генерали конфедератів репрезентують і багато інших штатів, як-от Джозеф Вілер (Алабама), Вейд Гемптон ІІІ (Південна Кароліна; утискував права чорних виборців і після громадянської війни), Едмунд Кірбі Сміт (Флорида). 2018 року цей штат вирішив вилучити Сміта й замінити його чорним захисником прав людини, але досі цього не сталося. Окрім того, часто в уніформах конфедератів зображені інші генерали Півдня — Зебулон Бейрд Венс (Північна Кароліна; після війни докладав зусиль до примирення з Північчю), Джон Кенна (Західна Вірджинія) та Едвард Дуґлас Вайт (Луїзіана). Арканзас репрезентує Урія Роуз, він був адвокатом сецесії. Щоправда, його статую мають замінити згідно з рішенням від 2019 року.
Присутні суперечливі традиції і в американській армії, хоча це державна інституція, яка одна з перших закінчила расову сегрегацію у власних рядах. Деякі з найбільших військових баз США досі названо іменами генералів південних штатів, наприклад Форт Бреґґ у Північній Кароліні, Форт Беннінґ у Джорджії та Форт Гуд у Техасі. Є й менші бази з проблематичними назвами: Форт Лі, Форт Гілл і Форт Пікет у Вірджинії, Форт Полк і Форт Буреґард у Луїзіані, Форт Ґордон у Джорджії та Форт Ракер в Алабамі.
Ці назви також походять з ери Джима Кроу. Тоді щоразу більшій американській армії були потрібні великі площі для нових баз, і тому вона виконувала бажання місцевої влади плекати традиції південних штатів. Попри те що деякі з генералів, на чию честь названі бази, не лише боролися за хибні цілі, а й ухвалювали під час громадянської війни почасти катастрофічні військові рішення.
Читайте також: Ніксон 2.0
Днями міністр оборони Марк Еспер та відповідальний за питання назв державний секретар Раян Маккарті дали зрозуміти, що вони готові до змін. Однак у середу це спростував президент США. «Ці монументальні й дуже потужні бази — частина великої американської спадщини та історія успіху, перемог і свободи», — твітнув Трамп. Його уряд навіть не розглядатиме можливість їхнього перейменування. Це спонукало військових експертів до поблажливих коментарів, мовляв, генерали південних штатів, на честь яких названі бази, війну програли, а багато тодішніх американців вважали їх зрадниками.
Трампова відмова перейменовувати бази скидається на відступ із боєм, який люди, що ностальгують за південними штатами, поступово програють. Адже принаймні з 2015 року, коли фанат конфедератів зчинив стрілянину в чорній церкві Емануеля в Чарлстоні, на апологетів південних штатів тиснуть. Тоді парламент Південної Кароліни поклав край традиції вивішення прапора конфедератів над парламентом у столичному місті Колумбія. Демонтували пам’ятники, наприклад у Новому Орлеані чи інших містах, або додали пояснювальні написи. Дедалі більше штатів відмовляються видавати спеціальні номерні знаки з прапором Конфедерації. А тепер прапор заборонило й товариство мотоспорту NASCAR — культурний прихисток консервативних білих чоловіків. Історія іноді рухається, мов слимак. Однак складається враження, неначе вона вже тривалий час постійно повзе в одному напрямку.