«Протягом року ми хвилювалися за свого колегу Деніза Юджеля» — так починається матеріал у німецькому виданні. Він потрапив за ґрати, бо писав речі, які не подобалися турецькому урядові. Він був символом того, які ризики чекають на людей, що працюють заради свободи. Випадок із Денізом закінчився добре. Він на волі. Ян Кучак — мертвий. Разом із його нареченою Мартіною Кушніровою їх знайшли мертвими в новому домі, куди вони щойно переїхали. «Біля тіл убитих злочинці залишили кулі. Це мало бути попередженням. Попередження іншим журналістам, які пишуть щось, що не подобається певним людям. Припущення про те, ким можуть бути люди, що стоять за вбивцями, надзвичайно різні, починаючи з калабрійської мафії, певних кіл словацького уряду й закінчуючи Росією», — пише Die Welt. Видання також додає, що випадок із Яном Кучаком не єдиний протягом останнього часу. У 2017-му у світі було вбито 74 журналісти тільки тому, що вони робили свою роботу. А від початку 2018-го, згідно з організацією «Репортери без кордонів», чотирьох журналістів і двох блогерів убили з тих самих причин.
Ян Кучак, як наголошує Die Welt, представник нової генерації журналістів. Він був репортером словацької онлайн-платформи Aktuality, яку започаткували німецька видавнича компанія Axel Springer (видає також німецькі газети Die Welt та Bild) разом зі швейцарською Ringier. Кучак часто розслідував випадки податкового шахрайства, а також махінації в ширшому плані, до яких причетні представники керівної словацької партії «Курс — соціальна демократія».
Під прицілом журналіста були переважно видатні підприємці, які, згідно з його розслідуваннями, підтримували ділові зв’язки як із керівною партією, так і з представниками криміналітету. «Ставлення і журналіста, і редакції було незворушним. Вони не піддавалися на залякування, навіть коли знали, що поліція не вдаватиметься до жодних дій, аби розслідувати добре зумовлені погрози», — пише видання.
Die Welt також зазначає, мовляв, попри те що словацькому журналістові довелося заплатити життям за власні принципи, цифровий вимір журналістики сьогодні ламає всі плани вбивць. Ян Кучак таким чином зберігав попередні результати свого розслідування, щоб люди, яким він довіряє, змогли дістати доступ до цих матеріалів, якщо його вб’ють. Таким чином, його роботу оприлюднили не лише словацькі медіа, а й медіа інших країн світу, як-от Die Welt.
Читайте також: Die Welt: страхи російських олігархів, німкеня на чолі НАТО та італійські неофашисти
Як пише видання, в останньому розслідуванні Кучака йшлося про можливі зв’язки між калабрійською мафією «Ндрангета» з представниками найвищих кіл словацької політики. Кучак дізнався, що близька радниця словацького прем’єр-міністра Роберта Фіцо Марія Троскова та голова словацької Ради національної безпеки Віліам Ясан мають зв’язки із сумнівним калабрійським бізнесменом Антоніно Вадалою. «Ці зв’язки можуть привести Фіцо у велику безвихідь. У середу словацький міністр культури подав у відставку у зв’язку з убивством журналіста», — пише Die Welt.
Італієць Вадала вже протягом багатьох років живе в Словаччині. За цей час він був причетним до великої кількості підозрілих оборудок. Численні докази вказують на те, що Вадала пов’язаний із «Ндрангетою». Знову й знову в його компанію інвестували кошти із сірих італійських джерел. Минулими роками в різноманітних судових процесах Вадала теж був змушений брати на себе відповідальність за незаконне володіння вогнепальною зброєю або підозри в шахрайстві. «Є також докази, що його компанії були задіяні в шахрайстві з метою отримання субсидій в аграрній сфері та відмиванні грошей», — пише видання. Однак ці докази Ян Кучак більше не може представити, тому видання оприлюднило повний текст його незавершеного розслідування.
Зокрема, у ньому можна прочитати більше про самого Антоніно Вадалу. Наприклад, як пише Кучак, посилаючись на італійських поліцейських, Вадала на прохання клану «Лібрі» (одного з наймогутніших кланів «Ндрангети») допомагав із переховуванням та втечею мафіозі Домініку Вентурі. Останнього звинувачували в жорстокому вбивстві члена конкуруючого угруповання. Попри те що на Вадалу очікували судові справи на батьківщині, він перебрався до нової країни — Словаччини. Тут разом із теперішньою радницею прем’єр-міністра Фіцо Марією Тросковою започаткував GIA Management. Троскова через рік покинула цю компанію й пізніше стала асистенткою на той час депутата Віліама Ясана (нині секретар словацької Ради національної безпеки).
Читайте також: Die Welt: політики, що відкривають двері Путіну в ЄС, полігамію серед біженців та майбутнє Меркель
У Ясана та Вадали також є спільні бізнес-інтереси. Колишня компанія із забезпечення приватної охорони Prodest, якою володів Ясан, тепер належить Вадалі, а син Ясана Славомір має спільне підприємство з італійцями AVJ Real.
Іншим важливим матеріалом про події в Словаччині, що також вийшов у цьому номері Die Welt, є стаття про справу «Горила». «Наскільки переплетені політика та економіка в Словаччині, показує справа «Горила», яку розкрив журналіст. Щоправда, проти жодного з обвинувачених у корупційному скандалі не було порушено кримінальних справ», — пише журналіст Die Welt Ганс-Йорґ Шмідт. Журналіста ж, який розслідував справу «Горила» й пізніше написав про це книжку, звали Том Ніколсон. На думку Шмідта, саме він був прикладом для Кучака.
Читайте також: Die Welt: підозри Касперському, отруєний політичний клімат у Польщі та майбутнє правих популістів у ЄС
Книгу Ніколсона «Горила», утім, заборонили в Словаччині за запитом головного підозрюваного в цій справі — керівника інвестиційної компанії Penta Ярослава Гашчака. «Це була цензура в країні, яка взагалі-то забороняє цензуру, що спровокувало масові демонстрації та, між іншим, змусило втрутитися Міжнародний інститут преси», — пише Шмідт. На його думку, «Горила» була гарним прикладом того, як сумнівні політики та підприємці підіграють одне одному, отримуючи із цього користь.
Справа «Горили» була в 2005–2006 роках. Вона розпочалася з публікації в інтернеті таємних розмов між шефом Penta Ярославом Гашчаком, тодішнім міністром економіки Їрко Малхареком та головою виконавчого комітету фонду національної власності Словаччини Анною Бубеніковою. У розмовах ішлося про приватизацію державних підприємств у часи прем’єрства Мікулаша Дзурінди. Згідно з тими записами, Penta була готова заплатити своїм посередникам, якщо вона зможе виграти в тендері. Загалом у тому скандалі були задіяні політики, християнські демократи й соціал-демократи.
Однак записи було «випадково знищено» у 2009 році. Поліція припинила розслідування 2007-го, бо розвідка відмовлялася співпрацювати. Журналісти боялися писати про цю справу, щоб не наражатися на судові тяганини. Відповідальним за знищення, як пише Шмідт, був тодішній керівник антикорупційного бюро Тібор Ґашпар. Нині він очолює словацьку поліцію та відповідає за розслідування вбивства журналіста Яна Кучака.