«Багато років Путін успішно працює над тим, щоб прибрати кастові бар’єри. Між тим до влади в Росії прийшли його багаторічні союзники. Олігархи, які поводяться прийнятно для Кремля, повинні обмежити свої грошові апетити. В інших країнах колишнього СРСР вплив олігархів як і раніше присутній. У цих країнах влада вживає різних заходів, щоб тримати економічно впливових суперників на відстані. Вражає те, що люди, які мають політичний вплив, все частіше для цього використовують конкретну стратегію: приводять дітей на родичів на керівні посади в промисловості та бізнесі, щоб тримати олігархів під контролем», – пише видання.
«Наприклад Україна. У найбільшій за площею країні Європи олігарх все ще залишається олігархом. Якщо він хоче отримати політичний вплив (а він його хоче), то він його має. Хоча президент, якого на міжнародній арені уникають, намагається звільнитися від їх впливу. Втім втіленням цієї стратегії Янукович поступається московському прототипу Путіну. Він має справу з сильними ворогами, особливо з промислового сходу…Одним з найважливіших засобів Януковича у боротьбі з могутнім бізнесом є його сини. Вони є запеклими супротивниками олігархів в країні. Впродовж року після появи в списку найбагатших людей України старший син Олександр почав формувати новий центр влади. На додаток до своїх справ в будівельному бізнесі та банківському секторі, він створив модель, за якою отримує активи в інвестиційних проектах інших олігархів. Те, що Україна, яку колись любив ЄС, зараз цими родинними зв’язками заснованими на силових структурах дратує Європу, він (Янукович – Ред.) не хоче визнавати», – зазначає Die Welt.
За словами видання, особливо активно така модель поширюється на країни за кордонами ЄС. Особливо у східному напрямку – на сировинні країни Північного Кавказу та Центральної Азії, де олігархічні структури стали часткою їх культур.
«Наприклад, в майбутньому альтернативному постачальнику газу до Європи Азербайджані сімейний клан Ільхама Алієва є потужним не тільки у газовій галузі, але його дружина і дочки мають також вплив і в інших галузях.
У королівствах нафти та газу Центральної Азії ситуація така ж. За одним лише пікантним нюансом, що у традиційно патерналістських Казахстані та Узбекистані впливовими є дочки, просто тому, що правителі не мають синів», – пише Die Welt.
«Всі три дочки президента Казахстану економічно і політично дуже впливові та мають величезний (іноземний) капітал», – відмічає експерт з Центральної Азії Аня Франке-Швенк.
«А в Узбекистані40-річну дочку президента Гульнару Карімову було визнано найбагатшою жінкою країни. Вона та її сестри живуть в Парижі, Кельні та Женеві, та відповідно до рейтингу швейцарського видання Bilan входять до десятки найбагатших жінок Швейцарії», – йдеться у статті.