Коли над великою соляною пустелею в центрі Ірану, охоплений вогнем, здіймається стрункий білий корпус ракети Ghased, на її зовнішній оболонці видно строфу з Корану: «Слава Тому, Хто все це зробив для нас можливим! Самі ми ніколи цього не досягли б». Це славослів’я для транспортних засобів використовують також як благословення в мандрівку. Однак Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) тут, очевидно, хоче буквально підкреслити, що їхні технологічні проекти слугують вищій меті.
За офіційною версією, 22 квітня Ghased вивела на орбіту розвідувальний супутник. Однак випробувану технологію можна використовувати також для побудови балістичних ракет великої дальності з ядерною боєголовкою. Є й інші ознаки того, що Тегеран використовує концентрацію світової громадськості на кризі коронавірусної інфекції для інтенсивнішого, ніж будь-коли досі, просування власної атомної програми. Дослідники вважають, що за кілька місяців ісламська клерикальна держава зможе робити ядерну зброю. І це пов’язано з COVID-19.
Читайте також: COVID-19 в Ірані: що приховує режим
На перший погляд, пандемія дуже ослабила Іран. За офіційними даними, від COVID-19 загинуло 5500 людей. Натомість незалежні дослідники ще в березні називали цифру в 15 тис. померлих. Роботу чи доходи втратили близько 7 млн осіб. Через кризу керівництво закликає скасувати міжнародні санкції, запроваджені під час ядерної суперечки. Однак саме зараз, як видається, Іран особливо багато інвестує у свою ядерну програму.
«Усе вказує на те, що зараз Іран особливо пришвидшує збагачення урану», — каже Девід Олбрайт. Фізик керує вашингтонським Інститутом науки та міжнародної безпеки (Institute for Science and International Security, ISIS), однією з найавторитетніших установ з вивчення зброї масового ураження. Олбрайт — один з учених, які можуть судити про центральну величину глобальної безпеки — так звану точку прориву (breakout point). Це момент, коли країна може вийти з міжнародних систем контролю і створити атомну бомбу. Ядерна угода, якої 2015 року досягли з Іраном держави з правом вето в Радбезі ООН і Німеччина, мала на роки віддалити країну від цього. Після виходу 2018 року США з угоди Тегеран також не зважає на приписи. «Торік Іран був за шість — десять місяців від цього моменту, — каже Олбрайт. — Зараз це лише три — чотири місяці».
Цифри Олбрайта — це не просто оцінка. Вони базуються на даних Міжнародного агентства з атомної енергії (МAГAТЕ), яке принаймні частково стежить за атомною програмою Ірану. Агентство щомісяця подає звіти про Іран, передовсім стосовно збагачення урану. За цієї процедури радіоактивний мінерал уран опрацьовують у центрифугах у такий спосіб, щоб він містив більше атомів, які легко діляться. Це дає змогу застосовувати його в цивільній атомній енергетиці, а за ще більшого збагачення також і для виробництва зброї. За даними МAГАТE, за останні місяці Іран значно збільшив як запаси урану, так і кількість центрифуг.
На думку Олбрайта, спрямованість атомної програми Ірану передовсім на військові цілі не викликає сумніву з технічних причин. «Для роботи реакторів потрібна велика кількість палива. Стільки Іран збагатити не міг, навіть якби й далі значно нарощував кількість центрифуг. Держави, які використовують атомну енергію, наприклад Німеччина, купують паливо в міжнародних консорціумів. У цей спосіб слабо збагачений уран може отримувати й Іран, — розповідає Олбрайт. — Це було б значно дешевше. Іранська програма збагачення має сенс, лише якщо йдеться про отримання відносно невеликої кількості високозбагаченого урану, потрібного для ядерної зброї».
Для бомби необхідно близько 25 кг збагаченого збройного урану. Досі Іран має лише низькозбагачений уран. Однак саме протягом останніх місяців він переступив важливий поріг на шляху до створення зброї, збагачуючи уран не на 3,5%, а на 4,5%. «Вищий ступінь збагачення означає також, що для виготовлення 25 кг придатного для зброї урану необхідна менша кількість вихідної речовини», — пише Олбрайт у своєму найновішому дослідженні про «точку прориву». Для цього потрібно лише 900 кг низькозбагаченого урану. Цю позначку Іран перетнув у лютому. Зараз, щоб зробити його придатним для зброї, Тегерану потрібно лише сильніше збагатити радіоактивну речовину. Це МAГАТE навряд чи побачить.
«Ось момент, у якому постає питання про таємні установки Ірану, — розповідає Олбрайт, який у 1990-х роках сам працював у команді МAГAТЕ в Іраку і був першим неурядовим інспектором, що міг побачити атомну програму іракського диктатора Саддама Гусейна. Зараз даних про приховані збагачувальні установки в Ірані немає. — Але раніше такі установки знаходили. А через кризу коронавірусної інфекції Іран має ще кращі можливості для розбудови таємних структур». Через пандемію контролери могли лише почасти літати в Іран, а до деяких об’єктів зараз влада країни взагалі не дає доступу. Суперечки навколо питання, що інспекторам дозволено бачити, були й раніше. «Іран дедалі менше співпрацює з МAГАТE», — повідомляє Олбрайт.
Читайте також: Іран пригрозив відновити збагачення урану, якщо ЄС не купуватиме нафту
Влада в Тегерані ще не ухвалила рішення про створення бомби. Але, очевидно, вона хоче мати всі засоби для якнайшвидшого виготовлення зброї в разі його ухвалення. Технічне ноу-хау в країни вже є, вважає Олбрайт, що мав змогу оцінити ядерний архів Ірану, здобутий ізраїльською спецслужбою Моссад. У ньому чіткі вказівки на попередню роботу над розробкою ядерних боєголовок. «Деякі з відповідних фабрик існували принаймні донедавна. А технологічні напрацювання Іран забуває непросто». Для бомби країні бракує насамперед ядерної вибухової речовини. Найновіші, ще не оприлюднені дані МAГАТE свідчать, що Іран і далі пришвидшує збагачення урану. Така схвильованість Олбрайта зумовлена пандемією. Криза довкола захворювання відвертає увагу уряду США від ситуації в Ірані. Водночас учений критично ставиться до жорсткої лінії Адміністрації Трампа до Ірану. «Очевидно, Білий дім не сподівався, що Іран на це зреагує таким потужним розширенням програми зі збагачення урану. Тепер у Вашингтона немає плану «Б».
Неспокій зростає і в Європі. У німецькому міністерстві закордонних справ чути, що федеральний уряд стурбований іранським порушенням ядерної угоди. Спільно з Францією та Великою Британією Німеччина вкотре закликала Іран дотримувати всіх його зобов’язань. У січні три країни задіяли передбачений угодою механізм залагодження суперечок. Однак про конкретні успіхи відтоді не повідомляли. Голова комісії Бундестагу із закордонних справ Норберт Реттґен (ХДС), здається, узагалі хоче переглянути наявну ядерну угоду. «Метою цієї угоди було завадити Іранові виготовити ядерну зброю. Після виходу з неї США в односторонньому порядку Іран знову саме цим і погрожує, — сказав Реттґен у розмові з Die Welt, — тому необхідно почати переговори про нову, ширшу угоду, яка братиме до уваги і проблему регіональної стабільності». Питання в тому, скільки для цього ще залишилося часу.
Читайте також: Випробування Ідлібом
Важливий фактор — президентські вибори в США 3 листопада. Бо свій ядерний курс Тегеран може орієнтувати й на те, хто керуватиме в Білому домі. «Досі ми не бачимо чинників, які свідчили б, що Іран ще до виборів хоче дістатися «точки прориву», — каже Корнеліус Адебар з Німецького товариства закордонної політики. — Але цілком імовірно, що через коронавірусну інфекцію КВІР отримає ще більше впливу в Ірані. А з погляду прихильників жорсткої лінії ескалація перед виборами цілком може мати сенс. Вона посилила б позиції Трампа і посприяла б вигідному для ультраконсерваторів образу ворога». Пандемія вже зараз корисна для іранських парамілітарних угруповань. Після того як ще кілька місяців тому жорстоко розганяли протести, зараз вони виступають в образі рятівників і дієвої альтернативи уряду, надаючи тести на COVID-19 і додаткові лікарняні потужності. А старт ракети — демонстрація їхньої самовпевненості.
Страти тривають
Хоча Іран через загрозу інфікування випустив із в’язниць кілька тисяч в’язнів, проте страти в країні тривають. На початку тижня стратили Шаяна Саїдпура, якому було лише 17, коли він 2015 року вбив людину під час сварки. Наприкінці березня молодий курд утік із десятками інших із в’язниці на заході країни, коли там почався бунт. Тоді ув’язнені вимагали кращого захисту від пандемії. 2019-го в Ірані стратили 251 людину. Більше страт було лише в Китаї.